Курсовая работа: Підприємство, як головна структурна ланка підприємницької діяльності
Законом можуть бути визначені галузі господарювання та/або території, в яких встановлюється загальний розмір участі іноземного інвестора, а також території, на яких діяльність підприємств з іноземними інвестиціями обмежується або забороняється, виходячи з вимог забезпечення національної безпеки.
Правовий статус і порядок діяльності підприємств з іноземними інвестиціями визначаються цим Кодексом, законом про режим іноземного інвестування в Україні, іншими законодавчими актами.
Іноземним підприємством є унітарне або корпоративне підприємство, створене за законодавством України, що діє виключно на основі власності іноземців або ноземних юридичних осіб, або діюче підприємство, придбане повністю у власність цих осіб[17].
Іноземн підприємства не можуть створюватися в галузях, визначених законом, що мають стратегічне значення для безпеки держави.
Діяльність філій, представництв та інших відокремлених підрозділів підприємств, утворених за законодавством інших держав, здійснюється на території України відповідно до законодавства України.
Умови порядок створення, вимоги до організації та діяльності іноземних підприємств визначаються цим Кодексом, законом про режим іноземного інвестування, іншими законами.
Глава 12 Господарського кодексу України регулює діяльність об’єднань підприємств.
Об'єднанням підприємств є господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.
Об'єднання підприємств утворюються підприємствами на добровільних засадах або за рішенням органів, які відповідно до цього Кодексу та інших законів мають право утворювати об'єднання підприємств. В об'єднання підприємств можуть входити підприємства, утворені за законодавством інших держав, а підприємства України можуть входити в об'єднання підприємств, утворені на території інших держав.
Об'єднання підприємств утворюються на невизначений строк або як тимчасові об'єднання.
Об'єднання підприємств є юридичною особою[18].
Залежно від порядку заснування об'єднання підприємств можуть утворюватися як господарські об'єднання або як державні чи комунальні господарські об'єднання.
Господарське об'єднання - об'єднання підприємств, утворене за ініціативою підприємств, незалежно від їх виду, які на добровільних засадах об'єднали свою господарську діяльність.
Господарськ об'єднання діють на основі установчого договору та/або статуту, який затверджується їх засновниками.
Державне (комунальне) господарське об'єднання - об'єднання підприємств, утворене державними (комунальними) підприємствами за рішенням Кабінету Міністрів України або, у визначених законом випадках, рішенням міністерств (інших органів, до сфери управління яких входять підприємства, що утворюють об'єднання), або рішенням компетентних органів місцевого самоврядування.
Державне (комунальне) господарське об'єднання діє на основі рішення про його утворення та статуту, який затверджується органом, що прийняв рішення про утворення об'єднання.
Положення цієї глави застосовуються також до об'єднань інших суб'єктів господарювання - юридичних осіб або об'єднань підприємств за участі таких осіб, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами[19].
Господарськ об'єднання утворюються як асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, інш об'єднання підприємств, передбачені законом.
Асоціація - договірне об'єднання, створене з метою постійної координації господарсько діяльності підприємств, що об'єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперац виробництва, організації спільних виробництв на основі об'єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації. У статуті асоціації повинно бути зазначено, що вона господарською асоціацією. Асоціація не має права втручатися у господарську діяльність підприємств - учасників асоціації. За рішенням учасників асоціація може бути уповноважена представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, ншими підприємствами та організаціями.
Корпорацією визнається договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об'єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації.
Консорціум - тимчасове статутне об'єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо). Консорціум використовує кошти, якими його наділяють учасники, централізовані ресурси, виділені на фінансування відповідної програми, а також кошти, що надходять з інших джерел, в порядку, визначеному його статутом. У разі досягнення мети його створення консорціум припиняє свою діяльність.
Концерном визнається статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, нвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.
Державн комунальні господарські об'єднання утворюються переважно у формі корпорац або концерну, незалежно від найменування об'єднання (комбінат, трест тощо).
3. Соціально-економічні цілі підприємства.
Соціально-економічні цілі підприємства мають безпосередн відношення до чекань і основних вимог суспільства в цілому до підприємства. Підприємство не може жити ізольованої від суспільства життям. Підприємство виникає в суспільстві і веде свою діяльність у рамках цього суспільства. Воно може продовжувати розвиватися тільки у випадку, якщо чекання і вимоги суспільства збігаються з прагненнями самого підприємства. У противному випадку підприємству буде складно успішно вести своя справа. Люди, що працюють на підприємстві, - частина суспільства, так само як і ті чи покупці клієнти, що користаються благами, виробленими підприємством. Чекання і вимоги суспільства можуть кардинально мінятися як результат зовнішні компанії чи подій унаслідок швидкого росту підприємства[20].
