Курсовая работа: Укладання зовнішньоторгівельного контракту з експорту цукру

Основними причинами зниження цін на цукор є:

-          зростання випуску цукру в Бразилії, ЄС, Китаї, Таїланді, а також висока ефективність його виробництва в Бразилії;

-          падіння курсу національної бразильської валюти відносно американського доллара, що зробить бразильський товар більш конкурентоспроможним;

-          скорочення мпортного попиту на цукор в Китаї;

- накопичення значних запасів цукру в усіх країнах, насамперед, в Індії, ЄС;

- стабілізація котирувань цукрових ф’ючерсів;

- зрівноважування світового попиту пропозицією.

Світові ціни на цукор мають тенденцію до коливання. На сьогодні ціни є досить високими, що пояснюється наступними факторами світового балансу цукру:

-          світове споживання перевищує за обсягами світове виробництво;

-          цукров запаси знижуються в зв’язку з четвертим дефіцитним роком;

-          зменшується експорт з Бразилії через високе внутрішнє виробництво етанолу для заправлення автомобілів;

-          зростаючий попит з боку США через торішні урагани;

-          посилюється боротьба між світовими виробниками цукру;

-          ф’ючерси (вкладання коштів) на білий цукор у Лондоні досягли рекордного рівня – 472 долари за тонну;

-          світова криза на іпотечному ринку.

Так, за два місяці поточного року рівень котирувань по білому цукру збільшився майже на 27% - з 313,00 доларів за тонну 2 січня до 397,00 доларів за тонну 3 березня.

Світовий дефіцит, розміром біля 4 млн. т, призводить до підвищення цін.

Тим не менше, існують суттєв фактори, які ведуть до збільшення світового споживання. Світові ринки цукру були й залишаться нестабільними. Існують індикатори того, що майбутні ціни на світових цукрових ринках коливатимуться на вищому рівні, ніж у минулому. Істотного здешевлення цукру не відбудеться, і до кінця вересня діапазон зміни ціни складе 10-14 центів. Очікується, що в 2007-2008 р. співвідношення цукор/етанол складе 55/45. У результаті ціни стабілізуються і відкотяться. Прогнозований ціновий діапазон до кінця 2008 року – 290-320 доларів за тонну сирцю. Сьогодні світова ціна на цукор найвища за останні 24 роки.

1.2 Аналіз українського ринку цукру

 

1.2.1 Аналіз українського виробництва

Цукровий буряк є основною сировинною базою вітчизняних цукрових заводів України. Таким чином, конкурентоспроможність та ефективність виробництва цукрових буряків в Україні є одним з найбільш важливих елементів у проблемі підтримки та збереження всього цукрового маркетингового ланцюжка.

Незважаючи на високі показники виробництва сектору в радянські часи (Україна була найбільшим виробником цукру та, як наслідок, цукрового буряку у колишньому СРСР), перехід до ринково економіки став справжнім викликом для виробництва бурякового цукру.

Таблиця 8.

Виробництво цукрових буряків в Україні, 2000-2006 р.р.

Роки	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006
Площа,  тис. га	855,6	970,3	896,6	773,4	732,0	625,5	815,0
Врожайність, т/га	17,67	18,26	18,93	20,12	23,80	24,97	28,53
Валовий врожай, млн. т	13,2	15,6	14,5	13,3	16,6	15,6	22,4

Тим не менш, повільне скорочення посівних площ і збільшення врожайності свідчить про деякі позитивні структурн зрушення в секторі. Хоча більшість виробників цукрових буряків мають показник ефективного виробництва тільки на рівні 43% (повністю не використовуючи свого потенціалу чи наявних ресурсів). Це зумовлено різними причинами, наприклад, низьким рівнем якості управління с/г підприємствами, неоптимальною практикою господарювання, неадекватним технічним оснащенням тощо. Крім цього, на посіви в південних, східних і центральних областях негативно впливає стала посуха минулі суховії. Зокрема, через пилові бурі агрогосподарства, за даними асоціації, були змушені пересіяти близько 20 тис. га

Аналізуючи регіональну особливість та ефективність виробництва цукрових буряків, виявляється, що виробництво в основному сконцентровано у Центральній частині України. Виробники, як оброблюють більшу площу цукрових буряків можуть досягати більшої врожайності. (Українські фермери скорочували площі посівів цукрових буряків на користь більш рентабельних та менш капіталомістких культур.) Вінницька, Полтавська, Черкаська та Київська області є лідерами за обсягами виробництва та площами цукрових буряків. Те саме стосується й врожайності, за винятком Херсонської області, яка дає найвищу середньозважену врожайність. Доступність природного потенціалу не обов’язково гарантує його ефективне використання. Таким чином, важливим знання умов (ціни, врожайності тощо) за яких виробництво цукрових буряків конкурентоспроможним серед сільгоспвиробників.

