Курсовая работа: Використання комплексних вправ у техніко-тактичній підготовці волейболістів
- хорошим орієнтуванням на майданчику і взаємодією з партнерами;
- ефективним використанням технічних прийомів;
- варіативністю тактичних дій [15, 24].
Тактику гри у волейбол прийнято ділити на тактику нападу і тактику захисту, причому залежно від принципу організації розрізняють такі групи дій гравців: індивідуальні, групові і командні.
Кожна з цих груп розділяється на підвиди. Наприклад, індивідуальн дії в нападі розділяються на два підвиди: дії гравця без м'яча і дії з м'ячем. Залежно від конкретного змісту ігрових дій види розділяються на системи способи. Наприклад, система гри в нападі з другої передачі гравця передньо лінії або система гри в нападі з другої передачі гравця задньої лінії, що виходить. Окремі способи, що мають особливості у виконанні, розділяються на варіанти і комбінації [10, 54].
Основними завданнями тактичної підготовки волейболістів є:
1. Розвиток психофізіологічних здібностей і фізичних якостей.
2. Придбання тактичних знань (загальні основи теорії тактики волейболу, аналіз тактичних дій, основи взаємодії 2-х, 3-х, 4-х гравців, тактика найсильніших спортсменів і команд тощо).
3. Навчання практичному використанню прийомів, елементів, варіантів тактики.
4. Вдосконалення тактичного вміння з урахуванням ігрових функцій волейболістів.
5. Формування вміння швидко переходити від нападу до захисту і навпаки.
6. Формування вміння ефективно використовувати технічні прийоми і тактичні дії в різних ігрових ситуаціях.
7. Вивчення вживаних ігрових систем у захисті і нападі та їх варіантів.
8. Вивчення команд суперника (техніко-тактична вольова підготовленість).
9. Аналіз участі в змаганнях.
Загальні і спеціальні знання складають необхідну передумову вивчення тактичних дій і розвитку тактичних навиків. Джерела знань в област тактики різноманітні: література з волейболу, лекції, бесіди, семінари, спостереження на змаганнях, практичні заняття і їхній аналіз тощо [1, 205].
Методи тактичної підготовки ті ж, що і при вирішенні задач технічної підготовки, але з врахуванням специфіки тактики. При показі необхідно використовувати макети майданчика, фільми, схеми, плакати, відеофільми та ін. При вивченні тактичних дій і їхньому вдосконаленні застосовувати певн орієнтири, сигнали [19, 47].
Тактична підготовка повинна бути органічно пов'язана з фізичною, технічною, вольовою і теоретичною підготовкою.
Головний засіб навчання і вдосконалення тактики гри – багаторазове виконання вправ, дій, елементів.
Будь-яка тактична дія, спрямована на оптимальний успіх, повинна будуватися відповідно до тактичних знань, технічних навичок, рівня розвитку фізичних здібностей, вольових якостей та інших компонентів підготовки [10, 39].
В умовах постійного сприйняття інформації та оцінки ігрових ситуацій виникає необхідність визначати особливості виконання рухів партнерами або суперниками, по траєкторії польоту м'яча визначити їх тактичний задум і наступн дії. Це здійснюється в результаті запам'ятовування [вол, 206].
Психомоторні процеси тактичної дії виконуюються в трьох головних фазах:
- сприйняття і аналіз ситуації змагання;
- розумове вирішення тактичної задачі;
- рухове вирішення тактичної задачі .
Період початкового навчання тактиці умовно можна розділити на 4 етапи:
І етап – головна увага надається розвитку спеціальних якостей, необхідних для реалізації тактичних дій у грі – швидкості складних реакцій, швидкості окремих рухів та дій, орієнтування, швидкості переміщень, спостережливості, перемикання з одних дій на інші (основу тренування складають виконання завдань у відповідь на зорові та слухов сигнали).
ІІ етап – формування тактичних умінь у процесі навчання технічним прийомам (виконання вправ за завданням, за сигналом, на точність).
III етап – навчання індивідуальним тактичним діям за допомогою вправ з тактики (зміст вправ зводиться до того, щоб створювати умови, при яких гравц повинні вибирати дії в залежності від напрямку та траєкторії польоту м’яча, від дій нападаючих гравців або захисників тощо) [11, 157].
