Курсовая работа: Закони попиту та пропозиції

Числове значення еластичності попиту за доходом тісно пов’язане з поняттям нормальних товарів (їх ще називають товарами вищої споживчої цінності) і товарів нижчо спо­живчої цінності. Для нормальних товарів підвищення до­ходу виклика підвищення попиту на них. Оскільки в цьому випадку дохід і попит змінюються в одному і тому ж напрямі, еластичність попиту за доходом на товари вищо споживчої цінності матиме додатний коефіцієнт. Навпаки, для товарів нижчо цінності збільшення доходу викликає зменшення попиту. Тут дохід і попит змінюються в проти­лежних напрямах, тому еластичність попиту за доходом для товарів нижчої цінності матиме від’ємний коефіцієнт.

Як блага у мікроекономіці розглядаються як товари нижчої цінності? З ростом доходу споживачі прагнуть пе­реключити свій попит на якісніші зразки усіх благ – з де­шевих черевиків на дорожчі, з дешевих м’ясних котлет на натуральні біфштекси тощо. Отже, швидше за все, саме низькоякісні варіанти будь-якого товару є благами нижчої цінності в економічному розумінні. З ростом доходу обсяг попиту на так товари реально зменшується.

Поняття еластичності попиту за доходом є корисним для розуміння ще однієї суттєво відмінності – між предме­тами розкоші і предметами першої необхідності. Економісти вивели таке правило: до предметів розкоші відносять ті блага, для яких коефіцієнт еластичності попиту за доходом більший за одиницю, а до предметів першої не­обхідності відносять ті блага, для яких цей коефіцієнт менший за одиницю.

Якщо еластичність попиту за доходом перевищує оди­ницю, то приріст доходу на 1% збільшує обсяг попиту більше ніж на 1% за інших рівних умов. За фіксованих цін це означає, що загальна сума видатків на певний товар та­кож зростає більше ніж на 1%. Таким чином, частка спо­живчих видатків, що припадають на предмети розкоші, зростає зі зростанням доходів. Звідси випливає, що заможні люди витрачають більшу частку своїх доходів на предмети розкоші, ніж бідні. У відповідності з тими ж аргументами частка споживчих видатків, що припадають на предмети першої необхідності (такі, як шкарпетки і хліб), падає зі зростанням доходу. Це означає, що бідні в загальному тра­тять більшу частку своїх доходів на предмети першої необ­хідності, ніж багаті. В міру того, як країна, ста заможні­шою, галузі, що виробляють товари нижчої цінності (де­шев низькоякісні), - звужуються, галузі, що виробляють предмети першо необхідності, - зростають темпом нижче середнього, а галузі з виробництва предметів розкоші, - підвищуються у темпі вище середнього.

Враховуючи зазначену закономірність, можна очіку­вати, що на початку нового тисячоліття в Україні високими темпами будуть розвиватися такі галузі, як сільське госпо­дарство, харчова і легка промисловість. Це випливає із значного зниження рівня реальних доходів переважної більшості українських сімей. У цих умовах галузі, що ви­робляють предмети першої необхідності, повинні розвиватися темпом вище середнього, а галузі, що виробляють предмети розкоші, мають зростати темпом нижче серед­нього. В цьому полягає одна з особливостей розвитку галу­зевої структури бідної країни на відміну від заможної.

Іншим неціновим чинником, що спричинює зміну попи­ту на певний товар, як відомо, зміна ціни деякого іншого товару. Так, попит на курчатину виявляється залежним від ціни на яловичину, а попит на мастило для автомобілів – від зміни ціни бензину тощо. Такі економічні залежності можуть виражатися в рамках поняття перехресної еластич­ності попиту, яку визначають як відсоткову зміну вели­чини попиту одного товару, зумовлену одновідсотковою зміною ціни іншого товару. Формула середньої точки для обчислення коефіцієнта перехресної еластичност попиту виглядає так само, як формула середньої точки для обчислення коефіцієнта еластичності попиту за ціною, з тією лише різницею, що чисельник у цьому випадку показує відсоток зміни величини попиту на один товар, а знамен­ник відсоток зміни ціни деякого іншого товару.

Перехресна еластичність попиту пов’язана з поняттями товарів-замінників і комплементарних товарів. Оскільки яло­вичина і курчатина є взаємозамінними товарами стосовно одне одного, підвищення цін на яловичину збільшує попит на курчатину; у цьому випадку перехресна еластичність попиту виражатиметься додатним коефіцієнтом. Навпаки, автомобільне мастило і бензин є взаємо доповнюваними то­варами, зростання цін на бензин, за інших однакових умов, зменшить попит на мастило. Таким чином, перехрес­на еластичність попиту виражатиметься від’ємним коефі­цієнтом.

