Курсовая работа: Поурочно-тематичний план вивчення теми: "Складання плану ліквідації аварій"
Кваліфікаційна характеристика випускника ПТНЗ – ці сукупність вимог, які визначають його професійні знання, вміння, навички, що розроблюються спеціальним органом виконавчої влади в галузі ПТО.
Ліцензування – процедура визнання спроможності вищого навчального закладу певного типу розпочати освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а також до державних вимог щодо кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення;
Навчання – спільна діяльність педагога та учня по засвоєнню учнем систематизованих знань, умінь і навичок. Результатом навчання є навченість.
Нормативно правовий акт – це прийнятий суб’єктом правотворчості письмовий акт – документ, який містить норми права.
Нормативний термін навчання – термін навчання за денною (очною) формою, необхідний для засвоєння особою нормативної та вибіркової частин змісту навчання встановлений стандартом вищої освіти.
Освіта – процес та результат засвоєння систематизованих знань, вмінь та навичок, а також соціально сторичного досвіду попередніх поколінь, виражених у нормах та правилах поведінки.
Освітній рівень вищої освіти – характеристика вищої освіти за ознаками ступеня сформованості інтелектуальних якостей особи, достатніх для здобуття кваліфікації, яка відповідає певному освітньо-кваліфікаційному рівню.
Освітня діяльність – діяльність, пов'язана з наданням послуг для здобуття вищо освіти, з видачею відповідного документа.
Освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти – характеристика вищої освіти за ознаками ступеня сформованості знань, умінь та навичок особи, що забезпечують її здатність виконувати завдання та обов'язки (роботи) певного рівня професійної діяльності.
Педагог в ПТНЗ – це інженерно – педагогічний працівник, який володіє знаннями, вміннями, та навичками в предметній галузі, тобто в області професії по якій він здійсню підготовку, а також в області теорії та практики професійного навчання та професійного виховання.
Професія – це обумовлений суспільним розподілом праці рід постійної діяльності, який узгоджується з нормами загальнолюдсько моралі, базується на екоцентричній екологічній свідомості і є джерелом матеріального забезпечення людини.
Професійна освіта – це процес, продукт та результат засвоєння систематизованих знань, вмінь та навичок, необхідних для кваліфікованої діяльності в межах т чи іншої професії, а також правил та норм поведінки, прийнятих у визначеній галузі.
Професійно-технічне навчання – складова професійно-технічної освіти. Професійно-технічне навчання передбачає формування у громадян професійних умінь і навичок, необхідних для виконання певної роботи чи групи робіт, і може здійснюватися у професійно-технічних навчальних закладах, а також шляхом індивідуального чи курсового навчання на виробництві, у сфері послуг.
Професійно-технічний навчальний заклад – це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров'я.
Рівень професійної діяльності – характеристика професійної діяльності за ознаками певної сукупності професійних завдань та обов'язків (робіт), які викону фахівець.
Рівень акредитації – рівень спроможності вищого навчального закладу певного типу провадити освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації.
Спеціальність це різновид професійної діяльності, охоплюючий вузьке коло робіт в професійній праці.
Стаття це норма права, формально визначає загальнообов’язкові правила поведінки, як встановлені або санкціоновані, а також гарантоване державою, направлено на упорядкування суспільних відносин.
Стандарт вищої освіти – сукупність норм, які визначають зміст вищої освіти, зміст навчання, засіб діагностики якості вищої освіти та нормативний термін навчання.
Студент (слухач) – особа, яка в установленому порядку зарахована до вищого навчального закладу і навчається за денною (очною), вечірньою або заочною, дистанційною формами навчання з метою здобуття певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів.
Факультет – основний організаційний навчально-науковий структурний підрозділ вищого навчального закладу третього та четвертого рівнів акредитації, що об’єднує відповідні кафедри і лабораторії. Факультет створюється рішенням Вченої ради вищого навчального закладу за умови, якщо до його складу входить не менше ніж три кафедри і на ньому навчається не менше ніж 200 студентів денної (очної) форми навчання.
Якість вищої освіти – сукупність якостей особи з вищою освітою, що відобража професійну компетентність, ціннісну орієнтацію, соціальну спрямованість обумовлює здатність задовольняти як особисті духовні є матеріальні потреби, так потреби суспільства.
Якість освітньої діяльності – сукупність характеристик системи вищої освіти та її складових, яка визначає її здатність задовольняти встановлені є передбачен потреби окремої особи або(та) суспільства.