1.1. Тактика гри в нападі
Специфіка гри дозволяє умовно розділити напад і захист, хоча вони тісно зв'язані між собою. Кожний прийом захисту є контратакуючою дією (наприклад, блокування) або підготовкою до атаки і контратаки (прийом подач, нападаючих ударів).
Головна мета атакуючих дій в тому, щоб м'яч торкнувся поверхн майданчика суперника або щоб гравець протилежної команди супротивника допустив технічну помилку. Активними атакуючими діями команда оволодіває ініціативою в грі, примушує супротивника прийняти вигідний їй план і має моральну перевагу [5, 54].
Індивідуальні тактичні дії (складають основу тактичної майстерності окремого гравця) визначають дії гравця без м’яча (переміщення по майданчику, вибір місця для атакуючих ударів, при виконанні подач) і з м’ячем (виконання подачі, других передач та нападаючих ударів).
Головна ціль індивідуальної тактичної підготовки – оволодіти технічними діями з правильною тактичною реалізацією в різних ігрових ситуаціях [1, 208].
Групові тактичні дії в нападі
Вони є взаємодіями двох або декількох гравців. Прийнятий поділ команди у момент розстановки гравців передньої і задньої ліній виражається взаємодією гравців всередині ліній і між лініями. Їхні дії визначаються не тільки кількістю торкань м'яча (три, не рахуючи блокування), але і зоною, звідки гравець виконуватиме нападаючий удар [9, 15].
Їхня взаємодія полягає в наступному:
1. Взаємодія приймаючого м'яч із звязуючим гравцем передньої лінії. Спортсмен, що приймав м'яч (подачу або удар), спрямовує його гравцю передньо лінії, який виконуватиме другу передачу нападаючому.
2. Взаємодія приймаючого гравця із гравцем задньої лінії, що виходить. Будь-який гравець спрямовує прийнятий м'яч на передню лінію і зону нападу для другої передачі, яку виконуватиме гравець задньої лінії, що виходить.
3. Взаємодія з нападаючим гравцем і навпаки. В цьому випадку нападаючий удар можна виконати з другої або першої передачі.
4. Нападаючі гравці взаємодіють один з одним під час гри в своїй зон в зоні партнера.
Всі ці групові взаємодії гравців реалізуються в певних тактичних комбінаціях, наперед вивчених і узгоджених діях, які виконують при прийомах м’ячів з подач та нападаючих ударів.
2.2 Тактичні дії гри в захисті
Мета захисних дій — нейтралізація нападу команди супротивника. Головне — не дати м'ячу впасти на свою половину майданчика і не допустити технічної помилки.
Індивідуальні тактичні дії в захисті
Індивідуальні дії гравця в захисті припускають підготовку, вибір місця та подальші дії з м'ячем. До таких дій належать вибір місця для прийому подач (його можна віднести і до тактики нападу як першу передачу), для блокування і прийому нападаючих ударів, включаючи страховку [21, 143].
Індивідуальні дії гравця в захисті складаються з дій гравця без м'яча (нагляд, орієнтування, швидкість реагування, переміщення) і з м'ячем (прийом подач, прийом нападаючих ударів, страховка і блокування) [вол, 219].
При прийомі нападаючих ударів і страховці
Вибір місця залежить від напряму, швидкості, віддаленості від сітки, висоти польоту м’яча під час передач на удар, рухів нападаючого гравця дій блокуючих гравців та захисників своєї команди.
За напрямом передачі захисник і страхуючий визначають зону атаки
відповідно до цього ведуть спостереження за гравцем цієї зони [5, 21].
При блокуванні
Вибір місця гравець визначає, керуючись положенням тулуба і рук волейболіста, що передає м'яч для удару, напрямом і швидкістю передачі, швидкістю і напрямом розгону атакуючого гравця, замаху для удару.
При ударах по ходу руки ставлять точно проти м'яча, долон розташовують майже в одній площині. При блокуванні «косих» ударів із зон 4 і 2 руки виносять лівіше (правіше) м'яча і ліву (праву) долоню розгортають назустріч м'ячу [13, 120].
Групові тактичні дії в захисті
Групов тактичні дії в захисті передбачають взаємодію гравців передньої лінії (як блокують нападаючий удар ), взаємодію гравців задньої лінії (при прийомі подач, нападаючих ударах та страховці), взаємодію гравців між лініями (блокуючих із гравцями, що страхують).
