Курсовая работа: Розвивальне навчання школярів

Такі можливост забезпечує метод „Захист власних проектів”. Він спрямований на активізацію розумових здібностей учня, формування у нього критичного мислення, осягнення насамперед себе як особистості. Ефективність застосування методу залежить від багатьох чинників: міри опанування класом тексту літературного твору, загального рівня його підготовки, ставлення до творчих завдань, психологічного клімату, майстерності вчителя, його уміння чітко сформулювати запитання, дати вичерпну інструкцію. Даний метод може бути довгостроковим, коли учні упродовж тижня, місяця виконують самостійно завдання вдома, а потім захищають власну роботу на уроці. А можна застосовувати метод на уроці протягом 20-30 хв. краще використовувати цей метод на етапі закріплення знань, умінь і навичок, коли текст прочитано, проаналізовано. Назви всіх проектів (5-6, залежно від кількості учнів в класі) записуються на дошці. Вчитель характеризує кожен із них, коротко пояснює завдання. Воно докладно сформульовано в інструкціях, як знаходяться тут же.

Проекти можуть бути такими:

-   „Я – лінгвіст” (робота з словником, розкрити зміст слів);

-   „Я – художник” (зробити люстрації до цитати, кольорові асоціації);

-   „Я – скульптор” (зробити скульптурні фігурки речей-символів);

-   „Я – перекладач” (уривок твору перекласти іншою мовою).

Учні обирають один із них і займають місце у відповідних групах. Хтось буде генератором ідей, нші стануть виконавцями. Учитель допомагає, пояснює, контролює ситуацію. Враховуючи завдання профілізації школи, специфіку вивчення зарубіжної літератури у класах різних профілів, „Захист власних проектів” як метод є універсальний. Учитель добирає завдання відповідно до профілю класу. Так, проводячи урок за темою „Імпресіонізм. Поль Верлен” у 10 класі художньо-естетичного профілю, можна запропонувати проекти: „Я – дизайнер”, „Я – модельєр”, „Я – музикант”.

У класах філологічного профілю доцільними є проекти: „Я – поет”, „Я – режисер”, „Я перекладач”, „Я – літературознавець”.

Отже, якщо вчитель творчо підійде до організації роботи за методом „Захист власних проектів” – запропонує як універсальні, так і ситуативні проекти, чітко складе нструкції для кожної групи з урахуванням вікових можливостей учнів, знайде потрібні слова, щоб підбадьорити їх, створити творчу атмосферу, ситуацію успіху то наслідком такої діяльності стане краще розуміння ними художнього твору, вільнішою, неформальною побудовою власних інтерпретацій. А розвитку творчих здібностей це додасть нових імпульсів. Навчальне проектування не є принципово новою технологією. Метод проектів або метод „проблем”, виник у 20-ті роки ХХ століття у США. Джон Дьюї розробив ідеї активізації доцільної діяльності учня у співвідношенні з його особистими інтересами саме в цих знаннях як засад навчання.

Типи проектів:

1.    Дослідницькі – для них важливі мета, структура, соціальний напрямок, актуальність.

2.    Творчі – учні самостійно працюють над створенням журналу подорожі разом з улюбленим героєм, над колективним колажем, відеофільмом, вечором, на засіданні літературного клубу, читають свої вірші, готують і презентують збірки.

3.    Ігрові – це літературно-театральні вистави, ігрова імітація соціальних і ділових стосунків, обґрунтування різних сюжетних версій та ситуацій, у яких опиняються герої.

Наприклад: ділова гра „Ви в ефірі”. Учні виконують роботу репортерів, редакторів, надають цікаву нформацію у прес-центр, а диктори мають виступити в ефір повідомленням.

4.    Інформаційні – пошук нформації про біографію письменника, відомості про різні редакції твору, складання карти подорожей літературних героїв.

5.    Прикладні – складання програм, словників, проекту освіти 2050 року, хроніки життя класу.

Участь у проект надає дітям можливість здійснити свій вибір ідей, норм, моделей поведінки, учн несуть відповідальність за цей вибір, працюють в атмосфері співпраці, бо успіх кожного – це успіх всіх.

Проектна технологія здатна виявити та розвинути хист, азарт кожного учня, врахувати його вдачу, здібності, схильність до тих наукових знань, які йому найбільше цікаві.

Метод проектів вимагає самостійної діяльності учнів для розв’язання певної творчої проблеми.

