Курсовая работа: Позакласна робота на уроках читання
4) розгляд дитячої книги, в якій надруковано твір, відшукування його (3-4 хв.);
5) рекомендація щодо читання книг вдома (1 хв.).
Спеціалісти не радять змінювати ні послідовність ведення занять, ні запропонований для роботи час.
Вимоги щодо ознайомлення першокласників з книгою викладені в пояснювальній записці шкільної програми. Їх виконання повинно привести до того, що на кінець навчального року учні одержать уявлення про:
а) різноманітне коло книги, а саме: різної тематики – про дітей, тварин, рослини, чарівні пригоди; різних жанрів – оповідання, вірші, казки; різного наповнення – книжка з одним твором і книжка, де вміщено кілька творів;
б) різних авторів (передусім тих, яких вони знають ще з дошкільних років), а також про ті твори, які авторів не мають, тобто твори усної народної творчості (до них, крім казок, належать прислів’я, загадки, скоромовки).
Такі уявлення в учнів розвиваються послідовно. Спочатку йде ознайомлення з дитячою окремою книгою (книжками-картинками, книгами з сер «Для малят») відібраною вчителем, потім – робота з книгами дитячого кола читань, принесеними учнями (книги певної тематики чи окремого автора) і, нарешті, триває навчальна діяльність з книгами різноманітної доступної дітям тематики, а також і дитячим журналом «Малятко». Усю цю роботу здійснює вчитель, він читає їм дитячі твори. До ознайомлення дітей удома з дитячою літературою залучає батьків. Важливо прищепити дітям бажання і вміння самостійно працювати з книгою, розширювати і впорядковувати читацький кругозір (до 25-30 книжок), навчити вибирати книгу за обкладинкою й ілюстраціями. Істотною вимогою цього етапу є навчання дітей дотримуватися правил гігієни читання, прийомів дбайливого ставлення до книги, її збереження.
На підготовчому етапі, - мета якого – пробудити і сформувати нтерес до дитячих книжок, заняття слід починати не з показу книжки, а показу об’єктів (предметів, малюнків, ілюстрацій, тематичних серій картинок, малюнків до загадок…), які допоможуть дитині зосередитись на сприйнятті літературного твору.
Отже, першим етапом заняття буде підготовка до сприйняття твору на слух – показ необхідних об’єктів.
Другий етап уроку – виразне читання (перечитування) вчителем вголос дібраного твору. Якщо це вірш, то бажано читати напам’ять, якщо казка розказувати, здебільшого не розкриваючи книжку.
Третій етап – відтворення змісту прослуханого, розповідь про асоціації, виконані прийомами: відтворення змісту за запитаннями учителя, словесне і графічне малювання, опис ситуацій і персонажів, перечитування з елементами інсценування, хорова декламація, заучування напам’ять, постановка «живих» картин, вільні висловлювання дітей… І лише переконавшись, що з його допомогою діти повно сприйняли зміст прочитаного їм літературного твору, що запам’ятали персонажів, окремі деталі, виділили важливі епізоди, уміють дати найпростішу оцінку, вчитель переходить до розгляду дитячої книжки, це четвертий етап.
На цьому етапі вчитель користується провідним методом навчання читанню – методом читанням-розглядом. Читання-розгляд – це найкоротший, найнадійніший шлях читача у зміст будь-якої книжки, у коло читання. Його першокласники можуть і повинні вслід за учителем засвоїти на рівні навички.
Він спрямований на те, щоб молодший школяр відповідно до свого віку поєднував обидві сторони сприймання книги: привабливий малюнок, тобто розглядання і читання.
По-перше, цей метод здатний викликати інтерес дитини до книги: привабливий малюнок, цікаве художнє оформлення.
По-друге, читання – розгляд дозволяє осмислено зробити вибір книжки для читання, якщо необхідно дібрати її за певною темою чи жанром.
По-третє, розгляд книги допомагає дитині уточнити сво сприймання прочитаного в процесі читання і перевірити розуміння прочитаного.