Потужності цукрових заводів України дозволяють переробити понад 40 млн. т цукрових буряків і виробляти щорічно до 4,4 млн. т цукру. Агрокліматичні умови бурякосійних районів сприяють отриманню такого врожаю цукрової сировини.

Таблиця 9.

Виробництво цукру в Україні, тис. т

	2003	2004	2005	2006
Цукор-пісок, отрима-ний з цукру-сирцю тростинного чи буря- кового, тис.т	2486	2150	2193	2705
в т.ч. з цукру-сирцю бурякового,тис.т	1470	1791	1878	2600

З-поміж великих виробників виділяють: ВАТ „Новоіванівський цукровий завод”, ТОВ АПО „Цукровик Полтавщини”, ТОВ Агрофірма „Ободівський цукор”. За даними „Укрцукор”, у 2007 році виробництво здійснювало 119 цукрових заводів (у 2006 році - 116). Лідером за обсягами виробництва цукру є Українська продовольча компанія, питома вага вироблено продукції якої в 2006/2007 маркетинговому році становила 13,4%, до п’ятірки лідерів також входять підприємства групи “Укррос” (8,6%), „Астарта-Київ (6,2%), „Євросервіс” (4,5%), „Західна компанія „Дакор” (4,0%).

1.2.2  Обсяги українського експорту-імпорту цукром

Україна відіграє слабку роль на світовому ринку цукру. На сучасному етапі розвитку питання експорту-імпорту цукру в Україн надзвичайно важливим і актуальним, потребує висвітлення також ситуація на внутрішньому цукровому ринку, оскільки конкурентоспроможність цукру та підприємств-переробників залишається низькою, і це перешкоджає виходу України на зовнішні ринки. Тому останнім часом експорт цукру зовсім зійшов нанівець, в той час як імпорт цього продукту невпинно зростає.

Таблиця 10.

Обсяги експорту-імпорту цукру в Україні, тис. т.

Вид цукру	2003		2004		2005
	експорт	імпорт	експорт	імпорт	експорт	імпорт
Цукор білий	6,9	138,2	170,2	58,0	115,8	180,5
Цукор сирець з тростини	-	311,1	-	378,5	-	378,5
Цукор-буряковий	6,9	449,3	170,4	436,8	115,6	430,3

Частка експорту цукру (бурякового, тростинного) в загальному експорті харчових продуктів налічувала у 2006 р. 8,6%. Товар експортується у Азербайджан, Туркменістан. (Невелика кількість експорту цукру з України обмежується країнами СНД.) Поставки здійснюються як комерційними організаціями, так і за міждержавними бартерними угодами в обмін на паливо та інші матеріальні ресурси. Білий цукор експортується в Російську Федерацію, здійснюються поставки цукрового сиропу та інших видів цукру. При цьому основним покупцем українських кондитерських виробів з цукру залишається Росія. Слід відмітити, що на сьогодні внутрішній ринок Росії за цінами на цукор власного виробництва та його обсягами залишається найбільш прийнятним для пропозиції української продукції. На сьогодні потреба в цукрі Російсько Федерації становить 4,5 млн. т. Росія ж виробляє власного цукру 2,5 млн. т.

В останні роки Україна перетворилась з експортера цукру в його імпортера. В 2005 році було ввезено приблизно 200 тис. т білого цукру, в тому числі з Білорусії та Молдови, та 450 тис. т цукру-сирцю з Бразилії, Куби, Німеччини, Великобританії, Польщі, Сальвадору та Південної Африки. Під час розгляду заявки України до вступу в СОТ країни-члени робочої групи – Австралія, Бразилія, Куба, Індія, Аргентина – вимагали від Києва ввести квоту на імпорт в Україну 200-260 тис. т цукру-сирцю щорічно із сплатою 2-відсоткового мита і наступним збільшенням квоти до 350 тис. т. Однак, у 2004 році в Україну було ввезено майже 1,5 млн. т цукру-сирцю, що в 4 рази більше, ніж за останні 3 роки. Отже, це остаточно розбалансувало внутрішній ринок цукру.