Мета творчих проектів:

Ø  формувати нтелектуальні, спеціальні та загальнокультурні знання, уміння учнів;

Ø  стимулювати ніціативність, рішучість, навички співробітництва;

Ø  розвивати логічне мислення;

Ø  використовувати якнайповнішу інформацію;

Ø  розвивати навички самостійного планування, самоосвіти, комунікабельності.

Проектування – це особливий тип інтелектуальної діяльності, відмінною особливістю яко перспективна орієнтація дослідження, яке має практичне спрямування.

Проектна діяльність на уроках зарубіжної літератури зобов’язує дітей:

-   планувати свою роботу, передбачати можливі результати;

-   використовувати багато джерел нформації: літературні твори, матеріали преси, дослідження літературознавців;

-   самостійно шукати накопичувати матеріал;

-   аналізувати твори різних епох, зіставляти різноманітні факти;

-   аргументувати думку;

-   приймати власні рішення;

-   створювати „кінцевий продукт матеріальні носії проектної діяльності (фільм, календар, журнал, проспект, газета, сценарій передач тощо).

Більш звичними формами наукової роботи для учнів є доповіді, реферат. Однак проектна доцільність – це зовсім інша форма роботи, а саме власне дослідження, де ма бути запропонований свій варіант розв’язання проблеми, й аргументована оцінка фактів.

Застосування нтерактивних методів на уроці зарубіжної літератури

Яким же чином треба будувати навчання, щоб процес пізнання став цікавим для учнів? Один із шляхів є впровадження у педагогічну практику інтерактивних методів. Вони сприяють не тільки отриманню знань, а й ще більшою мірою, навичок, умінь. Важливі не пошук єдино правильної відповіді, а здатність розв’язувати проблему. Інтерактивна технологія уроку розвиває критичне мислення учнів, їхню читацьку й мовну культуру, здібності самостійного аналізу, виховує толерантне ставлення до ншої думки, повагу до національних традицій, розвиває культуру полеміки і само презентацій.

Значно розширюються також пізнавальні можливості учнів. Використовуючи інтерактивн методи навчання, учитель активізує їхню навчальну діяльність, ста організатором учнівського колективу, консультантом дискусії. Учні мають можливість розвивати комунікативні уміння та навички.

Інтерактивне навчання – це навчання у спілкуванні. Головна особливість його методики поляга в тому, що пізнавальний процес відбувається у спільній діяльності вчителя та учнів.

Інтерактивне навчання – це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка ма конкретну, заздалегідь визначену мету – створити комфортні умови для навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв’язання проблем на основі аналізу, обставин та ситуацій. Під час такого навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати продумані і виважен рішення.

Ось деяк нтерактивні види та форми роботи, найефективніші при вивчен постмодерністських творів.

Створення реклами за прочитаним твором. Цей вид роботи розвиває у школярів пам’ять, кмітливість, уважність, винахідливість, уміння логічно мислити, комбінувати. Причому робиться це ненав’язливе, в захоплюючій формі.

Учн поділені на мікрогрупи, які вдома колективно створюють рекламний ролик за твором, що вивчається. Вони мають продумати мету, адресата, вид такого ролика.

А в класі кожна група учнів демонструє свою рекламу, а інші аналізують її за критеріями:

–    відповідність реклами художньому тексту;

–    максимум нформації за мінімальної кількості слів (жанр рекламного ролика передбача його короткотривалість);

–    аргументованість;

–    доступність;

–    оригінальність.

Аналізуючи рекламні проекти, учні можуть знову звернутися до тексту, вчитимуться аргументувати своє бачення твору, обстоюватимуть власну думку, критично реагуватимуть на зауваження. І головне, все це відбуватиметься у невимушеній гровій формі.

Семінар. Це одна із найпоширеніших інтерактивних форм роботи. Вона сприя формуванню в учнів навичок опрацювання наукових джерел, дає можливість оптимально враховувати їхні індивідуальні здібності. Вчитель заздалегідь ма повідомити тему, мету і завдання, рекомендовану літературу. Слід врахувати, що підготовка до семінару може викликати певні труднощі в учнів, оскільки вимага пошукової роботи, вміння абстрагуватися, аби осмислити ознаки постмодерністського явища, віднайти їх у творі та сформувати особистісне враження, дійти до його логічної інтерпретації.

