Курсовая работа: Прояви стресу та успішні способи його подолання

2.       Могутній психотерапевтичний ефект має віра в Бога. Вона пропонує звільнення від стресу шляхом змінення уявлення людини про саму ситуацію, про вимоги до себе, про можливість і важливість справлятися з цими вимогами. Той, хто вірить, що Бог його любить, сприймає неприємності набагато спокійніше, тому що прийма х або як заслужений наслідок своїх дій, або як випробування.

О. Степуріна у дипломному дослідженні над 40 віруючими 40 невіруючими встановила наявність суттєвих статистичних відмінностей між двома групами. Для віруючих властива більша емоційна стабільність, більша стійкість щодо ставлення до стресу, вищий рівень симпатії (співчуття), наявність наскрізного сенсу життя, тобто вони прагнуть до більш довготривалих та опосередкованих цінностей порівняно з невіруючими. Величезний цілющий потенціал має молитва, яка здатна приносити втіху та внутрішню гармонізацію за найнестерпніших обставин. У дослідженні Т. Пашукової було виявлено, що навіть нетривалий (протягом двох тижнів) досвід молитви привів до подолання небажаних психічних станів у школярів. У них навіть змінилися характерологічні тенденц - зменшилася домінантність-владність, самовпевненість-самозакоханість, несамостійність-конформізм. Замисліться, яка глибина у такій давній східній молитві: «Господи, дай мені сили, щоб справитися з тим, що я можу зробити (це є активний вплив на проблему), дай мені мужність, щоб змиритися з тим, чого я не можу зробити (тобто нша інтерпретація і прийняття проблеми), і дай мені мудрість, щоб відрізнити одне від одного (йдеться про комплексні способи подолання стресу)».

3.Зміна способу життя, наближаючи його до здорового і врівноваженого. Те, що з нами трапляється - це наслідок того, як ми живемо, що їмо, як поводимося, яких звичок дотримуємося. Варто змінити причину, щоб змінився наслідок. Ми можемо відмовитися від шкідливих продуктів та напоїв, поганих звичок, розвинути в собі самоконтроль, використовувати силу волі, розвивати правильні мотиви, впевненість в собі, займатися самовдосконаленням. Треба вчитися раціонально використовувати свій час, розподіливши його так, щоб не витрачати лише на підтримання життя. В. Фостер писав: «Нам необхідний час для відпочинку, для насолоди товариством друзів і красою світу, в якому ми живемо. Повноцінне життя вимагає часу на те, щоб послухати жайворонка, який заливається радісною піснею або разом з дитиною відчути радість, збираючи в лісі проліски. Просто необхідний час, щоб збагачувати наше життя симфонією мистецтва, обертонами і гармонією музики. Життя передбачає, щоб ми відводили час для молитви. А коли згущуються нічні тіні, воно пропонує нам подивитися на зірки і подумати про Того, Хто створив все це. Через тисячу років земн проблеми, котрі займають світ сьогодні, не будуть мати жодного значення».

Отже, не такий страшний стрес, як його дехто уявляє. Від нього можна ефективно боронитися. Він може бути навіть корисним. Якщо б у житті все завжди йшло за нашими планами, якби ми ніколи не зустрічалися із загрозою, не ставили б перед собою складні цілі, то що б нас змушувало замислюватися над життям, виробляти у собі терпіння, стриманість, мужність, волю? Ми б втратили багато можливостей для удосконалення.

Розділ ІІІ. Експериментальне дослідження для визначення ступенів розвитку стресу

Методика 1. Визначення ступенів розвитку стресу (додаток А)

Мета: використовуючи методику, пересвідчитися на практиці, що в кожної людини різні ступені розвитку стресу, що призводять до негативних наслідків.

Обладнання: анкета для визначення темпераменту.

Інструкція: суть методики дослідження ступенів розвитку стресу полягає в наступному. В анкеті запропоновано 20 запитань на які потрібно дати відповідь, виходячи з того, як часто дані твердження підходять вам. Відповідати потрібно на всі судження, навіть якщо воно вам не підходить.

Хід роботи

Для того щоб пересвідчитися на практиці, що в кожної людини різні ступені розвитку стресу, нами були проведені дві методики, що спрямовані на визначення ступенів розвитку стресу. Об’єктом дослідження були учні 11 класу Будильської СЗОШ I-III ступенів:

1-й учень

2-й учень

3-й учень

4-й учень

5-й учень

6-й учень

7-й учень

8-й учень

Обробка результатів

Опрацювавши результати відповідей – оцінюємо їх за даною шкалою (додаток А) і від отримано суми віднімемо 20 балів. Кінцевий результат є остаточним.

