Курсовая работа: Обгрунтування раціональних форм посередницької діяльності в зовнішньоекономічній діяльності підприємств (на прикладі ТОВ "УКР-ПАК", м. Біла Церков)
Агентські фірми тривалий час підтримують тісний контакт із принципалом. Вони поділяються на експортних і закордонних агентів.
Брокерські фірми найбільшого розвитку набули в Англії. Це великі компанії, спеціалісти цих фірм мають високу кваліфікацію, підтримують постійні зв'язки з великими банками, що дає змогу їм ноді фінансувати угоди (у заставу під товар). Вони надають кваліфіковану нформацію, випускаючи низку бюлетенів.
ФЕКТОРИ (factors) - торговельн посередники, що виконують широке коло посередницьких обов'язків від імен експортера: експортують продукцію; фінансують експортні операції, сплачують аванс виробнику, видають кредити покупцю, страхують. Звичайно вони беруть участь у торгівлі текстилем, шкурами, лісом. Таких фірм багато в США, Канаді, Англії.
Отже, у міжнародній торговельній практиці вироблено досить чіткий механізм організації експортно-імпортних операцій, що здійснюються або безпосередньо фірмами-виробниками, або торговельними посередниками. Це дає можливість раціонально використовувати відповідні методи, професійно вести зовнішньоторговельну діяльність.
Міжнародне економічне співробітництво є одним із головних факторів розвитку економіки кожно країни . Економічні та правові основи зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) в Україні регламентовані Законом "Про зовнішньоекономічну діяльність" [4]. Майже усі види ЗЕД відображені в експорті та імпорті товарів і послуг.
Роль міжнародно торгівлі в розвитку національної економіки полягає в тому, що вона є засобом розвитку спеціалізації і концентрації виробництва, підвищення продуктивност ресурсів, збільшення обсягів національного виробництва і добробуту населення.
Державне регулювання міжнародної торгівлі має забезпечувати :
- захист економічних інтересів України та законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;
- створення рівних можливостей для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності розвивати вс види підприємницької діяльності незалежно від форм власності та всі напрями використання доходів і здійснення інвестицій;
- заохочення конкуренції та ліквідацію монополізму в сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Незважаючи на всю переконливість аргументів на користь вільної торгівлі, у дійсності на цьому шляху існує велика кількість державних регулюючих бар'єрів [2], [3]:
- Мито. Мито є акцизним податком на імпортні товари; воно може вводитися з метою одержання доходів чи для захисту внутрішнього ринку. Фіскальні мита, як правило, застосовуються у відношенні виробів, що не виробляються усередин країни. Ставки фіскального мита в основному невеликі, їхньою метою забезпечення бюджету податковими надходженнями. Протекціоністські мита призначені для захисту місцевих виробників від іноземної конкуренції. Хоча протекціоністські мита, як правило, недостатньо високі для припинення імпорту ноземних товарів, вони все-таки ставлять іноземного виробника в невигідне конкурентне положення при торгівлі на внутрішньому ринку.
- Імпортні квоти. За допомогою імпортних квот встановлюються максимальн обсяги товарів, що можуть бути імпортовані за якийсь період часу. Часто мпортні квоти виступають більш ефективним засобом стримування міжнародно торгівлі, ніж мита. Незважаючи на високі мита, визначений товар може мпортуватися у відносно великих кількостях. Низькі ж імпортні квоти цілком забороняють імпорт товару понад визначену кількість.
- Нетарифні бар'єри. Під нетарифними бар'єрами розуміється система ліцензування, створення невиправданих стандартів якості продукції і його безпеки чи просто бюрократичні заборони в митних процедурах. Так, Японія і європейськ країни жадають від імпортерів одержання ліцензій. Обмежуючи випуск ліцензій, можна ефективно обмежувати імпорт. Саме так зробила Великобританія, заборонивши мпорт вугілля.
- Добровільні експортні обмеження. Вони є дещо новою формою торгових бар'єрів. Так, японські автомобілебудівники під погрозою введення США більш високих тарифів чи низьких імпортних квот погодилися на введення добровільних експортних обмежень на свій експорт у США.
Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється згідно з Митним Кодексом України [2], Митним тарифом України [3] та міжнародними договорами України.
Основні методи митного нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності :
1) Ліцензування квотування експорту та імпорту запроваджуються в Україні самостійно в особ державних органів у таких випадках [2]:
- в разі різкого погіршення розрахункового балансу України, якщо негативне сальдо його перевищу на відповідну дату 25 процентів від загальної Суми валютних вимог України;
- в раз досягнення встановленого Верховною Радою України рівня зовнішньо заборгованості;
- в раз значного порушення рівноваги по певних товарах на внутрішньому ринку України, особливо по сільськогосподарській продукції, продуктах рибальства, продукц харчової промисловості та промислових товарах народного споживання першо потреби та інше;
2) Квотування здійснюється шляхом встановлення режиму видачі індивідуальних ліцензій , причому загальний обсяг експорту (імпорту) за цими ліцензіями не повинен перевищувати обсягу встановленої квоти. В Україні запроваджуються такі види експортних (імпортних) квот (контингентів):
- глобальні; - групові; - індивідуальні; - антидемпінгові;
- компенсаційні; - спеціальні.