Тематичні атестації у формі співбесід та заліків. До заліку учні готують невеличкі доповіді (міні-лекції на запитання, що пропонуються на атестацію). Всі учні в класі розподіляються на критиків або співдоповідачів. Доповідач вступає у дискусію з критиками, аргументує свою думку. Роль конформіста краще виконати вчителю. Він має залишитися "нейтральним". На такому уроц виступає велика кількість учнів, учитель не тільки в інтерактивній форм з’ясовує рівень засвоєння ними певної теми, а й працює над удосконаленням хнього усного монологічного та діалогічного мовлення.

Засідання прес-клубу.

Завчасно оголошується тема уроку, творчій групі учнів пропонуються різні завдання: взяти на себе виконання ролей письменника, його сучасників, літературного критика, читачів та обов’язково експерта. Варто подбати і про зовнішні зміни у класі: парти розташовуються літерою "П". Роль ведучого виконує вчитель. За девіз клубу може слугувати вислів французького філософа Вольтера: "Ваша думка мені глибоко ворожа, але за ваше право її висловити я готовий пожертвувати своїм життям".

Правила ведення засідання прес-клубу:

–    висловлювати різні, але протилежні, часом зовсім дивні думки з проблеми, що обговорюється;

–    можна сперечатися, не погоджуватися із загальноприйнятим баченням;

–    критично ставитися до себе. Забороняється:

–    висловлюватись образливо про будь-кого;

–    під час обговорення переходити на особистість опонента;

–    переривати співрозмовника;

–    за відсутності аргументації спрямовувати розмову в інший бік;

–    використовувати образливі перебільшення.

"Мозкова атака".

Цей вид діалогу активізує творчі здібності учнів. "Мозкова атака" передбачає такі етапи роботи:

–    оголошення теми і завдань уроку;

–    створення малих груп (5 - 6 осіб за власним вибором);

–    створення проблемної ситуації;

–    висунення в малих групах різноманітних ідей;

–    систематизація дей в групах;

–    критичне обговорення цих ідей;

–    формулювання висновків щодо розв’язання даної проблемної ситуації.

Під час проведення "мозкової атаки" вчитель може з’ясувати рівень засвоєння школярами певної теми, а також запропонувати новий аспект розв’язання.

Дискусія. Шкільні дискусії умовно поділяють на такі види: дискусія-імітація; дискусія-узагальнення; дискусія – пошук істини; дискусія-роздум; дискусія-доказ.

Так, проблема, яка розглядається під час дискусії-роздуму, має декілька шляхів розв’язання і дає можливість сформулювати різні варіанти висновків, що грунтуються на суб’єктивних позиціях учнів.

Внаслідок дискусії-доказу обґрунтовується і практично перевіряється остаточна істина, певна сума знань.

В основі дискусії-узагальнення лежить проблема, з’ясування якої допомага узагальнити, систематизувати знання учнів.

А в процесі дискусії-імітації моделюються фрагменти наукових дискусій, наприклад, захист учнівських доповідей на засіданнях МАНу.

Вирішальною роль учителя під час дискусії-пошуку істини. Успіх її залежить від уміння педагога викликати учнів на полеміку, поставити такі запитання та завдання, як б вели до самостійного пошуку істини, забезпечували підтримку всім учасникам дискусії.

Отже, нтерактивні види та форми робіт активізують розумову діяльність учнів, сприяють зацікавленню предметом, розвивають логіку та критичне мислення. А без цих якостей тему "Постмодернізм" не осягнути.

Формування в учнів критично мислити

Вчителю завжди слід пам’ятати, що він працює не в якомусь позачасовому, абстрактному просторі, а в конкретному соціальному середовищі, яке склалось історично. І тому йому постійно слід узгоджувати свою педагогічну діяльність з характером цього середовища, його закономірностями, викликами.

Потік нформації в нашу добу неможливо опанувати найерудованішій людині. Тож завдання школи полягає не в передачі цієї інформації (знань) своїм вихованцям, а у формуванні умінь і навичок здобути цю інформацію, самостійно оволодівати нею, критично осмислювати. Знання – це не раз і назавжди дане, а те, що підляга постійному оновленню, поглибленню і вдосконаленню. Ось чому вчитель має вчити здобувати їх не шляхом накопичення, складання в коморку, а – сприйняття, критичного мислення.