При відпрацюванні взаємодій між гравцями велика роль належить блокуючим гравцям, від гри яких будують свої дії страхуючі і захисники. Основний вид групових дій – подвійне блокування. Потрійний блок використовують рідше.
Блокуючі розділяються на середнього і крайніх. Сильніший блокуючий в більшості випадків грає всередині, але є моменти в грі, коли вигідніше залишати такого гравця на краю сітки ( наприклад, нападаючий гравець ма високий рівень виконання удару з переводом вліво із зони 4).
При атаці з високих передач задача блокуючих – закрити найсильніший напрям нападаючого удару, причому руки блокуючих можуть торкатися.
При блокуванні ударів з перекладом вліво крайній гравець повинен
розвернути праву долоню назустріч м'ячу, а ліву поставити напроти м'яча,
середній блокуючий наближає руки впритул до крайнього (при атаці із зони 4).
Такі ж дії при блокуванні ударів з перекладом вправо (атака із зони 2), тільки
розвернути ліву долоню назустріч м'ячу [10, 127].
3. Застосування комплексних вправ у техніко-тактичній підготовці
Єдність технічної та тактичної підготовки досягається вдосконаленням техніки прийома в рамках тактичних дій і багаторазового виконання тактичних дій з підвищенням інтенсивності, що допомагає у вдосконаленні техніки.
Ефект інтеграцій цих видів підготовки досягається під дією трьох вправ: перший – виконання прийомів гри в рамках тактичних дій; другий поступовість виконання різних тактичних дій; третій – переключання в тактичних діях різного характеру. Для всіх типів вправ характерна тривалість їх виконання [1, 230].
За час існування волейболу було доведено, що бездоганна техніка або тактика не може зрівнятися з техніко-тактичними діями команди.
Вправи, що використовуються у техніко-тактичній підготовці:
1. Перша передача в зону 3 з наступною передачею для нападаючого удару в зону 4.
2. Перша передача в зону 2 з наступною передачею для нападаючого удару в зону3.
3. Перша передача для нападаючого удару із зони 2 в зону 3 з ударом, відкидка в зону 2, де і виконується нападаючий удар.
4. Перша передача спрямована в зону 3 із зони 2 – відкидка за голову для завершення нападаючого удару.
5. Перша передача із зони 6 в зону 4 – гравець зони 4 виконує напалаючий удар.
6. Перша передача спрямована гравцеві в зону 3 із зони 1 – відкидка за голову для завершення атаки гравцем зони 4.
7. « Напад – Захист». Команда в гровому розташуванні. Гравець зони 1 готовий виконати подачу. На другій стороні майданчика нападники, кожен з м’ячем в руках, стоять в зонах 4, 3 та 2, пасуючий – в зоні 2. Після подачі гравці виконують зміну місць на передній і задній лініях, перелаштовуються на захисні дії за раніше домовленим тактичним планом. Як тільки м’яч перелетів після подач сітку, нападники виконують почергово нападаючі удари із зони 4, 3, 2. Після цього команда виконує зміну місць і все повторюється.
8. Виконання почергово вивчених прийомів гри і їх способів в різних позиціях.
9. Виконання прийомів в рамках тактичних дій. Основну увагу звертають на техніку, але зберігають і структуру тактичних дій. Всі дії раніше обумовлені.
10. Переключення у виконання прийомів нападу, захисту, нападу, захисту: передача – прийом, подача – прийом, нападаючий удар – блокування.
11. При зміні гравців передньо задньої лінії гравець задньої лінії виходить вперед раніше. В момент подач гравці передньої лінії відступають назад. Таким чином гравці задньої лін знаходяться попереду. Такий варіант зміни місць потребує від всіх гравців особливої уважності, технічного прийому м’яча після подачі, тому що їх залишилося практично четверо.
Висновок
Одже, аналіз літературних джерел довів, що на різних етапах тренування волейболістів поряд з іншими якостями, техніко-тактична підготовка є однією з основних.
Для грової діяльності у волейболі характерними є швидко змінюючі умови боротьби на майданчику, що знаходяться під невпинним контролем суперника, який в свою чергу намагається зруйнувати захист опонентів, а в нападі нав'язати свій план гри здобути перемогу. Кожен волейболіст має враховувати розташування гравців на майданчику (своїх і команди суперника), місцезнаходження м'яча, передбачати д партнерів і вгадувати задумки суперника, швидко реагувати на зміни ігрових ситуацій [15, 133].