3.2 Головні нормативно-правові акти про професійно-технічну та вищу освіту в Україні
Система освіти в нашій державі, що склалася в останні роки, пройшла великий і складний шлях розвитку, не припиняючись розвиватися і удосконалюватися. Система професіонально – технічно освіти бере свій початок від багатоманітних професійних шкіл, учбових майстерень, ремісничих, залізничних училищ і шкіл фабрично-заводського навчання. Сьогодні професійно-технічна освіта одна з провідних ланок освітнього комплексу країни, взаємозв'язане з виробництвом. Основні вимоги по підготовки кваліфікованих робітників пред'являє бурхливий розвиток науки, техніки і інформаційних технологій. Корен зміни, що відбуваються в нині суверенній Україні, пов'язані з відмовою від старого напряму і курсу розвитку в політиці і економіці і інтенсивними спробами вийти на рівень розвитку передових країн світової спільноти.В цих умовах реформування системи освіти і її інститутів стає насущною потребою.
Законодавчою базою, яка визначає правові, організаційні та фінансові засади функціонування розвитку системи професійно-технічної та вищої освіти України; спрямована на врегулювання суспільних відносин у галузі навчання, виховання, професійно підготовки громадян України; створення умов для професійної самореалізац особистості та забезпечення потреб суспільства і держави у кваліфікованих робітниках є Закони України про «Професійно-технічну освіту» вiд 10.02.1998, №103/98-ВР, та Закон України «Про вищу освіту» від 17 січня 2002 року, №2984 – ІІІ.
3.3 Аналіз Закону «Про професійно-технічну освіту в Україні»
Закон України про «Професійно-технічну освіту» вiд 10.02.1998 визначає правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку системи професійно-технічної освіти, створення умов для професійної самореалізац особистості та забезпечення потреб суспільства і держави у кваліфікованих робітниках.
Закон складається з 12 розділів та 54 статей.
Розділ 1. Загальні положення. Цей розділ містить статті: про Законодавство України про професійно-технічну освіту; завдання Закону України «Про професійно-технічну освіту»; основні визначення у галузі та системі профтехнічної освіти; право на здобуття профтехнічної освіти.
Розділ 2. Управління та організація професійно-технічної освіти. Даний розділ представлений такими статями: органи державного управління професійно-технічною освітою; повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері профтехнічно освіти; повноваження міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, яким підпорядковані ПТНЗ; повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у галузі управління профтехнічною освітою; міжгалузева рада з професійно-технічно освіти; нормативно-правові акти в галузі професійно-технічної освіти; форми профтехнічної освіти; ступеневість профтехнічної освіти; прийом громадян до ПТНЗ; освітньо-кваліфікаційні рівні професійно-технічної освіти; документи про професійно-технічну освіту.
Розділ 3. Професійно-технічні навчальні заклади. В цьому розділ містяться статі про існуючі в Україні типи профтехнічних навчальних закладів та х визначеннями; умови та порядок створення профтехнічного навчального закладу; засновники ПТНЗ; статус ПТНЗ; основні повноваження та напрями діяльності ПТНЗ; органи громадського самоврядування ПТНЗ; керівник ПТНЗ.
Розділ 4. Організація навчального процесу в професійно-технічних навчальних закладах. Цей розділ містить статті: про форми організації навчального процесу; контроль знань, умінь та навичок учнів, слухачів, їх кваліфікаційна атестація; навчальний та канікулярний час учня, слухача; робочий час педагогічного працівника; участь підприємств, установ, організацій у здійсненні профтехнічної освіти; науково-методичне забезпечення ПТНЗ.
Розділ 5. Зміст професійно-технічної освіти. Даний розділ представлений такими статями: загальні положення; перелік професій з підготовки кваліфікованих робітників у ПТНЗ; державні стандарти профтехнічних освітньо-кваліфікаційних характеристик випускника ПТНЗ; навчальний план та програма, їх визначення та зміст; оновлення змісту профтехнічної освіти.
Розділ 6. Суб’єкти професійно-технічної освіти. В цьому розділі містяться статі про учнів, слухачів ПТНЗ; права, обов’язки, заохочення, гарантії соціального захисту учня, слухача та випускників ПТНЗ.
Розділ 7. Особливості соціального захисту учнів, слухачів ПТНЗ. Цей розділ містить статті про учнів та слухачів ПТНЗ, яким забезпечується особливий соціальний захист, а саме соціальний захист інвалідів, дітей сиріт без піклування батьків та дітей, родини яких постраждали від наслідків аварії на ЧАЕС.
Розділ 8. Педагогічні працівники. В даному розділі містяться статі з основними поняттями та положеннями про педагогічних працівників ПТНЗ; підготовка педагогічних працівників ПТНЗ та установ профтехнічної освіти; права, обов’язки, відповідальність та соціальні гарантії педагогічних працівників ПТНЗ.
Розділ 9. Фінансово-економічні відносини у галузі професійно-технічної освіти. Цей розділ регламентує правила та норми відносин стосовно власності в галузі профтехнічно освіти; фінансування ПТНЗ та установ профтехнічної освіти; додаткові джерела фінансування ПТНЗ.
