Курсовая работа: Облік собівартості продукції рослинництва
Позамовний метод використовується в тих випадках, коли виготовляється складна продукція, яка довго коштує з тривалим циклом виробництва.
Основною вимовою позамовного методу є точний облік витрат та відокремлення їх по кожному замовленню (роботі) від витрат по інших замовленнях.
4.2 Загальні принципи обчислення собівартості продукції рослинництва
Калькулювання на будь-якому підприємстві, незалежно від його виду діяльності, розміру і форми власності, організовується відповідно до наступних принципів:
наукове обґрунтування класифікації виробничих витрат;
встановлення об’єктів обліку витрат та об’єктів калькулювання;
вибір калькуляційної одиниці;
вибір методу розподілу непрямих витрат, який надзвичайно важливий для правильного розрахунку собівартості одиниці продукції (робіт, послуг). Він обирається підприємством самостійно, зазначається в обліковій політиці і є незмінним протягом звітного року;
розмежування витрат по періодах. При цьому необхідно керуватись принципом нарахування. Його суть полягає в тому, що операц відображаються в бухгалтерському обліку в момент їх здійснення і не зв’язуються з грошовими потоками. Доходи і витрати, отримані (понесені) в звітному періоді, вважаються доходами і витратами цього періоду незалежно від фактичного часу надходження (або сплати) грошових коштів. Доходи і витрати, які не відносяться до звітного періоду, не пов’язуються з доходами і витратами звітного періоду, навіть якщо гроші по них не надійшли або перераховані в даному періоді;
відокремлений облік поточних витрат на виробництво продукції і капітальних вкладень. До собівартості продукції, що виготовлена в даному звітному періоді, включаються лише невичерпні (неспожиті) витрати. Вичерпні (спожиті) витрати для визначення фінансового результату даного звітного періоду не використовуються;
вибір методу обліку витрат. Метод обліку витрат обирається підприємством самостійно, адже залежить від ряду окремих факторів, зумовлених особливостями підприємства, зокрема галузевою приналежністю, розміром, технологією, яка застосовується, асортиментом продукції тощо.
4.3 Методика обчислення собівартост продукції зернових культур
Собівартість продукції не має єдиного об’єктивного значення. Її величина залежить від методики розрахунку.
В рамках одного виробничого циклу і в найбільш загальному вигляді процес обчислення (калькулювання) собівартості може бути представлений у вигляді досить очевидних послідовних процедур:
Економічне обґрунтування витрат та їх групування для цілей визначення собівартості.
Розробка та обґрунтування методів вартісної оцінки кожного елементу витрат, розмежування їх між одержаною продукцією і незавершеним виробництвом.
Визначення обсягу продукції, що калькулюється, встановлення періодичності (строків) калькулювання.
Обчислення собівартості забракованої продукції при наявності браку.
Виявлення та оцінка величини зворотних відходів виробництва.
Визначення собівартості всієї одержаної продукції та одиниці, включаючи складання калькуляцій, розподіл витрат між супутніми видами продукції, а також обґрунтування оцінки побічної продукції.
Для визначення фактичної собівартості продукції слід мати дані про кількість, якість та вартість таких факторів калькулювання: готова продукція, незавершене виробництво на початок та кінець періоду калькулювання, відходи виробництва, супутня, побічна та допоміжна продукція, остаточний брак виробництва.
Незавершене виробництво зумовлює два моменти в калькуляційному процесі: перший - вартість незавершеного виробництва на початок калькульованого періоду слід додати до загальної суми витрат поточного періоду; другий - вартість незавершеного виробництва слід вирахувати остаточної суми витрат, яка залишається після виконання ряду процедур. Отже:
ВСВФ = НВП+ПВП-ВЗВ-ВСП-ВПП+ВБР-НВК, 4.3.1
де ВСВФ - фактична собівартість всієї продукції, яка випущена виробництвом;
НВП - незавершене виробництво на початок калькуляційного періоду;
ПВП - поточні витрати періоду;
ВЗВ - вартість зворотних відходів виробництва;
ВСП - вартість супутньої продукції;
ВПП - вартість побічної продукції;
ВБР - втрати від технологічного браку;
НВК - незавершене виробництво на кінець калькуляційного періоду.
Наявність супутньої продукції зумовлює необхідність обліку витрат на її одержання, а наявність побічної продукції - розподіл витрат між готовою та побічною продукцією на підставі калькуляції або виключення вартост побічної продукції. Якщо собівартість побічної продукції не калькулюється, оцінюють на підставі облікових цін.