Якщо було отримано менше 10 балів: ця людина чудово адаптується до стресових ситуацій, здоров’ю нічого не загрожує.

Якщо сума склада від 11 до 30 балів: це нормальний рівень стресу, який проявляється у людей, що ведуть активний спосіб життя.

Якщо сума перевищує 30 балів: варто подумати про те, що стресові ситуації мають великий вплив на життя, і така людина не чинить їм опору.

Якщо було отримано більше 50 балів: такі люди дуже часто потрапляють в стресові ситуації, що є дуже небезпечно для здоров’я.

Після проведення першої методики результати виявились наступні:

1-й учень – 42 бали.

2-й учень – 29 балів.

3-й учень – 52 бали.

4-й учень – 31 бал.

5-й учень – 42 бали.

6-й учень – 39 балів.

7-й учень – 36 бали

8-й учень – 48 балів.

Висновок: за результатами цієї методики ми дізналися, що кожному досліджуваному властивий певний ступінь розвитку стресу. Серед досліджуваних учнів 6 – мають від 36 до 52 балів, а у 2 – від 28 до 31. Це свідчить про те, що вбільшості учні досить часто потрапляють в стресові ситуації, що проводить до негативних наслідків.

Методика 2 : Визначення рівня розвитку стійкості до стресу (додаток Б)

Мета: за допомогою методики переконатися на практиці, що кожен досліджуваний має свій рівень стійкост до стресу.

Обладнання: опитувальник для визначення рівня розвитку стійкості до стресу.

Інструкція : суть методики визначення рівня розвитку стійкості до стресу полягає в наступному. Досліджуваним пропонується 50 тверджень, які торкаються різних станів їхнього життя пропонуються відповіді на дані судження («Так» або «Ні»). Відповідати потрібно швидко, довго не задумуючись.

Хід роботи

Для того щоб пересвідчитися на практиці, що в кожної людини різні ступені розвитку стійкост до стресу було проведено методику, що спрямована на визначення рівня стійкост до стресу. Об’єктом дослідження були учні 10 та 11 класу Будильської СЗОШ I-III ступенів.

Обробка результатів

При збігов відповіді на питання з ключем відповіді присвоюється один бал.

Високий рівень стійкості до стресу – від 1 до 15 балів.

Середній рівень стійкості до стресу – від 15 до 25 балів.

Низький рівень стійкості до стресу – від 25 до 50 балів.

Високий рівень стійкості до стресу вказує практично на відсутність стресових станів, здатність людини певним чином протистояти стресовим ситуаціям. Психічний стан при цьому майже не міняється, фізичних та фізіологічних змін не відзначається.

При середньому рівні відбуваються відчутні зрушення у психічному стані. Стійкість до стресу присутня та не в кожній життєвій ситуації. Такі особи можуть уникнути стресових станів та не завжди. При цьому спостерігається загальна мобілізація психічної діяльності, часто не притаманна людині у звичайних обставинах: зібраність, організованість, підвищена розумова працездатність, кмітливість, впевненість у собі, блискавична реакція, стійкість до перешкод, активізація мовленнєвої активності, загальна позитивна оцінка даного стану в цілому.

Низький рівень стійкості до стресу характеризується порушенням та розладом основних фізичних, фізіологічних і психічних функцій, зростає кількість скарг на різного роду неприємні відчуття, дискомфорт. Погіршується свідомий контроль за виконанням діяльності, трапляються труднощі у зосередженні, запам'ятовуванні, мисленні, зростає кількість помилок, незвичних реакцій, неточності, посилюється роль автоматичних, стереотипних дій, які витісняють творчі, свідомі та довільні дії. Цей стан, безумовно, шкідливий і його треба якнайшвидше припинити.

Результати тестування

№	Кількість балів	Рівень розвитку стійкості до стресу
1	21	Середній рівень
2	20	Середній рівень
3	23	Середній рівень
4	19	Середній рівень
5	18	Середній рівень
6	21	Середній рівень
7	20	Середній рівень
8	27	Низький рівень
9	28	Низький рівень
10	20	Середній рівень
11	27	Низький рівень
12	17	Середній рівень
13	22	Середній рівень
14	24	Середній рівень
15	26	Низький рівень

Висновок: за результатами цієї методики ми дізналися, що кожен досліджуваний має свій рівень стійкості до стресу. Серед досліджуваних учнів 11 – мають середній рівень стійкості до стресу, а 4 – низький.