З цього методу починається прилучення дітей шестирічного віку до книги, на ньому ґрунтується вся подальша робота з книгою. Навчити дітей користуватися цим методом – одне із завдань учителя. Його реалізація здійснюється у куточку читача, який повинен функціонувати у кожному класі. Він формується учнями під керівництвом учителя. Виставка книг змінюється протягом року. Доступ до книг вільний, як і вільний обмін наявною літературою між володарями.
Доцільною є така методика розгляду книжок.
Спершу, розглядають ілюстрації на першій і останній сторінках обкладинки. Причому, вчитель нічого сам про книжку не розповідає. Він тільки ставить перед дітьми питання: «Чи може бути саме в цій книжці прочитаний твір? Якщо може, то чому?» Після цього своїми діями допомагає малюкам побачити у ній те, що треба, - зіставити ілюстрації зі змістом, зробити висновок – припущення, здогад: у цій книзі вміщено прочитаний твір, бо… (і дається точна відповідь з наведенням усіх доказів).
Гортаючи сторінки, перевіряємо версію – знаходимо прочитаний твір, ілюстрації до нього розглядаємо детально.
П’ятий етап – уроку – рекомендація до самостійної роботи з книжкою вдома чи у класі в позаурочний час. Це не домашнє завдання, а рекомендації до дії. Тому не слід думати, що всі першокласники з першого заняття впораються з цими рекомендаціями. Діти входять у світ спілкування з книжкою поступово. Крім того, не в усіх вдома є потрібні книжки. То для цього варто після першого заняття організувати у класі «Куточок читача», самому вчителеві принести 10-15 своїх книжок («таких же», «про те ж», «того ж автора», «того ж жанру»), з якими він хоче ознайомити учнів. Після цього діти захочуть «поритися» у своїх книжках, можливо, теж принести деякі, щоб поповнити класний «куточок читача».
Якщо ці умови і рекомендації будуть повною мірою використані, то можемо бути певні, що вже через місяць-другий у класі запанує атмосфера нтересу до книжки, до її розгляду і читання.
Водночас першокласників слід постійно спонукати до багаторазового звернення до однієї й тієї ж книжки, до одного і того ж тексту, привчати вдивлятись, вчитуватись, запам’ятовувати, знаходити знайоме і схоже. Все це сприятиме формуванню посильної самостійної читацької діяльності, постановці і відповіді на такі три основні питання:
2 Чи знайома мен ця книжка?
3 Про що вона мен може розказати?
4 Чи знайду я в ній знайомі і улюблені мені казки, вірші, оповідання?
Останнє запитання найбільш організовує заняття за методом читання-розгляду, ефективність і результативність якого буде залежати і від старанної підготовки вчителя до опрацювання того чи іншого тексту, від дотримання ним структури уроку.
Структура заняття:
1. Показ об’єктів, які допоможуть зосередитись на сприйнятт літературного твору – 3-4 хв.
2. Виразне читання і перечитування вчителем дібраного твору 6-8 хв.
3. Колективне відтворення змісту прослуханого, роздуми над почутим – 6-8 хв.
4. Розгляд дитячої книжки, в якій вміщено твір – 4-5 хв.
5. Рекомендації до самостійної роботи з книжками вдома чи у класі в позаурочний час – 1 хв.
Послідовність компонентів заняття і час, відведено на кожний, бажано не змінювати. Творчість учителя виявлятиметься в доборі навчального матеріалу, у визначенні методичних прийомів і засобів навчання.
У ІІ півріччі першого року навчання дитини – читача, як працюють за системою 1-4, мета навчання і структура заняття зберігаються.
Учитель продовжує вести дітей від слухання до читання книжок (ведучий метод). При цьому книжка вперше з’являється у руках педагога, з не він (учитель, а не учні) читає тільки один твір, а тоді перевіряє, як діти сприйняли його на слух.
На цьому етапі першокласники мають уважно прослухати твір, відтворити в своїй уяві, картинах чи образах його зміст. Тільки після цього учні знаходять прочитаний учителем твір у книжці. Така книжка є в руках учителя, така ж книжка може з’явитись на партах у дітей (більшість букв вивчені).
Відшукуючи потрібний твір, одні учні у цьому випадку будуть керуватися своїми образними уявленнями про прочитане (впізнають їх в люстраціях), інші використовуватимуть уміння прочитати окремі склади, слова, а ті, що вже читають, допомагають учителеві прочитати надписи на обкладинц книжки або заголовки в середині книжки – збірки.