Калькулювання собівартості продукції завершують розрахунком фактичної собівартості одиниць вимірювання окремих видів продукції. Це завжди зводиться до простої арифметичної дії: загальну суму собівартості окремого виду продукції ділять на кількісні характеристики виду.
Загалом калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) умовно можна поділити на три етапи. На першому етапі обчислюється собівартість всієї випущеної продукції в цілому, на другому - фактична собівартість по кожному при управлінні виду продукції, на третьому - собівартість одиниці продукції, виконаної роботи або наданої послуги.
Розрахунок собівартості потрібен для різних цілей як у фінансовому, так і у внутрішньому бухгалтерському звіті.
4.4 Порядок закриття субрахунку “Рослинництво його аналітичних рахунків
В рослинництві можна виділити три групи аналітичних рахунків:
Рахунки по обліку витрат, як підлягають розподілу в кінці року.
Рахунки по обліку витрат під культури урожаю поточного року.
Рахунки по обліку витрат під урожай майбутніх років.
Аналітичні рахунки третьої групи відображають витрати під урожай майбутніх років, тому їх в кінці року не закривають, а суми витрат показують як незавершене виробництво, що залишається за дебетом рахунку 23 “Виробництво”. Отже, в рослинництві закривають рахунки першої і другої груп.
Починають закриття із розподілу загальних витрат на зрошення та осушення земель, їх вапнування та гіпсування. Потім списують витрати по догляду за полезахисними насадженнями, розподіляючи х на культури, на які впливають такі насадження.
Перед закриттям рахунків другої групи на них списують частину витрат бджільництва, що відносяться на запилення сільськогосподарських культур. Цей розрахунок має зробити агрономічна служба разом з пасічниками.
Витрати на обробіток площ, на яких загинув урожай внаслідок стихійного лиха, списуються на надзвичайні витрати. Якщо площа повністю загиблих посівів була пересіяна, на надзвичайні витрати відносять лише вартість насіння, витрати на передпосівний обробіток ґрунту, посів та інші роботи, які виконуються знову при пересіві новою культурою (повторювані витрати). Витрати на лущення стерні, підняття зябу і снігозатримання, вартість добрив та витрачені на їх внесення суми тощо (неповторювані витрати) списуються в розрізі статей на пересіяну культуру.
Після закриття рахунків першої групи та уточнення суми витрат беруться до закриття рахунків другої групи. Цей процес відбувається шляхом калькуляції собівартості продукції, визначення і списання калькуляційних різниць.
Собівартість продукції визначається за видами сільськогосподарських культур.
Наступні витрати на виконання операцій з підготовки продукції для реалізації та її проведення відносять на витрати з збуту.
При калькуляції вартість побічно продукції виключають із загальної суми витрат.
Продукцію рослинництва протягом року оприбутковують за плановою собівартістю. Тому в кінці року визначають відхилення між фактичною і плановою собівартістю і списують їх згідно з каналами руху продукції.
На суму корективу роблять запис за кредитом рахунку 23 і дебетом рахунків 27 “Продукція сільськогосподарського виробництва”, 90 “Собівартість реалізації” та інших залежно від каналів руху продукції. При цьому запис робиться звичайний, якщо фактична собівартість продукції вища від планової, або методом “червоне сторно” — у зворотному випадку.
Дані про закриття рахунку Рослинництво” відображаються у бухгалтерській довідці на закриття рахунку Рослинництво” та його субрахунків.
4.5. Особливості обліку в рослинництві і обчислення собівартості продукції
Для обліку витрат і виходу продукції основного виробництва використовують рахунок 23 «Виробництво», субрахунок 231 «Рослинництво». Рахунок балансовий, активний, операційний, калькуляційний. За дебетом обліковують збирання витрат, а за кредитом вироблену продукцію.
Витрати в рослинництві обліковують за такими статтями: витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; насіння і садивний матеріал; добрива; засоби захисту рослин; роботи та послуги; витрати на утримання основних засобів; інші витрати; витрати на організацію виробництва й управління.