Поняття еластичності поширюється не лише на попит. Воно також може використовуватися для визначення реак­ції величини пропозиції на зміну ціни. Формально еластич­ність пропозиції за ціною визначається як відсоток зміни у величині пропозиц продукту, зіставлений з відсотком зміни у ціні продукту. Зауважимо, що формула середньої точки для обчислення коефіцієнта еластичності пропозиції збігається з аналогічною формулою для обчислення коефі­цієнта еластичності попиту за ціною. Різниця лише у тому, що параметр Р у чисельнику цієї формули тепер познача величину пропозиції, а не величину попиту, як раніше. Оскільки між зміною ціни величини пропозиції існує, як правило, пряма залежність, ця формула да додатне значен­ня коефіцієнта еластичності пропозиції. На рис. 6 додаток Д показано розрахунок дугової еластичності пропозиції для двох кривих пропозиції: кривої S1 постійною еластичністю і вона ж лінійною кривою пропозиції; кривої S2 зі змінною еластичністю і вона ж є нелінійною кривою пропозиції.

Як бачимо, в межах дуги АВ, що розташована на кривій S2, пропозиція гіпотетичного товару відносно еластична, оскільки Еs3 = 3,4. Разом з тим у межах дуги МN, що роз­ташована на тій же кривій пропозиції, пропозиція відносно нееластична. Дуги, розташовані на лінійній кривій пропо­зиції, репрезентують третій тип еластичності пропозиції – одинично еластичну пропозицію, оскільки Еs1 = Еs2 = 1.

Поряд з дуговою еластичністю пропозиції економісти використовують у разі потреби й нші види еластичності пропозиції. Зокрема, вони використовують формулу визна­чення коефіцієнта точкової еластичності пропозиції. Ця формула схожа на формулу визначення коефіцієнта точко­вої еластичності попиту:

Еs = ОР : РТ,

де Еs – коефіцієнт точкової еластичност пропозиції; ОР – ціна за одиницю товару для точки, в якій визначаємо еластичність пропозиції (наприклад, для точки А на рис. 7 додаток Д довжина відрізка ОР становить 6 грн.);

РТ = ОТ – ОР;

ОТ довжина відрізка на вертикальній осі від початку системи координат до точки перетину цієї осі лінійною кри­вою пропозиції (на рис. 7 зображено дві так криві – S1 і S2).

На рис. 7 показаний розрахунок коефіцієнтів еластич­ності пропозиції для точок А В, розташованих на кривих пропозиції S1 і S2. Варто звернути увагу на те, що на рис. 7 крива пропозиції S1 є лінійною кривою і вона перетинає вертикальну вісь вище початку системи координат, про що свідчить розташування точки Т1. Така крива пропозиції харак­теризу відносно еластичну пропозицію в будь-якій її точці, тобто в будь-якій її точц Еs завжди буде більше, ніж оди­ниця. Якщо ж лінійна крива пропозиції перетинає верти­кальну вісь нижче початку системи координат (на рис. 7 та­ке розташування має крива S2), то вона характеризує від­носно нееластичну пропозицію в будь-якій її точці, тобто в будь-якій її точці Еs завжди буде менше, ніж одиниця[5].

На рис. 8 додаток Д представлені три криві пропозиції, які харак­теризують еластичність пропозиції рівну одиниці (крива S1); абсолютно або досконало еластичну пропозицію (крива S2); абсолютно або досконало нееластичну пропозицію (крива S3).

Інколи в економічній літературі виділяють перехресну еластичність пропозиції. Виділення цього виду еластич­ності пропозиції пов’язують з наявною для продавців мож­ливістю переключення з виробництва одного товару на виробництво ншого. Наприклад, виробництво червоного ви­на може бути замінене випуском білого. Формула середньої точки для перехресної еластичності пропозиції виглядає так само, як формула середньої точки для перехресної еластичності попиту. Різниця лише у тому, що у чисельни­ку міститься відсоток зміни обсягу пропозиції одного това­ру, а в знаменнику - відсоток зміни ціни іншого товару. Перехреста еластичність пропозиції взагалі є від’ємною: збільшення ціни того ж червоного вина, за інших рівних умов, призведе до зменшення обсягу пропозиції білого ви­на. Високе від’ємне значення перехресної еластичності пропозиції між двома товарами виникає тоді, коли вироб­ники в середньому легко переорієнтовуються з виробницт­ва одного товару на виробництво іншого.