Важливу роль у волейболі має технічна підготовка спортсмена, яка включає комплекс прийомів, за допомогою яких ведеться гра. Техніка гри ма такі елементи: вихідні положення, подачі, передачі, нападаючі удари блокування.
Список використаних літеретупних джерел
1. Волейбол: учебник жля высших учебных завидений физической культуры/ Беляев А.А., Беляев А.В., Железняк Ю.Д., Карполь Н.В. – М. «СпортАкадемПресс». 2002. –368 с.
2. О.О. Борисов. Основи теорії методики викладання волейболу і футболу/Борисов О.О.–К.: вид-во ПП «Люскар», 2004. –664 с.
3. А. Г. Айриянц. Волейбол / Айриянц А. Г. - М: ФиС, 1976. - 158 с.
4. В.А. Голомазов Волейбол в школе/ Голомазов В.А.,– М: 1976. –110 с.
5. Спортивные игры: Совершенствование спортивного мастенства/Жележняк Ю.Д., Портнов Ю.Д., Савин В.П.. –: 2004. – 400 с.
6. Волейбол для начинающих/ Ахметов Э. К.. - Минск: Полымя, 1985. - 80с.
7. М. С.Бриль. Волейбол /Бриль М. С.. -М.: ФиС, 1981. - 136 с.
8. Вайцеховский С. М. Книга тренера. - М.: ФиС, 1971. - 194 с.
9. Волейбол. Справочник. - М.: ФиС, 1984. -124 с.
10. Волейбол в школе/ Голомазов В.А. Ковалев В. Д. Мельников А. Г.. - М.: ФиС, 1985.- 125 с.
11. А. Д. Демчишин. Волейбол - гра для всіх /Демчишин А. Д. . - К.: „Здоров'я", 1986. - 83 с.
12. Специальная физподготовка волейболистов /Демчишин А. Д., Мозола Р. С., Панишко Ю. М.. - М.: „Радянська школа". 1992. - 83 с.
13. А.Н.Ейнгорн .500 упражнений волейболиста /Ейнгорн А.Н.. - М.: ФиС, 1959.- 208 с.
14. Ю.Д. Железняк. К мастерству в волейболе/ Железняк Ю.Д.. - М : ФиС, 1983.- 224 с.
15. Ю. Д. Железняк. Волейбол в школе/ Железняк Ю. Д, Слупский Л .Н.. - М.: ФиС, 1989. - 76 с.
16. Подготовка юных волейболистов /Железняк Ю. Д., Клещев Ю.Н., Чехов О.С. - М: ФиС, 1967. - 102 с.
17. Методические рекомендации по моделированию учебно- тренировочного процесса юных волейболистов /Затворнецкий Ю. Г., Федюшин В. П., Хапко В. Е.. - М.: ФиС, 1978. - 68 с.
18. А.В. Ивойлов. Волейбол/ Ивойлов А.В.. - Минск: «Высшая школа», 1985. - 200 с.
19. Оптимизация тренировочного процесса волейболистов: методические рекомендации/ Касаткин А.Н., Максименко Г.Н., Короп М.Ю. -М.: ФиС 1984.-144 с.
20. Ю.Н. Клещев. Волейбол/ Клещев Ю.Н.. - М.: ФиС, 1983. - 94 с.
21. Ю.Н. Клещев. Волейбол/ Клещев Ю.Н., Айриянц А.Г.-М. : ФиС, 1983.– 270 с.
22. А.Н. Лапутин. Обучение спортивным движениям /Лапутин А.Н.. - К.: „Здоров'я", 1986.-214 с.
23. С. Опниума Уроки волейбола /Опниума С.. - М.: ФиС, 1995. - 43 с.
24. М.П. Перельман. Специальная физподготовка волейболистов/ Перельман М.П.. - М.: ФиС, 1969.-134 с.
25. Н.Н. Пермяков. Направленность тренировочных действий в волейболе/ Пермяков Н.Н.. - М.: «Высшая школа», 1989. - 116 с.
26. М.П. Пименов. Волейбол. Специальные упражнения/ Пименов М.П.. - К.: 1993. -192 с.
27. В.Н. Платонов. Общая теория подготовки спортсменов в олимпийском спорте /Платонов В.Н.. - К.: Олимпийская литература, 1997. - 544 с.
28. В.М. Платонов Фізична підготовка спортсмена/ Булатова М.М. . - К.: Олімпійська література, 1995.- 342 с.