На статті «Витрати на оплату праці» відображують основну додаткову оплату праці штатних працівників, найманих і залучених осіб, зайнятих безпосередньо на вирощуванні культур і на роботах незавершеного виробництва. На цю ж статтю відносять витрати на заохочення за якість виконаних робіт, своєчасне і якісне збирання врожаю, економію матеріальних витрат, надбавки трактористам за класність та інші доплати, які включаються до заробітної плати працівників рослинництва. За цією статтею враховують також натуральну оплату працівникам рослинництва. Дебетують субрахунок 231, кредитують рахунок 66 (81).
На статті «Відрахування на соціальні заходи» відображують внески в установленому розмірі органам соціального страхування і до Пенсійного фонду від оплати праці працівників, зайнятих на вирощуванн сільськогосподарських культур (груп культур) і на роботах незавершеного виробництва. Дебетують субрахунок 231, кредитують рахунок 65 (82).
На статті «Насіння і садивний матеріал» відображують витрати на насіння і садивний матеріал власного виробництва і куповані. Дебетують субрахунок 231 і кредитують рахунок 20 (80). Витрати на підготовку насіння до сівби (протруювання, навантаження тощо) та транспортування його до місця сівби не включають у вартість насіння, а відносять на культури за відповідними статтями витрат.
На статті «Добрива» обліковують витрати окремо на мінеральні, бактеріальні й органічні добрива, які вносять під сільськогосподарські культури. На вартість внесених добрив дебетують Субрахунок 231 і кредитують рахунок 20 (80). Витрати на підготовку добрив, навантаження на транспортні засоби, вивезення на поля, завантаження у розкидачі, внесення в рунт відносять на конкретні сільськогосподарські культури і на цьому елемент не відображують.
На статтю «Засоби захисту рослин» відносять фактичну вартість пестицидів, протруювачів, гербіцидів, дефоліантів та інших хімічних засобів. На їх вартість дебетують субрахунок 231 і кредитують рахунок 20 (80). Витрати на обробіток посівів сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень (обпилювання» обприскування тощо), виконані силами господарства, на цій статті не відображують, а відносять на культури (групи культур) або на багаторічні насадження за відповідними статтями витрат.
На статті «Роботи і послуги» відображують вартість робіт послуг допоміжних виробництв, сторонніх організацій на виробничі потреби при вирощуванні сільськогосподарських культур (груп культур), на виконані роботи тощо. Дебетують субрахунок 231, кредитують рахунки 23, 63, 68 (84). На цю ж статтю відносять вартість електро- та теплоенергії, використаної на виробнич потреби при вирощуванні сільськогосподарських культур (груп культур) тощо, при цьому кредитують рахунок 23.
Окремо відображують вартість нафтопродуктів (палива мастильних матеріалів), витрачених машинно-тракторним парком» комбайнами й ншими сільськогосподарськими машинами на роботах у рослинництві, а також витрати на запчастини, використані для заміни спрацьованих деталей машин устаткування в рослинництві під час ремонту за межами ремонтно-механічно майстерні. Дебетують субрахунок 231, кредитують рахунок 20 (80).
На статті «Амортизація» відображується сума нарахованої; амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів, які використовуються у рослинництві.
На статті «Інші витрати» відображують страхові платежі по посівах і основних засобах у рослинництві та інші витрати, які не враховані у попередніх статтях. На суму інших витрат у рослинництві дебетують субрахунок 231, кредитують рахунки 65, 47 (84).
На статті «Витрати на організацію виробництва й управління» враховують загальнобригадні і загальногалузеві витрати які розподіляються у кінці року і списуються з кредиту рахунка 91 у дебет субрахунку 231.
По кредиту субрахунку 231 «Рослинництво» обліковують продукцію рослинництва за її плановою собівартістю в кореспонденції з дебетом рахунків:
27 «Продукція сільськогосподарського виробництва» на вартість готової продукції, призначеної для реалізації»;
208 «Матеріали сільськогосподарського призначення» на вартість насіння, кормів і посадкового матеріалу, одержаного від врожаю;
99 «Надзвичайні витрати» — на суму витрат по посівах, що загинули від стихійного лиха.
5. Удосконалення методики обчислення собівартості продукції
Стратегічний напрям розвитку вітчизняного обліку на найближчу перспективу полягає в теоретичній розробці і наступному поетапному введенні концептуальних основ управлінського обліку. На сьогодні розробка чіткої структури управлінського обліку і відповідно потужної автоматизовано системи для підприємств є однією з умов їх виживання.