Оперуючи поняттям еластичність пропозиції за ціною, економісти беруть до уваги чинники, від яких вона зале­жить. Одним із визначальних складових еластичності пропо­зиц будь-якого продукту є мобільність факторів його виробництва. В цьому випадку термін мобільність” має ви­ражати ту легкість, з якою необхідні фактори виробництва можуть бути залучені з інших галузей, а також і їхню зво­ротну трансформацію. Класичним прикладом мобільних ре­сурсів є вантажний транспорт. Під час жнив доставки уро­жаю на ринок постачальники сільськогосподарської про­дукц конкурують між собою, підвищуючи ціни на вантажоперевезення на місцевих ринках. Транспортні компанії і незалежні водії уважно стежать за кон’юнктурою – таким чином навіть відносно маленьке підвищення тарифів на вантажоперевезенні в одному місці здатне залучити туди необхідну кількість транспорту.

Навпаки, цілі групи товарів виробляються за допомо­гою значно менш мобільних ресурсів. Характерним у цьому відношенні є ринок нафти і нафтопродуктів. На по­чатку 70-х років у зв’язку з різким зростанням цін на нафту у виробників з’явилися додаткові стимули для буріння но­вих нафтових свердловин. Однак при обмеженій кількості бурових вишок та іншого високо спеціалізованого облад­нання (не кажучи вже про незначну кількість місць, придат­них для цих цілей) десятикратне підвищення цін на нафту за десятиліття викликало лише відносно невелике збіль­шення видобутку.

Другим важливим чинником, що визначає еластичність пропозиції є час. Як, і у випадку з попитом, еластичність пропозиції за ціною має тенденцію збільшуватися в довгих часових нтервалах. Частково це випливає із мобільності еко­номічних ресурсів. У коротких часових проміжках випуск багатьох видів продукції може підвищуватися, в першу чергу, шляхом залучення структурно найгнучкіших факто­рів виробництва наприклад, збільшення чисельності зайнятих у певній сфері або ж збільшення тривалості робочого часу (запровадження замість однієї, скажімо, двох змін). Однак такі заходи, по суті, ведуть, у першу чергу, до збільшення витрат на одиницю продукції, що випускається. Тобто ці заходи, не підкріплені залученням нших ресурсів, малоефективні. Якщо ж фірми очікують, що зберігатиметь­ся тенденція до збільшення обсягів продажу якогось про­дукту в довгій перспективі, то доцільно вкладати у вироб­ництво такого продукту менше мобільних спеціалізованих ресурсів – реконструювати технологічні лінії, обладнання тощо. Після відповідних заходів можливо налагодити ви­пуск значно більшого обсягу певної продукції, причому за нижчими цінами. З плином часу адаптація виробників до нових ринкових умов - навчання персоналу в процесі ро­боти, вивчення ринку поліпшує кон’юнктурні можливості щодо відповідності випуску продукції попиту, що зріс. Усе це сприяє збільшенню еластичності пропозиції.

4. Діалектична залежність попиту і пропозиції.

У ринковій економіці ціна є важливим чинником, який визначає, що, як і для кого вироб­ляти. Тому це вимагає від нас уважніше подивитися на те, як ціни визначаються у ринковій економіці. Як перший крок до опису цього процесу, маємо визначити рівноважну ціну товару. В різних місцях цього підручника буде застосовуватися поняття рівноваги, яке є надзвичайно важливим в економічній теорії, як і б багатьох інших галузях науки.

Рівновага означає стан спокою або баланс між проти­діючими силами. Це така ситуація, за якої відсутня тенден­ція до зміни. Рівноважна ціна – це така ціна, до якої ма­тиме тенденцію наближатися дійсна або фактична ринкова ціна. Це ціна, яка може утримуватися на певному рівні довший час. Будь-яка ціна, яка не є рівноважною, не може утримуватися на певному рівні довго, оскільки діють базові ринков сили, які стимулюють зміну ціни.