По кожному виду товару може встановлюватись лише один вид квоти.
3) Ліцензії. В Україні запроваджуються такі види експортних (імпортних) ліцензій:
- генеральна; - разова (індивідуальна); - відкрита (індивідуальна);
- антидемпінгова (індивідуальна); - компенсаційна (індивідуальна);
- спеціальна (індивідуальна).
4) Митні пільги.
5) Попередн мпортні депозити - внесення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності на безпроцентні рахунки у банках, які обслуговують їх на території України, на період від моменту набрання договорами (контрактами), що ними укладаються, юридичної сили до моменту проходження товарами, що поставляються згідно із зазначеними договорами (контрактами), через митний кордон України або передач товарів іноземними суб'єктами господарської діяльності на території України, грошових коштів у валюті договору (контракту) в сумі, визначеній у встановлених процентах до вартості відповідного договору (контракту);
6) Заборона окремих видів експорту та імпорту
7) Встановлення державної монополії на деякі види експорту-імпорту товарів.
8) Заходи у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угруповань.
9) Обмеження реекспорту.
10) Спеціальн економічні зони
Митний режим - це сукупність норм, що встановлені законами з питань митної справи й залежно від заявленої мети переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України визначають порядок такого переміщення та обсяг митних процедур, які при цьому здійснюються [2].
Митним кодексом України передбачено застосування таких митних режимів [2]:
- мпорту;
- експорту;
- транзиту;
- тимчасового ввезення (вивезення);
- митного складу;
- реімпорту;
- реекспорту;
- спеціальної митної зони;
- магазину безмитної торгівлі;
- переробки на митній території України;
- переробки за межами митної територ України;
- знищення або руйнування;
- відмови на користь держави.
1) Імпорт
Імпорт - митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень (стаття 188 Митного кодексу України [2]).
Цей митний режим застосовується до товарів, що ввозяться в Україну на підстав зовнішньоекономічних договорів (контрактів) купівлі-продажу, про здійснення бартерних (товарообмінних) операцій, до товарів що використовуються для взаєморозрахунків під час проведення операцій з давальницькою сировиною, до товарів, що ввозяться для формування статутного фонду підприємств з іноземними нвестиціями або ввозяться на підставі договорів про спільну інвестиційну діяльність, а також в інших передбачених законодавством випадках. При здійсненні бартерних (товарообмінних) операцій оформленню в митному режим мпорту підлягає імпортна частина товарів, що надходять в Україну за бартерним договором (контрактом).
Розміщення товарів у митний режим імпорту передбачає:
- подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови ввезення товарів на митну територію України (оформлення товарів здійснюється з використанням ВМД ІМ 40);
- сплату податків зборів, якими товари обкладаються відповідно до законів України під час ввезення на митну територію України;
- дотримання вимог, передбачених законом, щодо застосування заходів нетарифного регулювання та інших обмежень.
Від сплати податків і зборів, якими обкладаються товари під час ввезення на митну територію України у режимі "імпорт" відповідно до законів України, в основному, залежить реалізація фіскальної функції митно-тарифного регулювання.
Порядок сплати податків і зборів встановлено Законами України від 05.04.01 №2371-111 "Про Митний тариф України" [3], від 03.04.97 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" [5] , Декретом КМ України "Про акцизний збір" від 26.12.92 №18-92 та інш..
Випадки надання пільг по сплаті мита (звільнення від сплати, зниження ставок тощо) передбачен у Законі України від 05.02.92 №97-Х11 "Про Митний тариф України" [3].
В Законі України "Про податок на додану вартість" [5] встановлено, що товари, як ввозяться (пересилаються) в Україну, оподатковуються ПДВ за ставкою 20 відсотків від бази оподаткування, що обчислюється згідно зі статтею 4 цього Закону.
Перелік операцій з ввезення (пересилання) на митну територію України товарів, що звільнені від оподаткування, визначається відповідно до законодавства.
Крім сплати податків і зборів, третьою умовою ввезення товарів в режимі імпорту дотримання вимог щодо заходів нетарифного регулювання та інших обмежень.
Особливе місце серед заходів нетарифного регулювання обмежувального характеру займа сертифікація товарів: сертифікат відповідності (свідоцтво про визнання), гігієнічний сертифікат, фітосанітарний сертифікат, ветеринарний сертифікат тощо. Сертифікація товарів проводиться з метою забезпечення відповідност ввезених товарів стандартам та іншим національним документам, які встановлюють обов'язкові вимоги до товарів - бути безпечними для навколишнього середовища, життя, здоров'я громадян.