Економічна ситуація на підприємствах України вимагає від суб’єктів господарської діяльності своєчасного прийняття ефективних управлінських рішень. Зробити це неможливо без достовірної, належним чином обробленої та підготовленої для управління інформації про фінансово-господарську діяльність підприємства. Інструментом для одержання такої інформації виступає система бухгалтерського обліку.
Саме облік надає керівництву підприємства оперативну, достовірну та об’єктивну інформацію. Ефективне досягнення цієї мети можливе при комп’ютеризації бухгалтерського обліку на підприємстві.
Комп’ютерна система бухгалтерського обліку (КСБО) забезпечує вирішення багатьох завдань через реєстрацію господарських фактів та обробки даних. КСБО на сьогодні дає можливість накопичувати, аналізувати, нтерпретувати та надавати інформацію користувачам бухгалтерського обліку.
Автоматизація обліку підвищує ефективність і прискорю процес обробки даних, надає оперативну інформацію для прийняття рішень. Тому досить часто доцільно впроваджувати автоматизовану систему обліку не з метою отримання глобального результату, а для того, щоб вирішити ряд локальних проблем.
Завдяки комп’ютеризації бухгалтерського обліку є можливість в межах одного синтетичного рахунку одержати декілька різних розрізів аналітики, які різносторонньо відображають первинну інформацію. В аналітичних рахунках інформація групується та узагальнюється в інтересах управління за певними ознаками. Тут значно підвищується інформаційна ємність системи рахунків та можливості більш детального і глибокого аналізу інформації.
Отже, комп’ютеризація та автоматизація обліку на підприємстві надає ряд переваг для управлінського обліку, серед яких:
оперативне введення інформації, її обробка і формування вихідної інформації;
безпосереднє забезпечення контролю інформації;
збільшення швидкості обміну інформацією між управлінськими органами і керованими об’єктами;
скорочення ручної праці, пов’язаної з розрахунками аналітичних показників і заповненням форм внутрішньої бухгалтерської звітності;
зменшення витрат часу на підготовку інформації;
значне вдосконалення самого процесу організації обліку та формування показників бухгалтерської звітності.
Для того, щоб облікова інформація однозначно сприймалась тими, хто брав участь в її підготовці на підприємстві, і тими, хто брав участь в її підготовці на підприємстві, і тими, хто її використовує, вона повинна задовольняти наступним вимогам: достовірність, значимість, суттєвість, консервативність, повнота, порівнянність і постійність.
Єдиний процес комплексного управління підприємством в загальному вигляді забезпечується шляхом здійснення планування, прогнозування, аналізу і контролю.
6. ОТРИМАННЯ ПРИБУТКУ ЗА РАХУНОК ЗНИЖЕННЯ СОБІВАРТОСТІ
Інтенсифікація зернового господарства неможлива без комплексної механізації виробництва зерна. Вона є основою для впровадження нтенсивних та індустріальних технологій вирощування, забезпечує зростання продуктивності праці при виробництві зерна. Забезпечення господарств надійною системою машин (тракторів, пристроїв та знарядь, комбайнів та інше) дає змогу якісно і в оптимальні агротехнічні строки виконувати всі види робіт, що сприя підвищенню врожайності зернових і значно зменшує втрати зерна при збиранн врожаю.
За даними наукових досліджень при збиранні врожаю зернових культур на п’ятий день після повного достигання втрати зерна не перевищують 3–4%, а вже на десятий день вони зростуть на 17–20%.
Також важливим заходом по зниженню собівартості виробництва зерна – це підвищення організації трудового процесу.
Важливим резервом підвищення економічної ефективності зернового виробництва є поліпшення якості зерна, особливо за рахунок високоврожайних твердих сортів пшениці з високим вмістом білка (15 – 17%) і клейковини (28 43%).
Розглянемо спосіб зниження собівартості озимої пшениц виберемо новий сорт озимої пшениці Яртань 60. Він характеризується високою врожайністю при тих самих затратах на насіння. Це пшениця низькоросла (75 – 80 см), хоча у сприятливих умовах наводиться, як середньоросла і може досягти 102 см. Сорт стійкий до вилягання і осипання, зимостійкість і посухостійкість добрі. Визначається холодостійкістю у весняний період, добре переносить веснян приморозки. Сорт стійкий до ураження бурею іржею, толерантний до борошнисто роси. Борошномельні та хлібопекарські властивості високі, у зерні вміст білка становить 14,2 – 15,8%, клейковини — 28,4 – 33,6%. Високоврожайний, урожайність може досягати до 76,3 ц/га. За типом вирощування і вимогами до умов вирощування сорт можна віднести до універсальних. Помітно реагує на підвищений агрофон, може вирощуватись після кращих і посередніх попередників. Пластичний щодо строків сівби, але найвищу продуктивність формує за умов сівби в другій половині оптимальних.