Не зайвим буде відзначити, що ще П. Друкер указував на прямий взаємозв'язок між майбутніми прибутками підприємства соціальною відповідальністю перед суспільством у цілому. Дане положення може виявлятися в наступних видах діяльності підприємства:
· дослідження в області менеджменту, маркетингу, економіки галузі і т.д.;
· соціологічні дослідження на предмет визначення дійсних нестатків працівників підприємства;
· систематичний тренінг і підвищення кваліфікації персоналу;
· програми допомоги університетам, громадським організаціям і спонсорська участь у важливих суспільних проектах;
· участь у політичному житті країни.
Основні морально-етичні цінност підприємства можуть бути визначені як ті цінності, ідеї і філософія, яких дотримують менеджери підприємства і які сповідаються всім персоналом підприємства. Дана передумова має надзвичайну важливість у процесі подальшого визначення місії і стратегічних цілей організації. Вони визначають основний підхід і методологію розробки місії і цілей. Наведемо як приклад витримку з декларації про основні морально-етичні цінності компанії Procter & Gamble:
· Основа Р & G - це її працівники, колектив у який працюють кращі фахівці у світі;
· Ми прагнемо бути лідерами, кожний у своїй області, і сповнені рішучості домогтися найкращих результатів;
· Ми беремо на себе особисту відповідальність за виконання задачі Компанії, удосконалювання її роботи допомога іншим працівникам, щоб підвищити ефективність їхньої праці;
· Наші відносини один з одним ґрунтуються на чесності і відкритості;
· Ми сповнені рішучості щонайкраще виконувати свої задачі, звертаючи особливу увагу на найбільш важливі з них;
· Ми довіряємо здібностям і намірам один одного і вважаємо, що найбільше ефективно робота йде там, де вона заснована на взаємній довірі.
Компанія Р & G ставить у центр своєї системи морально-етичних цінностей людини, що працює в колективі підприємства. Таке відношення до професіоналів і просто працівникам компанії, як вважають її керівники, повинне сприяти досягненню найкращих результатів в умовах довіри, відповідальності і нацеленности кожного працівника до досконалості у своїй роботі.
Оцінка внутрішніх і зовнішніх, сильних і слабких сторін організації розкрива фундаментальну мету планування: визначення майбутніх перспектив і нацеленности на їхню реалізацію. Відповідно до даного принципу реалізація намічених можливостей також може зштовхнутися з цілим поруч перешкод (погроз), як необхідно буде переборювати. Бачення перспектив закладені як сховану потенцію в сильних сторонах підприємства. Основні перешкоди на шляху до досягнення поставлених цілей природним образом можуть випливати зі слабких сторін підприємства. Дана фундаментальна передумова націлює менеджерів на визначення стратегічного напрямку подальшого розвитку підприємства шляхом використання сильних сторін і можливостей, що відкриваються, і ведення систематичної роботи з зменшення впливу слабких сторін підприємства, що виявляють себе через реальн погрози підприємству.
Підприємство займає центральне місце в народно-господарському комплексі будь-якої країни. Це первинна ланка суспільного поділу праці. Саме тут створюється національний доход. Підприємство виступає як виробник і забезпечує процес відтворення на основі самооплатност самостійності.
Від успіху окремих підприємств залежить обсяг створюваного валового національного продукту, соціально-економічний розвиток суспільства, ступінь задоволеності в матеріальних і духовних благах населення країни.
Підприємство як самостійна господарська одиниця володіє правами юридичної особи, тобто воно ма право вільного розпорядження майном, одержувати кредит, входити в договірн відносини з іншими підприємствами. Воно має вільний розрахунковий рахунок у банку, де знаходяться кошти, що використовуються для розрахунків з іншими підприємствами, на зарплату.
Прийнято вважати, що оптимальними є такі розміри, що забезпечують найбільш сприятлив умови для використання досягнень науки і техніки при мінімальних витратах виробництва і при цьому досягається ефективне виробництво високоякісно продукції.
Підприємство являє собою таку форму організації господарства, при якій індивідуальний споживач і виробник взаємодіють за допомогою ринку з метою рішення трьох основних економічних проблем: що, як і для кого робити.
При цьому ніхто з підприємців і організацій свідомо рішенням цієї тріади економічних проблем не зайнятий (кожний вирішує в стихії ринку на ндивідуальному рівні).