Розділ 10. Міжнародне співробітництво та діяльність у галузі професійно-технічно освіти. У цьому розділі закріплені норми та правила стосовно міжнародного співробітництва та зовнішньо економічної діяльності галузі професійно-технічно освіти.
Розділ 11. Відповідальність за порушення Закону України про «Професійно-технічну освіту». Розділ складає статтю з аналогічною назвою, регламентує відповідальність осіб за їх діяльність у галузі профтехнічної освіти у разі порушення норм Закону України про «Професійно-технічну освіту».
Розділ 12. Прикінцеві положення. В ньому указано з якого моменту набуває в чинності закон, та внесені зміни до нього, а саме з дня його опублікування, вiд 10.02.1998.
Завданням цього Закону є регулювання суспільних відносин в галузі професійно-технічно освіти з метою:
1. Забезпечення громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, права на здобуття професійно-технічної освіти відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей, перепідготовку та підвищення кваліфікації;
2. Задоволення потреб економіки країни у кваліфікованих конкурентоспроможних на ринку праці робітниках;
3. Сприяння в реалізації державної політики зайнятості населення;
4. Забезпечення необхідних умов функціонування і розвитку установ професійно-технічної освіти та професійно-технічних навчальних закладів різних форм власності та підпорядкування.
3.4 Аналіз Закону «Про вищу освіту в Україні»
Закон «Про вищу освіту в Україні» від 17 січня 2002 року, №2984 – ІІІ спрямований на врегулювання суспільних відносин у галузі навчання, виховання, професійно підготовки громадян України. Він встановлює правові, організаційні, фінансов та інші засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства і держави у кваліфікованих фахівцях.
Закон складається з 14 розділів та 69 статей.
Розділ 1. Загальні положення. В цьому розділі наведені основні терміни та визначення, що вживаються у законі; законодавство України про вищу освіту; державна політика у галузі вищої освіти; право громадян на вищу освіту; мова (мови) навчання у вищих навчальних закладах.
Розділ 2. Структура вищої освіти. Документи про вищу освіту. Розділ представлений статями про структуру вищої освіти; освітні рівні вищої освіти; освітньо-кваліфікаційн рівні вищої освіти; документи про вищу освіту, післядипломну освіту.
Розділ 3. Стандарти вищої освіти. Цей розділ містить статт про систему стандартів вищої освіти; державний стандарт вищої освіти; галузев стандарти вищої освіти; стандарти вищої освіти вищих навчальних закладів; науково-методичне забезпечення вищої освіти.
Розділ 4. Управління в галузі вищої освіти. Тут регламентуються управління у галузі вищої освіти; повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки, нших центральних органів виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванн вищі навчальні заклади; повноваження Вищої атестаційної комісії України; повноваження органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади; повноваження власника (власників) вищого навчального закладу.
Розділ 5. Вищі навчальні заклади. У розділі визначені мета головні завдання діяльності вищого навчального закладу; правовий статус вищого навчального закладу; рівні акредитації вищих навчальних закладів; типи вищих навчальних закладів; національний вищий навчальний заклад; створення, реорганізація та ліквідація вищого навчального закладу; ліцензування освітньо діяльності, акредитація напрямів, спеціальностей та вищих навчальних закладів; принципи управління вищим навчальним закладом; структурні підрозділи вищого навчального закладу; забезпечення державою діяльності вищих навчальних закладів.
Розділ 6. Управління вищим навчальним закладом. Розділ містить статі про керівництво вищого навчального закладу; керівника факультету, відділення; вчені ради; наглядову раду; робочі та дорадчі органи; органи громадського самоврядування у вищих навчальних закладах; студентське самоврядування; обрання, затвердження та звільнення з посади керівника вищого навчального закладу; обрання на посаду та звільнення з посади керівника факультету.
Розділ 7. Організація навчально-виховного процесу. Представлений статями навчально-виховний процес; форми навчання у вищих навчальних закладах; форми організації навчального процесу; умови прийому на навчання до вищого навчального закладу; відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах.
Розділ 8. Учасники навчально-виховного процесу. Містяться так статі: учасники навчально-виховного процесу; основні посади педагогічних науково-педагогічних працівників; педагогічні є науково-педагогічні працівники; робочий час педагогічних та науково-педагогічних працівників; права педагогічних та науково-педагогічних працівників; обов'язки педагогічних та науково-педагогічних працівників; підвищення кваліфікації та стажування педагогічних і науково-педагогічних працівників; особи, які навчаються у вищих навчальних закладах; права осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах; обов'язки осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах; працевлаштування випускників вищих навчальних закладів; гарантії педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників вищих навчальних закладів.