Кращий спосіб зрозуміти, що саме мається на увазі під рівноважною ціною, - це розглянути конкретний випадок, такий, як ринок курчатини. Нанесемо криву попиту (рис. 1) і криву пропозиції курчатини (рис. 5) на одну площину (рис. 9 додаток Е). Таке поєднання є можливим, оскільки криві по­питу і пропозиції виконані з використанням однакових одиниць вимірювання по кожній осі. Графік, показаний на рис.9, допоможе визначити рівноважну ціну курчатини. Почнемо з розгляду того, що трапилося б, якби на ринку встановилися різні ціни. Наприклад, за ціни 12грн. за 1 кг крива попиту показує, що величина попиту на курчатину становитиме 60 000 кг на рік, тоді як крива пропозиції пока­зує, що пропонуватиметься 122 500 кг на рік. Таким чином, якщо ціна становитиме 12 грн. за 1 кг, утвориться надлишок або перевищення величини пропозиції над величиною попиту в 62 500 кг, що показано лінією „надлишок”. За цих обста­вин, деяка кількість пропоновано курчатини не могла б бути проданою. Запаси кур­чатини збільшились, і виро­бники прагнули б зменшу­вати свої ціни для того, щоб позбутися небажаних запа­сів. Стрілки вздовж кривих – це напрям, в якому змінює­ться ціна, якщо на ринку надлишок. Таким чином, ці­на 12 грн. за 1 кг не є рівно­важною ціною.

Якби ціна була 2 грн. за 1 кг, то крива попиту показа­ла б бажану для споживачів кількість продукту (110 000 кг), а крива пропозиції – бажану для виробників величину про­позиції (5000 кг). Знову знаходимо розбіжність між величи­нами попиту та пропозиції курчатини на рік: величина про­позиції курчатини була б меншою, ніж величина попиту на неї. Як показано на рис. 14, була б нестача, або пере­вищення величини попиту над величиною пропозиції у 105 000 кг на рік, що показано лінією „нестача”. За цих об­ставин деякі споживачі, які (уявно) хотіли купувати курча­тину за такою ціною, не змогли б її придбати, тобто на ринку курчатини мав би утворитися дефіцит. В умовах де­фіциту конкуренція між покупцями за обмежену кількість товару призводить до зростання ціни, як показано спрямо­ваними вгору стрілками. Таким чином, ціна 2 грн. за 1 кг не змогла б утримуватись довго. Отже, 2 грн. за 1 кг також не є рівноважною ціною.

Рівноважною та ціна, за якої кількість попиту дорів­нює кількості пропозиції. На конкурентному ринку ця рів­новага досягається на перетині кривих попиту пропозиції (точка е на рис. 9). За ціни рівноваги нема ні надлишку, ні нестачі. На рис. 14 рівноважною є ціна у 6 грн. за 1 кг. Та­ким чином, ціна 6 грн. за 1 кг є рівноважною, а 77 500 кг – рівноважною кількістю.

Та ціна, за якою товар продається, є дійсною, а не рів­новажною ціною, оскільки, як уже підкреслювалося, дійс­ною (фактичною) є всяка ціна, за якою товари продаються і купуються. Економісти спрощено припускають, що фактич­на ціна на ринку вільної конкуренції наближатиметься до рівноважної, оскільки дія ринкових сил штовхає фактичну ціну до рівноважної. Таким чином, коли криві попиту пропозиції залишаються стабільними протягом довшого часу, дійсна ціна буде прямувати до рівноважної.

Доти, поки фактична ціна на конкурентному ринку пе­ревищує рівноважну, на неї буде тиснути надлишок. Ана­логічно, якщо фактична ціна менша, ніж рівноважна, на не тиснутиме нестача. У першому випадку фактичну ціну конкурентні сили штовхатимуть униз, а в другому – вгору. Таким чином, завжди існує тенденція наближення фактич­ної ціни до рівноважної. Проте вона не передбачає, що цей рух завжди швидким. Інколи він може бути тривалим, а інколи фактична ціна ніколи не наближається близько до рів­новажної, оскільки за короткий час рівноважна ціна зно­ву змінюється. Підсумовуючи сказане, робимо висновок, що фактична ціна завжди прямує до рівноважної ціни. Цей висновок має велике теоретичне практичне значення. Проте в багатьох випадках єдине, що потрібно – це перед­бачити, зростатиме ціна чи знижуватиметься.

Вплив на ринкову рівновагу зміни у попиті. Ми вже бачили, що криві попиту переміщуються відповідно до змін у нецінових детермінантах попиту. Будь-який графік по­питу і пропозиції, подібний до зображеного на рис. 9, по суті, моментальним знімком ринкової ситуації протягом певного періоду, тобто такого періоду, в межах якого нецінові чинники, що визначають попит і пропозицію, ста­лими. Нас цікавить, що відбувається з рівноважною ціною і кількістю продукту тієї ж курчатини, коли його крива по­питу змінюється?

