Курсовая работа: Організація управлінського обліку на підприємстві
Таким чином, аналітичні рахунки - деталізовані рахунки ІІІ-го, IV-гo, V-гo і т.д. порядку, які формуються на підстав конкретизованої та об'єднаної на відповідному рівні інформації. Аналітичні (деталізуючі) рахунки є способом узагальнення групування даних, що об'єднані синтетичним рахунком (вертикальн зв'язки). Система аналітичних рахунків деталізує й водночас узагальню господарські операції за їх змістом, що необхідно для оперативного управління діяльністю підприємства.
3.4 . Методика калькулювання фактичної собівартості продукції (робіт та послуг)
У сучасних умовах калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), будучи частиною внутрішньогосподарського (управлінського) обліку підприємства, дає можливість приймати його власникам та керівникам ряд рішень при здійсненні господарсько діяльності, і насамперед – з питань, пов'язаних із ціноутворенням.
Фактична собівартість продукції за звітний період (місяць, квартал, рік) формується у системі нижчезазначених рахунків.
Для визначення виробничої собівартості випущеної з виробництва продукції (ВСП) слід користуватися формулою
ВСП = НВп + ВВп - 3В - ПП - СП ± БП - НВк , грн.,
де НВп - незавершене виробництво на початок калькуляційного періоду, грн.;
ВВп - виробничі витрати періоду (місяць, квартал, сезон, рік), грн.;
3В - зворотні витрати і відходи, грн.;
ПП - побічна продукція, грн.;
СП - супутна продукція, грн.;
БП - брак продукції (технологічний і з вини працівника), грн.;
НВк незавершене виробництво на кінець калькуляційного періоду, грн.
Точність та обґрунтованість калькуляційних розрахунків є важливою передумовою об’єктивності низки важливих економічних показників.
Собiвартiсть окремих видiв сiльськогосподарської продукцiї визначається виходячи з витрат, вiднесених на вiдповiдну культуру (групу культур) чи вид (групу) тварин.
Фактична собiвартiсть продукцiї (робiт, послуг) в сiльськогосподарських пiдприємствах розраховується в цiлому за рiк, крім продукцiї (робiт, послуг) допомiжних виробництв, фактична собiвартiсть яких визначається щомiсяця.
Об’єктами калькуляції є конкретні види продукцiї, робiт і послуг
У рослинництвi, крiм сiльськогосподарської продукцiї, об’єктами облiку витрат можуть бути роботи, виконанi в поточному роцi пiд урожай майбутнього року.
Розрахунок собiвартостi продукцiї (робiт, послуг) здійснюється в такiй послiдовностi:
а) розподiляються мiж окремими об’єктами планування та облiку витрати з утримання необоротних активiв;
б) визначається собiвартiсть робiт і послуг допомiжних виробництв;
в) розподiляються загальнi витрати: на зрошення та осушення земель, включаючи витрати на утримання мелiоративних споруд, на вапнування та гiпсування ґрунтiв та на утримання полезахисних смуг;
г) списується частина витрат бджільництва на сiльськогосподарськi культури, що запилюються;
ґ) списуються з витрат основного виробництва суми надзвичайних втрат;
д) розподiляються бригаднi, фермськi, цехові та загальновиробничі витрати;
е) визначається загальна сума виробничих витрат з об’єктів облiку;
є) визначається собiвартiсть продукцiї рослинництва;
ж) визначається собiвартiсть продукцiї пiдсобних промислових виробництв з переробки рослинницької продукцiї;
з) розподіляються витрати з утримання кормоцехів (за рішенням власника, що має бути затверджено наказом про облікову політику підприємства, розподіл витрат може виконуватися щомісяця);
і) визначається собiвартiсть продукції тваринництва;
ї) визначається собiвартiсть продукцiї інших промислових виробництв;
й) визначається собiвартiсть товарної продукцiї рослинництва, тваринництва та пiдсобних промислових виробництв.