Цукор, вироблений в Україні, ма відносно високу собівартість порівняно з тростинним, що превалює на світовому ринку, та буряковим, виготовленим в інших країнах, і характеризується низькою якістю. А тому в умовах низьких світових цін на цукор високої якості й широкого асортименту, український цукор є неконкурентоспроможним на зовнішньому ринку.

Дослідженнями Світового економічного форуму (WEF) встановлено, що в Україні й досі немає перспектив для зростання рівня конкурентоспроможності. Україні в цьому рейтингу в попередні роки належало 84-те місце серед 102 країн світу останнє серед країн Європи. (За експортним потенціалом, а він перевищував 3 млн. т, країна входила до десятка провідних світових експортерів.) За останн 15 років галузь практично зруйнована. Тому актуальним на сучасному етап розвитку формування взаємовідносин із світовим ринком необхідно вважати збільшення його експортних можливостей, вдосконалення структури експорту, вихід на світові ринки з конкурентоспроможною продукцією, згідно вимог СОТ, дотримання мінімальної ціни на цукор, обґрунтування ввезення цукру-сирцю тростинного, використання поставлених квот.

У січні 2008 року експорт цукру збільшився в 33,5 рази, або на 0,130 тис. тонн у порівнянні із груднем 2007 року до 0,134 тис. тонн на 0,062 млн. доларів. Про це говориться в даних Державного комітету статистики.

У січні 2007 року цукор не експортувався.

В 2007 році експорт цукру скоротився в порівнянні з 2006 роком на 76,9%, або на 17,26 тис. тонн до 5,19 тис. тонн на 2,21 млн. доларів.

Ємність цукрового ринку оцінюється в 2 млн. тонн у рік.

1.2.3 Аналіз попиту та споживання цукру в Україні

В Україні в останні роки кон’юнктура на ринку цукру залишається несприятливою як для вітчизняних виробників, так і для торговців цукром. Низький внутрішній попит споживачів і втрачені зовнішні ринки збуту негативно впливають на попит на цукор, що в свою чергу зумовлює зменшення пропозиц сировини – цукрових буряків. Тростинний цукор-сирець є ефективним замінником українського цукрового буряка і зменшення його обсягів збільшує попит на цукрові буряки в Україні.

Цукор один з найбільш енергомістких і швидкозасвоювальних продуктів, який є обов’язковим компонентом повсякденного раціону і використовується в багатьох галузях народного господарства. Цілком очевидним зниження споживання цукру в Україні на 150-200 тис. тонн за рік. Менше почала споживати цукор промисловість – через спад обсягів виробництва кондитерських виробів і молочно-консервної продукції, спричинене труднощами експорту до Росії. Така ж тенденція спостерігається і в сфері роздрібної торгівлі: пряме промислове споживання цукру населенням зменшилось через ріст цін на основн продукти харчування. Зростає споживання імпортних солодощів. (У недалекому минулому бурякоцукрова галузь України повністю забезпечувала власні потреби в цукрі та майже 13 % грошових надходжень до бюджету країни, вона виробляла на душу населення близько 100 кг цукру.)

Графік 1.

Динаміка споживання цукру в Україні на одну особу за рік

Динаміка середньодушового споживання цукру протягом 1990–2003 рр. свідчить про зменшення цього показника в 2003 р. проти рівня 1990 р. на 28,2%. В останні роки переважає споживання цукру на душу населення в обсяз 36кг і більше, що є цілком достатнім з позицій раціонального харчування. Стримування споживання цукру в Україні відбувається переважно за рахунок низької матеріальної забезпеченості населення, при чому різниця в обсягах споживання цукру по групах населення залежно від його доходів сягає майже 20-кратного розміру. Аналізуючи структуру споживання цукру виявляється, що понад 60 % складають прямі покупки цукру, а менше 40 % промислове споживання. Внутрішнє річне споживання цукру складає 1800 тис. т, в поточному сезоні дефіцит продукту очікується на рівні 250 тис. т. На цей час, біля 120 цукрових заводів виробляють в середньому 15000 т на завод. У майбутньому, від 30 до 40 цукрових заводів (з близько 50000 т на завод) будуть достатніми для виробництва для внутрішнього ринку. За даними Держкомстату, 2006 року річне споживання цукру на душу населення в Україні становило 38,1 кг, що відповідає раціональній нормі. За підсумками 2007 року цукру, в розрахунку на душу населення, спожито не менше за раціональну норму. Підставами для цього очікуване збільшення пропозиції на внутрішньому ринку, відсутність цінового стрибка в сезон масового використання продукту (влітку), підвищення рівня доходів населення.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5