Припустімо, що зростають доходи споживачів, і крива попиту на курчатину переміщується вправо від D0 до D1. Проте, коли відбудеться таке переміщення, ціна Р0 пере­стане бути рівноважною, але деякий час вона залиша­тиметься дійсною ціною. За цієї ціни виникає нестача кіль­кості пропозиції, або, по-іншому, дефіцит курчатини, який на рис. 10 додаток Е  вимірюється довжиною відрізку Q0Q’ = 77 500 кг – 100 800 кг = - 23 300 кг. Якась частина споживачів не змо­же придбати за ціною Р0 бажану кількість курчатини, що спонукатиме їх підвищувати ціну попиту. Підвищення ціни попиту – це форма прояву конкуренції між споживачами за право купівл додаткової кількості курчатини. Вона сти­мулює виробників до збільшення обсягу пропозиції кур­чатини, оскільки з’являється можливість підвищувати ціну пропозиції відповідно до зростання ціни попиту. Така за­лежність спонукатиме виробників конкурувати між собою за право продавати більшу кількість курчатини за вищою ціною. Отже, тимчасове порушення ринкової рівноваги, спричинене зростанням доходів споживачів, матиме такі наслідки:

1)зумовить тимчасове існування дефіциту курчатини;

2)примусить діяти конкурентні сили;

3)рівноважна ціна Р0 втратить свій „статус”, тобто пе­рестане бути рівноважною, але деякий час залишатиметься дійсною;

4)фактично діюча ціна якийсь час залишатиметься ниж­че рівня ново рівноважної ціни, але буде неухильно на­ближатися до цього рівня.

Порушення ринкової рівноваги в умовах досконалої конкуренції є тимчасовим, якщо уряд не втручається у ри­нок певного товару і не встановлює обмеження на зміну ціни. Через деякий час ринок знову урівноважується, встановлюється нова рівноважна ціна Р1 і кількість Q’0 точці перетину старої кривої пропозиції Sо та нової кривої попиту D1 (точка е' на рис.10). Тепер на ринку курчатини продава­тиметься кількість Q'0. Як бачимо, встановлення нової рів­новажно ціни очищує ринок від нестачі величини пропо­зиції, а тому можна сказати, що ця ціна виконує ринкоочисну функцію.

Можна зробити висновок: збільшення попиту за інших однакових умов збільшуватиме ринкову рівноважну ціну і кількість, тоді як зменшення попиту зменшуватиме рівно­важну ціну і кількість. Тепер можна пояснити, чому зросла ціна на курчатину у випадку, про який ішлося у першому газетному повідомленні (згадайте два газетн повідомлення, розглянуті у першому питанні теми): крива ринкового по­питу на курчатину зросла, що спричинило зростання рівно­важної ціни. Вплив зміни у пропозиції на ціну. Криві пропозиції так само, як і попиту, з часом переміщуються внаслідок змін у нецінових чинниках, що впливають на пропозицію. Що ж відбувається з рівноважною ціною і кількістю продукту тієї ж курчатини, коли його крива пропозиції змінюється?

Припустімо, що з’явилася ефективніша технологія від­годівлі курчат. Як ми вже знаємо, за нших однакових умов пропозиція курчатини має зрости, і крива пропозиц переміститься вправо. На­слідком удосконалення технології виробництва стане змен­шення рівноважної ціни з P0 до Р'0 і збільшення рівноваж­ної кількості попиту - пропозиції з Q0 до Q1. Можна зробити висновок: збільшення пропозиції за ін­ших однакових умов зменшуватиме рівноважну ціну і збі­льшуватиме рівноважну кількість попиту – пропозиції. До­сить просто з’ясувати, що зменшення пропозиції матиме протилежні наслідки.

Висновки

За допомогою поняття „попит” економісти описують поведінку не лише фактич­них, а й потенційних покупців товарів і послуг. Поняття „попит” характеризу взаємозв’язок між ринковою ціною та кількістю товару, яку споживач (домогосподарства) ба­жають купувати за інших однакових умов протягом пев­ного періоду часу. Цей взаємозв’язок називають шкалою (схемою) попиту або кривою попиту. Шкалу попиту пода­ють за допомогою табличного методу, а криву попиту графічного методу

В економічній теорії оперують кількома видами попиту. Макроекономіка використовує поняття сукупний попит”, тоді як мікроекономіка використовує такі поняття: „ринко­вий попит”, „індивідуальний попит”, „попит на продукт окремої фірми”, „галузевий попит” тощо. Відповідно до цього необхідно уточнювати в кожному конкретному ви­падку, про яку саме величину попиту йдеться. У цій темі аналізуються величини попиту всіх споживачів товару (ринкова величина попиту) та окремого споживача (індиві­дуальна величина попиту).