У ринковій системі усі має ціну. Різні види людської праці також мають ціну (рівень зарплати, тариф на послуги. Ринкова економіка для неусвідомлено координації людей і підприємств через систему цін і ринків. Якщо узяти вс різноманітні ринки, то одержимо широку систему, що стихійно забезпечу рівновагу цін і виробництва шляхом проб і помилок.
По засобах узгодження між покупцями і продавцями (попиту та пропозиції) на кожнім з цих ринків ринкова економіка вирішує одночасно всі три проблеми:
1) що робити? ( визначається голосуванням за допомогою грошей (шляхом вибору покупцем товару і його покупки);
2) як робити? ( визначається конкуренцією між виробниками (кожний прагне використовувати новітні технології, виграти цінову конкуренцію і збільшити прибуток, знизити витрати виробництва);
3) для кого робити? ( визначається співвідношенням попиту та пропозиції на ринках, факторами виробництва (робоча сила і засоби виробництва).
Ц ринки визначають рівень зарплати, ренти, відсотка і прибутку, тобто джерел, з яких складаються доходи. Виробник установлює свої ціни, переміщаючи свій капітал у галузі з високим прибутком і залишаючи нерентабельне виробництво товару. Усе це і визначає, що робити. Прибуток тут ( вирішальний фактор функціонування ринкового господарства.
4. Особливості функціонування підприємства в умовах ринкової економіки.
Розвиток економіки на сучасному етапі, неминучість і необхідність перехідного періоду від однієї системи господарювання до іншої, трансформації адміністративно системи і механізмів керування в ринкові ставлять перед підприємствами проблеми адаптації до нових умов. Від їхнього рішення залежать пристроенность, виживання підприємств, гнучкість їхнього реагування на зміни зовнішніх причин, на фактори нестабільності і невизначеності, що присущи нинішньому перехідному періоду.
Тому необхідно розглянути основн проблеми, що стоять перед підприємництвом в умовах переходу до ринкових відносин, побудувати для їхнього рішення механізми адаптації, що дозволять шляхом узгодження цілей підприємства, інтересів власника, різних груп і категорій трудящих шляхом створення відповідних моделей і методів перебудови і розвитку систем підприємства забезпечити місце в ринковому середовищі й ефективне в ньому функціонування[21].
Насамперед необхідно поставити завдання створення таких перетворень, що б мали природний, органічно їм властивий характер здійснення, а по-друге ( теоретично сформульований (на рівні підприємства) загальний методологічний підхід до викорінювання застійних явищ в економіці, що лежить в основі дезинтеграц керування і виробництва, диференціації форм власності. Визначена сутність цього підходу, що враховує монополізм виробників, що існують, сформовані ще до перехідного періоду, особливості системи керування і господарювання, наявність державної форми власності, і полягає в поділі дуже великих підприємств, процесів виробництва і керування й одночасному переході до змішаних форм власності.
Вихідною позицією в мотивац перебудови і розвитку систем підприємства є те, що кожна група і категорія трудящих повинна мати інтерес для досягнення цілком визначених конкретних цілей, що у сукупності забезпечують ефективне функціонування підприємства в умовах переходу до ринкових відносин і на довгострокову перспективу при стабільній економічній ситуації. При цьому необхідно розглянути загальні елементи мотивації, що відносяться до всіх груп і категорій трудящих, і спеціальні, що поширюються на окремі групи і категорії.
Ефективність роботи підприємства, усіх його систем і механізмів багато в чому визначається зовнішніми факторами, що діють на мікрорівні. Необхідно розглянути два блоки питань з цієї сфери, що тісно зв'язані з механізмами адаптації підприємства, управління якістю продукції, роздержавленням і приватизацією, а також шляху методи їхнього удосконалення з метою створення для підприємств середовища найбільшого сприяння.
Особливо важливим стає питання використання нової функції управління для промислових підприємств - прогнозування. Заслуговує вивчення розроблена прогнозуюча система прогнозні моделі технічно-організаційного розвитку, а також методологія методика моделювання взаємозалежної стратегії розвитку технічно-організаційно й організаційно-економічної системи підприємства.
Основними питаннями, що зажадають рішення в процесі перебудови організаційно-економічно системи підприємства , є:
- визначення моделі управління власністю підприємства і його структурних підрозділів;
- утворення системи обліку витрат результатів роботи;
- управління внутрефірмовым ціноутворенням і поділом результатів господарювання.
5. Банкрутство.
Порядок і умови визнання підприємств банкрутами з метою задовольнити претензії кредиторів регулює спеціальний Закон України "Про банкрутство" від 14 травня 1992 p., що нині діє в редакції від 30 червня 1999 р. і називається "Про відновлення платоспроможност боржника або визнання його банкрутом". Цей Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів.