Калькулювання собівартост продукції завершують розрахунком фактичної собівартості одиниць вимірювання окремих видів продукції. Це завжди зводиться до простої арифметичної дії: загальну суму собівартості окремого виду продукції ділять на кількісн характеристики виду.
Загалом калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) умовно можна поділити на три етапи. На першому етапі обчислюється собівартість всієї випущеної продукц в цілому, на другому - фактична собівартість по кожному при управлінні виду продукції, на третьому - собівартість одиниці продукції, виконаної роботи або наданої послуги.
Розрахунок собівартості потрібен для різних цілей як у фінансовому, так і у внутрішньому бухгалтерському звіті.
3.5 Управлінська та фінансова звітність сільськогосподарських підприємств
Одночасно з встановленням системи та форми бухгалтерського обліку, підприємство повинно встановити всі необхідні умови щодо ведення управлінського обліку. Основною відмінністю організації управлінського обліку є те, що законодавством не встановлюється жодних обов'язкових для виконання умов. Крім того, система управлінського обліку та принципи, як використовуються при організації управлінського обліку, не повинн розкриватись у фінансових звітах підприємства. При організац управлінського обліку доцільним є поєднання документів управлінського та фінансового обліку.
Внутрішня бухгалтерська звітність - це звітність, яка складається бухгалтером-аналітиком і подається як адміністрац підприємства, так і
менеджерам всіх рівнів управління. Основною метою складання звітності є надання оперативної релевантної інформації відповідно до вимог управлінського персоналу.
Система внутрішньої звітності повинна будуватися таким чином, щоб дані, які в ній містяться, дозволяли отримати відповідь на всі питання управлінців.
Створити систему внутрішньої звітності можна лише за наявності:
масиву основних даних;
узгодженост змісту та форми звітів;
функціонального підходу до накопичення та підсумовування інформації.
Основними даними для складання внутрішньої звітності є нормативно-довідкова та фактична інформація аналітичного обліку.
Форма внутрішньої звітності повинна максимально розкривати зміст її показників та бути зрозумілою для конкретного користувача інформації -менеджера, для якого складений звіт. Зміст кожного звіту також розглядається в деякій мінімальній формі з врахуванням того, що дана звітність підлягає адаптації до конкретного виду економічної діяльності та конкретного підприємства, враховуючи, зокрема, його можливості по збору тієї чи ншої інформації.
Основними вимогами, що висуваються до внутрішньо звітності, є наступні:
Внутрішній звіт повинен бути адресним та конкретним. Він не
принесе бажаних результатів, якщо:
інформація збирається для обліку обсягу продаж або визначення витрат і не пов'язана з інформаційними запитами конкретних керівників, які очолюють центри доходів або центри витрат;
буде адресований не конкретному менеджеру, а його керівнику вищого рівня;
буде містити нечітку інформацію по загальних питаннях. Ефективний управлінський контроль передбачає наявність конкретної звітної інформації.
Для прийняття управлінських рішень повинна надаватись
корисна
оперативна інформація у формі внутрішніх звітів. При цьому слід
враховувати особисті якості менеджера. Так, необхідно знати, якій
формі надання інформації він надає перевагу (табличній чи графічній), як
його плаїш та побажання, стиль роботи тощо.
Не слід перевантажувати звітність розрахунками. Керівнику потрібен мінімальний обсяг інформації, який повинен бути систематизований так, щоб на підставі інформації, яка в них міститься, керівник приймав оптимальні управлінськ рішення.
Немає користі від того, що керівник з калькулятором в руках проводить додаткові розрахунки над звітом про діяльність свого підрозділу Набагато важливіше обдумати ті дії та рішення, які випливають з аналізу вже наведених в звітності даних. Планові або прогнозн показники повинен розраховувати не бухгалтер, а менеджер.
Порядок складання внутрішньої звітності прямо пов'язаний
зі
структурою цехів, відділів і служб підприємства.