Кожен ринок має сторону пропозиції, так само як і сто­рону попиту. Пропозиція – це кількість певного товару, яку виробники бажають виготовляти і продавати за кожної ціни протягом певного періоду часу за інших однакових умов.

Пропозиція може бути представлена шкалою (схемою) пропозиції, тобто таблицею, яка показу кількість певного товару, що буде пропонуватись за кожного рівня ціни за інших однакових умов у межах деякого часового періоду.

На попит і пропозицію впливають багато різних факторів, і ре­акція на них теж різна. Ступінь зміни попиту й пропозиції під впли­вом певних факторів характеризує ступінь їх еластичності. Еластич­ність – це міра реагування одн змінної величини на зміну іншої? здатність функції реагувати на зміну аргументу. Еластичність вира­жається як відношення відсоткових змін. Це уніфікована форма ви­разу, відсотки залишаються незмінними у будь-якому випадку, неза­лежно від того, в яких одиницях вимірювання виражаються початко­в дані.

Також необхідно відмітити, що попит і пропозиція на ринку взаємопов’язані. Саме з їх допомогою встановлюється ціна на той чи інший товар, а також визначається необхідна кількість даного товару.

Отже, попит і пропозиція є досить складними процесами, знання їхніх законів та особливостей є необхідними для майбутніх економістів, які працюватимуть в ринковій економіці.

Список використаної літератури

1.         Башнянин Г.І., Лазур П.Ю. Медведєв В.С. Політична економія. – К.: Ніка-Центр: Ельга, 2000.

2.         Беляєв О.О. Бебело А.С. Перехідна економіка: основні концепції та характерні риси. К.: КНЕУ, 2001.

3.         Бодров І.О., Рибалкін А.В. Політична економія. – К.: КНЕУ, 2001.

4.         Гальчинський А.С. Основи економічної теорії. – К.: Вища школа, 1995.

5.         Гальчинський А.С. Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічних знань. – К.: Вища щкола, 1999.

6.         Климко Г.Н. Основи економічної теорії. – К.: Знання Пресс, 2001.

7.         Кривенко К.Т., Савчук В.С. Політична економія. – К.: КНЕУ, 2001. – 508 с.

8.         Мочерний С.В., Симоненко В.К. Основи економічної теорії. – К.: Знання 2000.

9.         Ніколенко Ю.В. Політекономія. – К.: ЦУЛ. – 412 с.

10.          Предборський В.А. Основи економічної теорії. – К.: Кондор, 2002. – 621 с.

Додаток А

Таблиця 1. Шкала ринкового попиту на курчатину, 2000 р. (гіпотетичні дані)

Комбінації	Ціна (грн. за кг), Р	Кількість попиту (тис. кг на рік), Q
U V W X Y Z	2 4 6 8 10 12	110,0 90,0 77,5 67,5 62,5 60,0

P

грн./кг                       

   12

                                     

   10

    8                                 

    6                                 

 

    4                                     

                                                

    2

 

        0       20   40    60    80   100  120  140        

                 Q (тис. кг на рік)

Рис. 1. Ринкова крива попиту на курчатину

Додаток Г

Таблиця 2. Шкала ринкової пропозиції курчатини, 2000 р. (дані гіпотетичні)

Комбінації	Ціна (грн. за 1 кг), Р	Кількість пропозиції (тис. кг на рік), Р
u v w x y z	2 4 6 8 10 12	5,0 46,0 77,5 100,0 115,0 122,5

         P

грн./кг                       

   12

                                     

   10

    8                                 

    6                                 

 

    4                                     

                                                

    2

 

        0       20   40    60    80   100  120  140        

                 Q (тис. кг на рік)

Рис.5 Крива ринкової пропозиц курчатини.

Додаток Е

         P

   грн./кг                    

   12

                                     

   10

    8                                 

    6                                 

 

    4                                     

                                                

    2

 

        0       20   40    60    80   100  120  140        

                 Q (тис. кг на рік)

          Рис. 9. Рівновага на ринку курчатини