Так знання сприяють розвиткові та самореалізації особистості. А подання їх значною мірою вирішується через впровадження інноваційних технологій, зокрема читання та письма для розвитку критичного мислення (ЧПКМ). Переконалась, що форми та методи роботи за зазначеною технологією спрямовані на формування в учнів таких рис, як здатність самостійно здобувати необхідні знання, вміло застосовувати їх на практиці тощо. Технологія ЧПКМ допомагає учневі впорядковувати потік нформації, добирати із вивченого матеріалу головне, що сприяє його кращому сприйняттю і засвоєнню, Використання цієї технології створює на уроці атмосферу пошуку, творчості та співпраці, урізноманітнює роботу, забезпечує заглиблення в літературний твір, ефективне спілкування з письменником та його героями. Уроки за методикою ЧПКМ далекі від авторитарності. Це своєрідний діалог, де вчитель учні створюють єдиний ансамбль, в якому кожна сторона зацікавлена в пошуку стини. Та не слід забувати, що провідна роль у даному разі все ж таки належить учителю. Він добирає необхідний дидактичний матеріал, визначає прийоми його опанування і т. ін. Зокрема, за допомогою анкетування слід дізнатись, як сприйняли учні програмний твір. Це допоможе зорієнтуватись у змісті та обсягу матеріалу, який вивчається, формах та засобах його опанування.

Формувати вміння критично мислити слід практикувати уже з 5 класу. Але зазначу, нема якоїсь однієї методики, керуючись якою, можна було б навчити критичному мисленню. Головне — на кожному уроці вчити учнів аналізувати інформацію, ставити її під сумнів, адаптувати до певних умов, приймати або відкидати. Як практично прищеплювати критичний підхід до опанування матеріалу уроків?

Наприклад, 5 клас. Г. К. Андерсен. "Снігова королева".

І етап уроку. Мотивація.

Завдання (взяте із контексту уроку "РЗМ. Переказ твору від імені героя"). Шляхом гронування за допомогою певних знаків-символів визначити роль людей, звірів та птахів, яких зустрічала Герда під час пошуків Кая:

-   допомога

-   перешкода

-   з певних причин нейтральна позиція.

II етап уроку

Завдання. Висловити своє ставлення до персонажів твору. Прийом, уже освоєний учнями, ускладнюється вчителем. Внаслідок спільної активної роботи створюється схема:

ІІІ етап уроку. Узагальнення.

Завдання. Висловити своє ставлення до героїні, використавши прийом сенкан:

1.Герда.

2.Мужня, віддана.

3.Любить, шукає, перемагає.

4.Дівчина рятує названого брата.

5.Героїня.

IV етап уроку. Домашнє завдання.

Дати розгорнуту розповідь на тему "Від Герди-дівчинки до Герди-дівчини" за упорядкованим планом.

Завдання за стратегією ЧПКМ: "Порушена послідовність". Розставити у певному порядку пункти плану:

Дівчина, доросла зовні, —дитина серцем.

Місце Герди в казці Г. К. Андерсена "Снігова королева".

Мо ставлення до Герди.

Шлях Герди від дівчинки до дівчини:

а) любляча і скромна подруга Кая;

6) терпляча, мужня, здатна до самопожертви мандрівниця.

Саме ось таке звернення до методики критичного мислення дає можливість вчити дітей застосовувати набуті знання у нестандартних ситуаціях на різних етапах уроку. А переказуючи літературний твір від імені його персонажа (основна мета уроку), учні працюють індивідуально, у парах, у групах, вчаться разом аналізувати завдання, приходять в процесі роботи до порозуміння. Цьому сприя використання технології критичного письма: добір матеріалу, який відповіда хньому завданню: "Як вплинули зустрічі з героями твору на Герду".

У свідомості учнів 7 —11 класів уже чатують запитання: "Що ця інформація означа для мене?", "Як це знання співвідноситься з тим, що я знаю?", "Як я ставлюся до нього?". Робота учнів цих класів ста самостійнішою. Отримавши випереджальні індивідуальні та групові завдання, вони опрацьовують рекомендовану літературу і добирають потрібні їм дані.

Застосувавши технологію ЧПКМ, прийом кубування, учні досить ефективно можуть розглянути, скажімо, жанр химерного бароко у всіх його проявах, звернувшись при цьому до нших видів мистецтва, залучивши відомості з інших предметів.

"Вчитися мислити критично щоденно!" — це наш девіз, мій і моїх вихованців. Основа цієї роботи – вміння критично читати. Текст завжди має бути осмисленим. Цьому сприяють фрагментоване читання і паузи, заповнені такими запитаннями:

Що ви відчули, читаючи?