Виробнича структура підприємства впливає на функціональне призначення підрозділів підприємства.
Під управлінською звітністю будемо розуміти звітність, яка складається управлінцями різних рівнів і містить оцінку результатів діяльності та прогнозні напрями розвитку.
В управлінській звітності на перший план висуваються управлінські завдання, які потребують для свого вирішення не тільки розуміння бухгалтерського обліку, але й техніко-економічного планування, статистики, аналізу господарської діяльності, фінансового менеджменту, стратегічного управління тощо.
Таким чином, сутність управлінської звітност визначається як інтегрована система обліку, нормування, планування, контролю і аналізу, яка систематизує інформацію для оперативних управлінських рішень і координації проблем майбутнього розвитку підприємства.
Управлінська звітність повинна охоплювати дані за період, який дозволить найбільш повно провести аналіз діяльності підприємства та спланувати його майбутню роботу.
|
|
Рис.3.1 Функціональний підхід до управлінської звітності
Вона повинна задовольняти потреби управлінського персоналу в інформації, чітко розмежованій за галузями діяльності та сферою компетенції та відповідальності кожного менеджера
Форми звітів залежать від їх змісту, призначення та напрямів використання інформації. Наприклад, якщо асортимент продукції невеликий та звіт про продаж складається щоденно, в двох примірниках (перший передається керівнику, а другий — в бухгалтерію, де нформація звіту щоденно заноситься в комп'ютер і у всі накопичувальн регістри обліку, а потім автоматично робляться проводки), то його форма може бути довільною та мати будь-яке нагромадження даних - за день їх накопичується не дуже багато, і інформація стає зручною для сприйняття.
Якщо ж підприємство випускає декілька видів продукції, ма багато постачальників або облік недостатньо автоматизований, то складання звітів про продаж доцільно розбити на два етапи. В цьому випадку спочатку складаються звіти про продаж за визначеною ознакою або групою ознак (наприклад, по видах продукції, місцях зберігання, покупцях тощо), а потім дані з цих довідок групуються у зведених звітах про продаж (або інформації про продаж). При цьому інформація про продаж міститься в декількох спеціалізованих звітах, наприклад, в звіті про канали збуту або звіт по групах покупців (постійні клієнти, разові покупки тощо).
Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку визначено склад та призначення фінансової звітності.
Фінансова звітність — бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Мета фінансової звітності полягає в тому, щоб забезпечити користувачів нформацією для прогнозування, порівняння та оцінки можливостей підприємства приносити прибуток; для оцінки здатності адміністрац ефективно використовувати ресурси підприємства для досягнення мети діяльності
У фінансовій звітності міститься інформація, корисна для нвесторів і кредиторів при прогнозуванні, порівнянні та оцінц потенційних грошових потоків. Фінансова звітність повинна надавати нформацію про таку суспільно корисну діяльність підприємства, яка може бути визначена та описана або виміряна і важлива з точки зору ролі підприємства в оточуючому його соціально-економічному середовищі.
Фінансова звітність складається з таких форм: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал і Примітки до фінансової звітності (табл. 3.1).