2) Експорт
Експорт - митний режим, відповідно до якого товари вивозяться за межі митної території України для вільного обігу без зобов’язання про їх повернення на цю територію та без установлення умов їх використання за межами митної території України.
Розміщення товарів у митний режим експорту здійснюється декларантами на підставі договорів (контрактів) купівлі-продажу, про здійснення бартерних (товарообмінних) операцій, а також інших зовнішньоекономічних угод, якими передбачено вивезення за межі митної території України товарів, що належать резидентам України, без їх зворотного ввезення. При здійсненні бартерних (товарообмінних) операцій оформленню в цьому митному режимі підлягає експортна частина товару за зовнішньоекономічним бартерним (товарообмінним) договором (контрактом).
Вивезення товарів за межі митної території України в митному режимі експорту передбачає:
- подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови вивезення товарів за меж митної території України (оформлення товарів здійснюється з використанням ВМД ЕК 10);
- сплату встановлених податків зборів з експортованих товарів;
- дотримання експортером вимог, передбачених законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01 лютого 2006 р. № 80 [27] встановлений "Перелік документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України". Документи, обов’язкові для подання:
1. Митна декларація
2. Товарно-транспортний документ на перевезення (залізнична накладна (УМВС (СМГС), ЦІМ (СІМ)), авіаційна накладна (Air Waybill), коносамент (Bill of Lading) тощо
3. Зовнішньоекономічний договір
4. Рахунок (Invoice) або інший документ, який визначає вартість товару
Документи, необхідність подання яких визначається нормативно-правовими актами Держмитслужби з урахуванням мети переміщення, виду транспорту, характеру товару, способів розрахунку та інших факторів, що впливають на митні процедури:
5. Декларація митної вартості
6. Декларація про встановлені виробником або імпортером максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари
7. Облікова картка суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності або її копія, завірена цим суб’єктом
8. Лист про погодження (подається підприємством, розміщеним поза зоною діяльності митного органу)
9. Документ контролю за доставкою товарів
10. Документи про надання фінансових гарантій
11. Ліцензія митного перевізника
12. Книжка МДП, книжка АТА, книжка СPD
13. Свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення товарів під митними печатками і пломбами
15. Посередницький договір
16. Документ на право провадження митно брокерської діяльності
17. Документи, що використовуються для визначення митної вартості товарів
18. Документи, що визначають країну походження товарів
19. Документи, що містять відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД
20. Платіжні доручення, касові ордери, що підтверджують сплату податків і зборів (обов’язкових платежів)
21. Векселі (відповідно до законодавства)
22. Документи, що підтверджують право на застосування до товарів пільгового режиму оподаткування
23. Документи, що підтверджують право розпорядження, володіння чи користування товаром та/або транспортним засобом
24. Заява підприємства для здійснення митного оформлення товарів (у спрощеному порядку, для розміщення їх у митн режими, для подання тимчасової, неповної, періодичної митної декларації)
25. Документи, які відповідно до законодавчих актів видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України
До бізнес-процесів при імпорті будівельної техніки і запасних частин та реімпорті неякісно техніки на протязі гарантійного строку, які планує та виконує підприємство, відносяться наступні:
1. Реєстрація підприємства як суб’єкта ЗЕД в Дежмитслужбі України.
2. Отримання в Національному банку України ліцензії на імпорт по контракту.
3. Сплата ввізного мита та митних зборів
4. Сплата імпортного ПДВ чи оформлення податкових імпортних векселів
5. Сплата специфічних акцизів при імпорті деяких видів автомобільної техніки (будівельна)
Відповідно до статей 45, 91 Митного кодексу України з метою прискорення митного оформлення товарів і транспортних засобів, та удосконалення системи ведення митними органами обліку суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності Держмитслужбою України введений "Порядок ведення обліку суб’єктів зовнішньоекономічної діяльност в митних органах України ":
1. Суб`єкт ЗЕД при необхідност здійснити митне оформлення товарів має звернутись до моменту їх митного оформлення до митного органу за місцем свого розташування і стати на облік.
На облік в митних органах можуть стати суб`єкти ЗЕД незалежно від форми власності, які пройшли в установленому порядку державну реєстрацію.
2. Виходячи із виробничої або комерційної необхідності (наявність виробничих потужностей, складських приміщень, відсутність в зоні діяльності митниці за місцем розташування необхідної для забезпечення виробництва транспортної інфраструктури та т.п.), суб’єкт ЗЕД може перебувати на обліку в іншому митному органі, поза місцем свого розташування. При цьому повторне подання документів, передбачених цим Порядком, не вимагається. Дозвіл на взяття на облік поза місцем свого розташування надається Державною митною службою України за результатами розгляду звернення суб’єкта ЗЕД.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8