Що уявили під час читання?

Чи є щось позитивне у тому, про що розповідається у творі? Негативне? Чому ви так думаєте?

Де відбувається зміна у перебігу подій?

Як ви гадаєте, що трапиться далі?

Чи закінчиться твір так, як ви очікуєте?

Що б ви зробили на місці героїв?! чому саме так?

Твір при цьому не переказується буквально. Учні, звертаючись один до одного, висловлюють свої думки, інколи сперечаються. Вчитель тільки коригує і спрямову хню думку.

Під час навчання доцільно використати і різноманітні форми критичного письма. Вони дають змогу учням викладати свої міркування щодо прочитаного, аргументувати свої погляди, шукати розв’язання проблем. Письмовий твір слід будувати насамперед як уявну розмову з кимось, добираючи з огляду на це і тональність, лексику, і стилістику: автор — учень, об’єкт — зміст твору, уявна аудиторія читач. Ефективний результат дають кілька тем, тоді кожен учень мас можливість обрати власну.

Варто завести зошит для самостійних робіт. Коли учень певний, що пише для себе, то він хоче запам’ятати виучуваний матеріал, осягнути його, а це надзвичайно стимулює критичне мислення. Здебільшого відбувається вільний потік думок, пишеться своєрідне есе. До того ж кожен переконаний, що його думка сприятиме розв’язанню порушеної проблеми. Адже вона завжди обговорюється, інколи, за проханням, анонімно. Така робота сприяє не тільки розвитку мовлення учнів, а й формуванню їхнього світогляду, вмінню обстоювати свою позицію.

Важливо так побудувати урок, щоб клас весь час щось обдумував, аналізував, зіставляв тощо. Працюючи над його структурою, слід передбачати, на якому етапі заняття доцільно застосовувати технологію критичного мислення, і заздалегідь підготуватись до нього. Це означає, що вчитель має дати учневі завдання для попередньої підготовки (прочитати, продумати, виконати самостійні підготовч вправи); відібрати для уроку такі інтерактивні прийоми, які послугують для учнів "ключем" для засвоєння теми і т. ін. В жодному разі не слід вдаватись до застосування інтерактивних технологій непродумано, похапцем.

Слід привчати школярів вільно розмірковувати. Для цього важливо створити в клас відповідну атмосферу. Пам’ятаймо, вчитель має право, просто зобов’язаний випромінювати позитивну енергетику. Тільки в такому разі його чекає успіх. Доброзичлива атмосфера, що виявляється в підтримці або спростуванні суджень учнів, спонукає кожного з них до найактивнішого, найповнішого і найширшого думання. На творення такої атмосфери плідно "працюють" рольові ігри, творчі завдання та ін. Перевтілюючись в інші образи, учні сприймають світ не одномірне, не однозначно. Поведінка їх стає гнучкішою, до всього вони починають ставитись з гумором.

Вчитель має навчитись приймати різноманітні, часом протилежні думки та судження, забезпечити без-ризикове середовище, позбавлене глузувань, осуду.

Одним з найдієвіших засобів створення такого середовища є групове навчання. Саме діалог з метою пошуку ефективного розв’язання якоїсь проблеми згуртовує учнів, виховує "відчуття ліктя", співпраці.

Так, вивчаючи біографію Ш. Бодлера, можна використати прийом "кутки". Під час роботи на уроці учні, представляючи звинувачення і захист, висловлюють сво судження, згоджуються або заперечують одне одному. Як наслідок, творчість Бодлера постає у всій своїй багатогранності, неоднозначності.

Методисти відзначають, що найоптимальнішим є таке навчання, коли використовується цілий репертуар стратегій мислення. Тому я не акцентую на якійсь одній стратегії, а намагаюсь урізноманітнювати їх, поєднувати.

Практично на кожному уроці, де застосовується технологія ЧПКМ, обов’язково відбувається робота в парах чи групах. Жодний учень не може бути (він позбавлений організаційно такої можливості) пасивним, адже йому потрібно прозвітувати про виконану ним роботу — чи це усна відповідь, чи тестування, чи письмова творча робота.

Групи чи пари — динамічні, змінні, відповідно до поставлених завдань. Тобто робота проводиться під контролем учителя, незалежно від форми втручання.

Учні, об’єднані певною метою, самі визначають лідера, який захищає результат їхньо праці. Лідерство зобов’язує учня, якому довірили однокласники, бути зібраним, відповідальним.