Таблиця 3.1 – Управлінський аспект фінансової звітності
| Форма фінансового звіту | Інформація для управління |
| Баланс (форма № 1) | Містить дані про засоби підприємства та джерела їх утворення; дозволяє отримати дані про динаміку та структуру необоротних га оборотних активів, витрат майбутніх періодів, визначити структуру зобов'язань підприємства, власного капіталу, забезпечень майбутніх платежів та доходів майбутніх періодів. За даними балансу розраховуються коефіцієнти автономії, фінансово стійкості, поточної та абсолютної ліквідності та інші показники, які характеризують фінансовий стан підприємства |
| Звіт про фінансові результати (форма № 2) | Містить інформацію про витрати, доходи та фінансові результати підприємства за видами діяльності в порівнянні з минулим періодом. Може використовуватися для прогнозування, порівняння та оцінки здатност підприємства приносити прибуток |
| Звіт про рух грошових коштів (форма № 3) | У звіті відображаються, головним чином, факти господарського життя підприємства, що здійснюють, реально або потенційно, вплив на грошові потоки. Дані, що відображаються у звіті, повинні вимагати мінімуму оціночних суджень та інтерпретації від особи, яка його складає. Аналіз цього звіту має велике значення при управлінні грошовими потоками |
| Звіт про власний капітал (форма №4) | Дає чітке уявлення про зміни у власному капіталі підприємства в розрізі елементів власного капіталу та причин змін. Має значення для управління фінансовою діяльністю підприємства |
| Примітки до фінансово звітності (форма № 5) | Містять детальну аналітичну нформацію, яка не знайшла свого відображення у стандартизованих формах фінансово звітності |
Прогнози, які робляться на основі фінансової звітності, підвищують надійність прогнозів користувачів управлінської звітності.
Є три причини, які перешкоджають використанню форм бухгалтерської звітності для глибокого фінансово-економічного аналізу.
По-перше, в бухгалтерському балансі (форма № 1) застосовуються специфічні методи кількісного відображення економічних процесів, відмінні від інших кількісних методів управління економікою. По-друге, сучасна бухгалтерська звітність будується з наголосом на характеристику статичного стану підприємства (на початок і кінець звітного періоду), відображаючи динаміку і характеристику економічних процесів. По-третє, звітність (форми № 2 "Звіт про фінансов результати", № 3 "Звіт про рух грошових коштів", № 4 "Звіт про власний капітал") характеризується фрагментарністю, в ній втрачена системність, яка властива відображенню господарських операцій на рахунках, в Головній книзі, складається на певну дату або за певний (як правило, тривалий) проміжок часу.
4 ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІНСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ЗВІТНОСТІ НА ПІДПРИЄМСТВІ
Ефективність роботи бухгалтера, аналітика та управлінця на підприємстві суттєво підвищується завдяки засобам інформатизації та автоматизації документообігу, які дозволяють оперативно накопичувати відповідні бази даних про наслідки господарсько діяльності та використовувати їх для формування редагування і друку вихідних документів, квартальних, піврічних і річних звітів, а також надавати нформаційні послуги відповідним організаціям, ланкам управління щодо ефективності роботи, підвищувати ефективність праці аудиторів, ревізорів.
Сьогодні багатьох керівників не задовольняє рівень автоматизації на підприємстві. Фізично морально застарілі інформаційні системи, різноманітний набір програм та окремих автоматизованих робочих місць не в змозі забезпечити керівників оперативною достовірною інформацією, яка необхідна для прийняття управлінських рішень.
Інформаційні бази мають забезпечувати як мінімум шестирівневу функціональну обробку інформації.
І. Загальн організаційні принципи побудови підприємства:
проектування автоматизованої системи управління під специфіку конкретного підприємства; оптимізація бізнесу, процесів відповідно до нової або існуючої системи управління; визначення облікової політики підприємства; удосконалення організації документообігу, складання звітності, бухгалтерського, складського та інших видів обліку; створення єдиного інформаційного простору для всіх служб управління.
ІІ. Оперативн принципи управління підприємством: управління закупками — матеріально-технічне забезпечення, управління реалізацією — збут продукції, управління бартерними операціями та взаєморозрахунками, управління запасами — рух і наявність матеріальних цінностей та малоцінних і швидкозношуваних предметів, управління консигнаційними операціями, управління реалізацією через торговельні комплекси з використанням сучасних реєстрів розрахункових операцій, управління договірними зобов’язаннями, розрахунками з постачальниками і покупцями, управління фінансами підприємства, здійснення моніторингу, управління витратами виробництвом, управління проектами, управління собівартістю продукц товарів, послуг, управління персоналом, обліком кадрів, управління автотранспортом тощо.