Чи вимагати від учнів читати книжки вдома? Ні, не вимагати, бо самостійне читання – дуже складний процес. Така вимога може надовго відстрашити учня від книжки. Але якщо дитина вже добре оволоділа навичкою читання, якщо вона з власної волі хоче і може читати, нічого недозволеного немає – нехай читає. Таку роботу дитини треба всіляко схвалювати.
Книжку на урок першокласники не приносять - це робить учитель. Тема наступного заняття не повідомляється – про це знає лише учитель. Учні працюють з книжкою тільки разом з учителем. Педагог-наставник постійно стежить, як реагують учні класу на читання (чи хвилюються, чи виражають сво емоції жестами, мімікою), наскільки охоче і активно беруться до книжки в позаурочний час.
Оцінювати результати роботи з дитячою книжкою на підготовчому етапі не варто. У цей час вчитель усно і щиро схвалює або заохочує записом у щоденнику діяльність учня, відзначає його за старанність.
6. Уроки позакласного читання на початковому етапі
Основне завдання уроків позакласного читання на початковому етапі (2 клас) – пробудити і сформувати інтерес до самостійного читання книжок.
На цьому етапі для позакласного читання відводяться окрем уроки. Структура уроку залишається приблизно такою, як і на підготовчому етапі. Спочатку коротка бесіда вчителя, за нею – читання вчителем твору, з метою збудження інтересу до самостійного читання. За цією частиною уроку іде колективний розгляд книжки і розмова з приводу прочитаного, потім трива кількахвилинний самостійний розгляд нової книги. Після цього дітям пропонується самостійне мовчазне читання твору. Завершується урок бесідою за змістом прочитаного твору.
Названа послідовність ходу уроку може бути змінена. До вказаних пунктів уроку може бути внесена додатково робота над загадками, прислів’ями…
У чому особливості підготовки і проведення уроків на цьому етапі навчання? Перша – вводиться самостійне мовчазне читання. Діти читають не повністю знайомий їм твір, а той, який щойно вголос прочитав учитель. Друга діти працюють на уроці не з одним твором, а з кількома, принаймні з двома. Третя особливість полягає в тому, що книги для читання на кожен урок позакласного читання відбирає учитель, при потребі пов’язуючи їх з тематикою творів класного читання.
Нове завдання потребує нових організаційно-методичних умов: тривалість заняття розраховано на цілий урок (45 хв.), урок позакласного читання проводиться два рази на місяць, на уроці основне місце посідає тепер самостійне читання – розгляд нових дитячих книжок з допомогою учителя і під його постійним керівництвом.
З приводу цього, учителеві слід перейнятися думкою, що сучасна методика початкового навчання, в тому числі і методика навчання читанню - це наука. Методичну науку треба ж розвивати на рівні закономірностей, формулювання понять, аналітико-критичної реалізації цих закономірностей.
Учитель має бути переконаний, що методика досліджу закономірності навчання дітей не окремому навчальному предмету, а тільки через навчальний матеріал, тобто через усвідомлення фактів, явищ, процесів оточуючого дітей реального світу, через правильно організовану діяльність з об’єктами, фактами, явищами і процесами, він зуміє допомогти кожній дитині на доступному йому рівні пізнати не тільки «чужий» світ, але і самого себе.
Отже, провідною діяльністю в цей період стає індивідуальна робота дитини з книжкою.
Структура навчального процесу тепер така:
1. Розв’язування завдань на орієнтування в дитячих книжка – 5 хв.
2. Виразне читання вчителем твору 5-7 хв.
3. Бесіда – роздуми про прочитане – 6 хв.
4. Самостійне ознайомлення з новою книжкою 4-5 хв.
5. Самостійне читання учнями вказаного твору про себе – 10-12 хв.
6. Виявлення і оцінки якості самостійного читання-розгляду 5-7 хв.
7. Рекомендації до позаурочної роботи з книжками на наступн тижні – до 3 хв.