Часто, одержавши список потрібних "ролей" на уроці (зокрема під час використання прийому "літературні кола"), учні самі утворюють групи, враховуючи свої можливості та інтереси. Учителю не варто коригувати так угруповання чи пари. Адже самооцінювання ґрунтується на самовизначенні та сприяє розвитку здібностей школярів, створює гарне самопочуття на уроці. А це, в свою чергу, підвищує рівень їхнього критичного мислення. Особливо такі форми роботи практикуються на тих заняттях, де використовуються ігрові елементи. Так уроки — благодатне середовище, де учні проявляють свій інтелект, мистецьк таланти, схильності до певних занять.

Групове навчання сприяє кращому засвоєнню матеріалу. Учні зацікавлені в результат мисленнєвої діяльності. Вони сидять поруч і обговорюють інформацію, розуміючи, що потрібні одне одному у виконанні завдання. Така праця покращує їхн стосунки. Щоб дійти кінцевої мети, учні вчаться проявляти терпимість, взаємодопомогу, незалежно від статі, здібностей, соціального статусу або якихось фізичних вад. Адже вони пов’язані один з одним такою мірою, що один не може бути успішним, якщо не будуть успішними всі.

Велик можливості у таких прийомів технології ЧПКМ, як "титанік", "карусель", "кошик", "кола Вена", "дискусійна сітка Алверманна" та ін. Вони дають можливість кожному учневі реалізувати свій інтелектуальний потенціал, а вчителеві оцінити його роботу.

Ось урок "Трагізм жінки, яка осмілилася кохати" (за романом Л. Толстого "Анна Кареніна"). Розкрити його тему допомагає дискусія. Прийом "дискусійна сітка Алверманна" підводить до з’ясування таких питань: "Чи винен Каренін у трагедії Анни?", "Чи зробив щасливою Анну Вронський?" Учні в постійному пошуку: "Яка ж вона, Анна?", "А чи зміг би я, будучи героєм роману, змінити перебіг подій?" Так конкретні запитання потребують і конкретних відповідей, змушують учнів уникати спрощених рішень: "Так — ні". Розвивається їхнє креативне мислення, монологічне мовлення, моральні цінності.

Прийом "кошик" дає можливість використати набутий цивілізацією духовний досвід (зокрема, вислови про кохання) через призму власного світобачення. Наприклад:

1. У млинок — кидаємо афоризм, який розважав.

2. У смітник — неправильні, на нашу думку, вчинки героїв.

3. У валізу — чому вчилися, що візьмемо у життя.

Прийом "кола Вена" дасть можливість в процесі компаративного аналізу розширити бачення долі жінки в суспільстві та висловити свої міркування з приводу цього.

Завдання, які стоять сьогодні перед школою, неможливо вирішити без оновлення методів навчання, без розробки нових, продуктивних навчальних технологій, до яких належить і ЧПКМ. її прийоми, як бачимо, активізують розумову діяльність учнів, викликають емоційне ставлення до предмета, стимулюють захоплення ним. Отже, вони як ніколи актуальні, бо спрямовані на підготовку таких громадян, як зможуть брати участь на високому інтелектуальному рівні у розв’язанні проблем, що постають перед нашим суспільством.

ЛІТЕРАТУРА

1.    Педагогічн нновації у сучасній школі. – К. Освіта, 1984р.

2.    Степанишин Б.І. Література – вчитель – учень. Посібник для вчителя, - К., Освіта, 1993р.

3.    Освітн технології. Навчально-методичний посібник. За заг. Ред. О.М. Пєхоти – К. А.С.К., 2001р. с. 256

4.    Пометун О., Пироженко Л. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід. К. А.С.К., 2004р. с. 192.

5.    Давыдов В.В. Теорія развивающего обучения. – М. Просвещение, 1996

6.    Матвієнко П.І. Орієнтир на освітні технології. Педагогічні технології: Досвід. Практика. Довідник. – Полтава, ПО – ІПОППО, 1999р.

7.    Хуторской А.В. Современная дидактика. СПБ, 2001. с. 533

8.    Ганна Столяренко, Ольга Дем’яненко, „Проектні технології на уроках літератури”. Шкільний світ, №45

9.    Л.Іохова. Особливості проведення уроку літератури на пропедевтичному етапі навчання”. Зарубіжна література”, Шкільний світ – 2005р.

10.  Ісаєва О. Зарубіжна література. 7 клас – К. Ленвіт., 2002р.