За результатами двох методик ми дізналися, що

ДОДАТОК А

Методика №1

Анкета для визначення ступенів розвитку стресу

№	Твердження	Завжди	Часто	Іноді	Майже ніколи	Ніколи
1	Ви їсте, припустимо, одну гарячу страву в день
2	Ви спите 7-8 годин, приблизно, чотири рази на тиждень
3	Ви постійно відчуваєте любов інших взаємно віддаєте свою любов
4	На відстані 50 кілометрів у Вас хоча б одна людина, на яку Ви можете покластися
5	Ви займаєтеся спортом хоча б два рази на тиждень
6	Ви палите (як часто)
7	Ви вживаєте алкоголь
8	Ваша вага відповідає Вашому зросту Ріст (см) — Вага (кг) =100 ± 10
9	Ви маєте багато незадоволених потреб
10	Вас підтримує Ваша віра
11	Ви часто займаєтесь творчою діяльністю
12	У Вас багато друзів і знайомих
13	У Вас є один чи два друга, яким Ви цілком довіряєте
14	У Вас гарне здоров’я
15	Ви можете відкрито сказати про сво почуття, коли Ви злі чи занепокоєні чимось
16	Ви регулярно обговорюєте з людьми, з якими проживаєте, Ваші домашні проблеми
17	Ви робите щось тільки заради жарту хоча б раз на тиждень або смієтесь три рази на тиждень
18	Ви можете організувати Ваш час ефективно
19	Ви часто нервуєте
20	У Вас є час для себе кожного дня
	Бали за відповіді	1	2	3	4	5
	Сума:

ДОДАТОК Б

Методика №2

Текст опитувальника

Зазвичай я спокійний і мене нелегко вивести з рівноваги. -Ні.

Мої нерви розхитані не більше, ніж в інших людей. -Ні.

У мене рідко бувають головні болі. – Ні.

 Я рідко втомлююся. - Ні.

Я майже завжди почуваюся щасливим. — Ні.

Я впевнений у собі. – Ні.

Я практично ніколи не червонію. — Ні.

Я людина смілива. - Ні.

Я пітнію не більше, ніж інші. - Ні.

Я рідко відчуваю сильне серцебиття. – Ні.

Зазвичай мої руки теплі й не дуже бояться холоду. - Ні.

Я сором'язливий і нерішучий не більше, ніж інші. - Ні.

Мені іноді не вистачає почуття впевненості у своїх силах. - Так.

Часом мені здається, що я ні до чого не здатний. -Так.

У мене бувають періоди такого занепокоєння, що я не можу всидіти на місці. -Так.

У мене часто болить шлунок. – Так.

Часто думаю, що не вистачить духу подолати майбутні труднощі. - Так.

Хочеться бути щасливим, як інші. – Так.

Часто здається, що не вистачить сил упоратися з усіма справами. - Так.

Мене часто мучать кошмарні сновидіння. – Так.

Коли я хвилююся, починають тремтіти пальці рук. - Так.

У мене уривчастий, неспокійний сон, я часто прокидаюся серед ночі. – Ні.

Мене часто тривожать можливі невдачі. – Так.

Іноді відчуваю страх і тоді, коли реальної небезпеки немає. – Так.

Мені складно зосередитися на одній справі. -Так.

Навіть просту роботу я часто роблю з напруженням. Мене легко збентежити. - Так.

Я майже постійно відчуваю незрозумілу тривогу. – Так.

Я схильний серйозно сприймати навіть дрібниці. - Так.

Я схильний усе переживати, іноді при цьому плачу. - Так.

У мене трапляються напади нудоти й блювання. - Так.

Регулярно в мене трапляється розлад шлунку. - Так.

Я знаю: коли я хвилююся, то дуже червонію. - Так.

Зазвичай мені складно зосередитися на чомусь особисто для мене дуже важливому. -Так.

Мені постійно хочеться поліпшити своє матеріальне становище. - Так.

Нерідко я думаю про те, що хотілося б приховати навіть від близьких: соромно. - Так.

Іноді через сильні переживання я погано сплю. - Так.

Коли я хвилююся, іноді пітнію.-Так.

Навіть у холодні дні я іноді сильно пітнію. – Так.

Часом через неприємні думки ніяк не можу заснути. – Так.

Я - людина, яка легко збуджується. Так.

Іноді відчуваю, що моє життя марне. - Так.

Нерідко через хвилювання легко втрачаю над собою контроль. - Так.

Я часто відчуваю незрозумілу тривогу. – Так.

Гадаю, що я чутливіший за багатьох своїх колег. - Так.

Майже постійно відчуваю голод. – Так.

Часто здається, що мене просто переслідують хвороби. - Так.

Часто здається, що за мною хтось стежить. – Так.

Очікування завжди мене нервує. - Так.