Як бачимо, на уроці позакласного читання виразно виділяються вступ до читацької діяльності ( п.1), рекомендації до позаурочної роботи (п. 7) дві основні частини, перша з яких (п.2-3) подібна до занять на підготовчому етапі навчання. Різниця тільки в тому, що класовод читає твір із книжки, в якій діти вже самостійно зорієнтувались шляхом читання – розгляду до початку уроку. Така закономірність обов’язкова і для другої, нової частини уроку (п. 4-6): в учнів є всі необхідні знання й уміння, щоб звикнути самостійно думати над книжкою до читання, передбачити її зміст, перевірити якість читання супровідним розглядом ілюстрації, а далі для підтвердження правильності сприймання прочитаного і роздумів над ним відтворювати не тільки уривки текстів, але й зміст ілюстрацій.
Учитель в цей час доброзичливо оцінює самостійні зусилля читачів – початківців. Доступними запитаннями, аналогіями, співставленнями вчить дітей прийомів роздумів про прочитане після того, як книжка закрита. Цим самим забезпечується просування молодшого школяра в загальному інтелектуальному й літературному розвитку.
Читання для себе і про себе займає на уроці 10-12 хв. На перший погляд – начебто замало часу. Але вголос учні перечитують текст, коли відповідають на запитання вчителя, коли в процесі бесіди хочуть переконати слухачів у правомірності своєї думки (вибіркове читання). В окремих випадках, якщо твір всім дуже сподобався, можна перечитати текст від початку до кінця. Це допускається замість заключної бесіди про прочитане.
Щоб виконати навчальне завдання початкового етапу (сформувати нтерес до самостійного читання), треба мати до 15-16 книжок «колективом» - комплектів однакових книжок за кількістю учнів.
Учителеві вільно вибирати як для свого читання вголос, так для самостійного читання учнями ті твори і книжки, які, на його погляд, потрібно саме його класові, які викликають позитивні емоції. Для цього він може використовувати всі доступні тонкі дитячі книжки. Чому тонкі? Тому, що з товстими книжками другокласники ще не впораються.
Навчальна діяльність другокласників перевіряється учителем та керівництвом школи. Систематичному обліку підлягають, по-перше - хід навчання, тобто його зміст і послідовність, по-друге - результати: обсяг і глибина читацького кругозору школярів, ставлення до книжки і самостійного читання, рівень дотримання загальноприйнятих норм і правил під час самостійного добору та читання дитячих книжок.
Провідний метод обліку – повсякденне спостереження за читацькою діяльністю учнів.
Облік позакласного читання повинен вестись як самим учнем, так і вчителем.
Є учні, які дуже багато читають книжок, але при потребі вони в змозі назвати тільки кілька з них, тому що забули назви прочитаних книжок, прізвища їх авторів, а іноді змішують і зміст однієї книжки з іншою. Отже, доцільно привчити учнів обліковувати прочитані ними книжки.
У міру розвитку учнів, їх віку, вчитель повинен домогтись того, щоб учні стисло чи повніше вели облік прочитаного. Так, на кожну прочитану книжку учень початкових класів може зробити запис за такою формою:
| 1 клас | Дата | Прізвище автора | Назва книжки |
| 2 клас | Прізвище автора | Назва книжки | Головн дійові особи |
| 3 клас | Прізвище автора | Назва книжки | Головн дійові особи, що сподобались. |
Форма обліку може бути ще такою: у класі вивішується полотно з нашитими кишеньками, на яких записані прізвища учнів класу в алфавітному порядку. У кишеньці є карточки, куди учень записує прочитану книгу. За допомогою такої форми учень облікує книгу, а учитель має можливість встановити контроль за позакласним читанням (облікові картки можуть зберігатись і в ящику).
Учитель в свою чергу веде облік позакласного читання учнів свого класу. Він різними способами виявляє, що читають учні, і заносить відомості до свого облікового зошита.
На заняттях з позакласного читання вчитель шляхом бесіди, опитування учнів виявляє, що учні прочитали за минулий тиждень.
Так само в бесідах з батьками, з окремими учнями, через ознайомлення з абонентними картками в бібліотеці, вчитель дізнається про те, який учень читає більше, який менше, що саме читає кожен учень.