Через те, що 2003 рік був не сприятливий для вирощування озимої пшениці, то візьмемо урожайність, валовий збір, об’єм реалізації, собівартість та ціну реалізації середні за 3 роки для розрахунку таблиці 6.1.
Отже за рахунок впровадження цього сорту урожайність озимо пшениці підвищиться на таку величину (урожайність озимої пшениці у середньому за три роки становить 20 ц/га):
∆ = 20 * 0,25 = 5 ц/га
0,25 – це науково обґрунтований процент підвищення врожайності за рахунок впровадження нового, високоврожайного, пристосованого для наявних умов середовища, сорту.
За рахунок того, що будуть дотримуватись всі агротехнічні умови посіву, вирощування і збирання врожаю, з дотриманням встановлених строків, урожайність можна також підвищувати на 25%.
∆ = 20 * 0,25 = 5 ц/га
За рахунок підвищення ефективності організації трудового процесу, скорочення кількості працівників витрати на оплату праці можна скоротити на 0,23 грн. на 1 ц продукції.
Виходячи з цього, що витрати на оплату праці скоротяться на 0,23 грн. на 1 ц продукції, то відповідно загальний розмір витрат буде становити:
18,87 – 0,23 = 18,64 грн/ц
При збереженні тієї самої площі посівів і тій самій ціни реалізації, але з урахуванням заходів дані по 2004 р. зміняться так:
урожайність, валовий збір, об’єм реалізації і виручка від реалізації збільшиться на 50%;
собівартість продукції і собівартість реалізовано продукції збільшиться на 48,2%;
прибуток збільшиться на 51,1%, або на 190,32 тис. грн.
рентабельність збільшилась на 23%.
Таблиця 6.1. – Прогноз собівартості озимо пшениці на 2004 р. у ВАТ „Якимівський АГРОС”
| Показники | 2003 |
Прогноз. 2004 |
Прогноз у % до 2003 р. |
| Урожайність, ц/га | 20 | 30 | 150 |
| Валовий збір, ц | 12669,7 | 19004,6 | 150 |
| Ціна реалізації 1 ц, грн. | 50,0 | 50,0 | 100 |
| Об’єм реалізації, ц | 12000,0 | 18000,0 | 150 |
| Виручка від реалізації, тис. грн. | 600,0 | 900,0 | 150 |
| Собівартість продукції, тис. грн. | 239,08 | 354,2 | 148,2 |
| Собівартість реаліз. прод. тис. грн. | 227,64 | 337,32 | 148,2 |
| Собівартість 1 ц продукції, грн. | 18,87 | 18,64 | 98,8 |
| Собівартість 1 ц реаліз. продукції, грн | 18,97 | 18,74 | 98,8 |
| Прибуток, тис. грн. | 372,36 | 562,68 | 151,1 |
| Рентабельність, % | 143,8 | 166,8 | - |
Але цей прогноз не можна назвати точним, бо на валовий збір якість зерна впливають не тільки економічні (господарські) фактори, а природні, які за останні кілька років стали непередбачувальними. Для прикладу можна узяти 2003 рік, як зимівля озимої пшениці 2002 – 2003 рр., так і погодн умови при осінній посівній озимих культур.
Висновки пропозиції
Дана курсова робота показує важливість та необхідність впровадження аналізу собівартості у діяльності сільськогосподарського підприємства. Сучасний стан аналізу є достатньо розробленою, у теоретичному плані, наукою. Ряд методик використовується в управлінні виробництвом на різних рівнях.
Важливим показником, який характеризує роботу сільськогосподарських підприємств є собівартість продукції. Від її рівня залежать фінансові результати діяльності підприємства, темпи розширеного виробництва, фінансовий стан господарюючих суб’єктів.
Аналіз собівартості продукції дозволяє з’ясувати тенденцію зміни даного показника, виконання плану, визначити вплив факторів на його приріст і на цій основі дати оцінку роботи господарства по використанню можливостей і встановити резерви зниження собівартості продукції. Подальший розвиток аналізу собівартості в теоретичному і практичному плані тісно пов’язан з розвитком суміжних наук, в першу чергу математики, статистики, бухгалтерського обліку та інші.
Найбільш важливим моментом у вивченні такого показника, як собівартість, є розгляд факторів, що впливають на показник і визначення основних шляхів по зниженню собівартості. Від того, як підприємство вирішу дане питання залежить отримання найбільшого ефекту з найменшими витратами, зростання накопичень, економія трудових, матеріальних і фінансових ресурсів. Собівартість відображає велику частину вартості продукції і залежить від зміни умов виробництва і реалізації продукції. Таким чином істотний вплив на рівень затрат оказує техніко-економічні фактори виробництва. Цей вплив проявляється в залежності від змін у техніці, технології, організації виробництва, в структур якості продукції і від величини витрат на її виробництво. Звідси витікає, що виявлення резервів зниження собівартості повинно опиратися на комплексний техніко-економічний аналіз роботи підприємства: вивчення технічного організаційного рівня виробництва, використання виробничих потужностей і основних фондів, сировини і матеріалів, робочої сили, господарських зв’язків; а також усіх складових собівартості.
Систематичне зниження собівартості забезпечує не тільки зростання прибутку підприємства, а і дає державі додаткові засоби, як для подальшого розвитку сільськогосподарського виробництва, так і для поліпшення матеріального становища працівників.
В першому розділі було розглянуто наукові основи по даній темі, висловлювання вітчизняних і закордонних вченів-економістів. Проблемами управлінського обліку на сьогодні займається дуже багато вчених, серед них так як: Огійчук А.В., Бутинець Ф.Ф., Чижевські Л.В. та інші. В другому розділі було охарактеризовано організаційно-правовий і економічний стан господарства. ВАТ «Якимівський АГРОС» має вигідне географічне розташування, що дозволя вирощувати районовані сільськогосподарські культури.
В третьому розділі були розглянуті особливості синтетичного аналітичного обліку витрат і виходу продукції рослинництва (зернових).
У четвертому – особливості обчислення собівартост продукції, особливості обліку в рослинництві (суть, методи, принципи, методика обчислення тощо).
В п’ятому розділі були запропоновані методи удосконалення обчислення собівартості продукції та показано це на прикладі.
Для підвищення рівня виробництва, зниження його собівартості, раціонального ведення бухгалтерського обліку і управління можна запропонувати слідуючи заходи:
Комп’ютеризація й автоматизація системи бухгалтерського обліку.
Впровадження комплексної механізації і автоматизації у виробництво.
Підвищення рівня кваліфікації і майстерності працівників та нші.
Список використаної літератури
1. Статут ВАТ «Якимівський АГРОС»
2. Бутинець Ф.Ф., Давидюк Т.В., Малюга Н.М. Бухгалтерський управлінський облік. - Житомир: ПП “Рута”, 2002.- 480с.
3. Бухгалтерський облік. Конспект лекцій. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106 “Облік аудит” / За ред. проф.. Ф.Ф.Бутинця. – Житомир: ЖІТІ, 2001. – 288с.
4. Бухгалтерський облік на підприємствах АПК: Посібник по застосуванню нормативних документів / За ред. П. Т. Саблука. – К.: ІАЕ, 2001
5. Бухгалтерський облік на сільськогосподарських підприємствах. За ред. М.Ф.Огійчука. - К.: Урожай,1994
6. Калькуляція в бухгалтерському обліку // Л.Сук. Бухгалтерія в сільському господарстві. 2003 - №4
7. Литвин Ю.А. Бухгалтерський облік на сільському господарстві. Тернопіль: Чарівниця, 1995
8. Мех Я.В., Сумкіна Н.В., Дерій В.А. Облік, контроль та аналіз в умовах ринкових відносин. К.: НМКВО, 1992
9. Мацибора В.І. Економіка сільського господарства.: Підручник. - К.: Вища школа, 1994
10. Облік виробничих запасів, готової продукц товарів // Л.Сук. Бухгалтерія в сільському господарстві. - №3, 2002
11. Облік витрат і виходу продукції рослинництва та обчислення її собівартості. // Л.Сук. Бухгалтерія в сільському господарстві. - 5, 2002
12. Річні звіти ПП “Аскон” за 2001,2002,2003рр.
13. Резерви скорочення втрат у рослинництві. / М.Є.Романенко. – К.: Урожай, 1990.
14. Рожков А.М. Учет затрат и анализ себестоимости производства семян зерновых культур. – М.: Росагропромиздат, 2000.
