Курсовая работа: Необхідність і принципи формування вищих органів управління підприємствами України
36) у межах своїх повноважень бере участь у реалізації державної політики зайнятості населення, розробляє заходи щодо забезпечення потреб підприємств галузі у висококваліфікованих працівниках, у встановленому порядку координує діяльність зазначених підприємств з питань підготовки спеціалістів галузі транспорту, сфер навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, надання послуг поштового зв'язку, телекомунікацій, інформатизації, користування радіочастотним ресурсом України;
37) координу здійснення заходів щодо впровадження енергозберігаючих технологій у галуз транспорту, сферах навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, надання послуг поштового зв'язку, телекомунікацій, інформатизації, користування радіочастотним ресурсом України;
38) здійсню координацію та методичне забезпечення реалізації заходів підготовки національної транспортної системи України та національної системи зв'язку до сталого функціонування, а також забезпечення транспортних перевезень в особливий період, вирішує у межах своєї компетенції питання готовност функціонування телекомунікаційних мереж загального користування та мереж поштового зв'язку в особливий період;
організову будівництво та ремонт нових та підвищення строку експлуатації і пропускно спроможності діючих транспортних об'єктів;
визначає порядок створення, підготовки та підтримання в готовності спеціальних формувань підприємств (об'єднань), установ та організацій транспорту, транспортно нфраструктури, призначених для забезпечення функціонування національно транспортної системи України в умовах надзвичайного стану та в особливий період;
забезпечує у раз запровадження в державі особливого періоду переведення транспорту, транспортно нфраструктури, ліній і мереж зв'язку на відповідний режим роботи, а також технічне прикриття та відбудову шляхів сполучення та об'єктів зв'язку оборонного значення;
39) бере участь у розслідуванні причин аварійних подій і катастроф на транспорті, у межах сво компетенції та в порядку, визначеному законодавством, проводить службов розслідування;
40) забезпечу реалізацію державної політики стосовно державної таємниці, контроль за збереженням у центральному апараті Міністерства та на підприємствах галузі;
41) здійсню реалізацію державної політики у сфері охорони праці та пожежної безпеки, підвищення рівня промислової безпеки, впровадження економічних методів управління охороною праці на підприємствах галузі;
42) виконує інш функції, передбачені законодавством.
Мінтрансзв'язку України у межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання.
У випадках, передбачених законодавством, рішення Мінтрансзв'язку України є обов'язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями всіх форм власност та громадянами.
3.3 Основні функції Міністерства промислової політики України
Міністерство промислової політики України (Мінпромполітики України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України [23].
Мінпромполітики України є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчо влади із забезпечення реалізації державної промислової політики України, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної інноваційної політики у сфері промисловості України.
Основними завданнями Мінпромполітики України є:
підготовка пропозицій щодо формування державної промислової політики України, а також розроблення механізмів її реалізації;
розроблення пропозицій щодо вдосконалення механізму державного регулювання функціонування промислового сектора економіки України;
реалізація державних програм розвитку промисловості України;
визначення напрямів розвитку науково-технічного потенціалу промислового сектора економіки України;
розроблення прогнозів виробничо-технічного та фінансово-економічного розвитку промислового виробництва;
створення сприятливих умов для розбудови високорозвинутого промислового сектора економіки України;
участь у розробленн та реалізації державної регіональної промислової політики;
забезпечення реалізації державної інноваційної політики у сфері промисловості.
Мінпромполітики України відповідно до покладених на нього завдань:
1) бере участь у формуванні Програми діяльності Кабінету Міністрів України та забезпечу відповідно до своєї компетенції її реалізацію;
2) бере участь у розробленні проектів Державної програми економічного і соціального розвитку України, законів про Державний бюджет України, готує пропозиції щодо визначення пріоритетних напрямів розвитку промисловості;
3) бере участь у розробленні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері економічно безпеки;
4) забезпечу відповідно до законодавства проведення у промисловому секторі економіки України диної соціальної, науково-технічної, інвестиційної та природоохоронно політики;
5) у межах сво компетенції координує зовнішньоекономічну діяльність промислових підприємств, у тому числі у сфері оборонного комплексу, забезпечує в установленому порядку складання та подання українськими суб'єктами господарювання антидемпінгових, антисубсидиційних і спеціальних скарг (заяв);
6) бере участь у підготовці та укладенні міжнародних договорів у порядку, встановленому законодавством;
7) викону відповідно до законодавства України функції з управління об'єктами державно власності;
8) вносить у встановленому порядку пропозиції щодо визначення особливостей приватизац підприємств, що належать до сфери його управління;
9) сприя створенню нових організаційних форм підприємництва та бере участь у розробленн механізмів структурної перебудови у промисловому секторі економіки;
10) бере участь у підготовці пропозицій щодо формування і реалізації державної податкової, антимонопольної та цінової політики в промисловості, в установленому порядку розробляє фінансово-економічні та інші нормативи, механізми їх запровадження;
11) організову виконує роботи із стандартизації в межах повноважень, визначених законом;
12) у встановленому порядку сприяє залученню вітчизняних та іноземних інвестицій у розвиток промисловості;
13) здійсню моніторинг та аналітично-інформаційне забезпечення діяльності суб'єктів підприємницької діяльності на внутрішньому і зовнішньому ринку;
14) забезпечу виконання завдань мобілізаційної підготовки та мобілізаційної готовност держави в межах повноважень, визначених законодавством України;
15) забезпечує в межах своєї компетенції реалізацію державної політики стосовно охорони державної таємниці, здійснює контроль за її збереженням у апарат Мінпромполітики України, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління;
16) аналізує стан розвитку промислового виробництва, формує баланси виробництва та споживання основних видів промислової продукції;
17) здійснює в межах своїх повноважень заходи щодо адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу з питань промислової політики;
18) розробляє та реалізує відповідно до законодавства України заходи щодо дотримання інтересів держави під час здійснення зовнішньоекономічних операцій з товарами військового призначення і подвійного використання, забезпечує участь підприємств та організацій, що належать до сфери його управління, в міжнародних виставках озброєнь, військової техніки тощо;
20) організову виконання робіт з комплексної утилізації непридатних боєприпасів, утилізац рідинних компонентів і твердого ракетного палива та інших токсичних речовин на підприємствах і в організаціях, що належать до сфери управління Міністерства;
21) забезпечу державний нагляд за безпекою польотів експериментальних повітряних суден та суден авіаційного парку промисловості;
22) реалізу державну політику у сфері функціонування і розвитку оборонно-промислового комплексу з метою забезпечення національних інтересів України;
23) разом з Міністерством оборони України:
організову координує діяльність центральних органів виконавчої влади у сфер військово-технічного співробітництва;
вносить на розгляд Комітету з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю при Президентові України пропозиції, розроблені за участю інших центральних органів виконавчої влади, щодо формування та реалізації єдино державної політики у сфері військово-технічного співробітництва, визначення його напрямів, форм та обсягів;
подає погоджені з Комітетом, зазначеним в абзаці третьому цього підпункту, до Кабінету Міністрів України проекти законів, міжнародних договорів України, інших нормативно-правових актів у сфері військово-технічного співробітництва;
готує пропозиц щодо порядку виконання зобов'язань, узятих Україною за міжнародними договорами у сфері військово-технічного співробітництва;
вносить погоджен з Комітетом, зазначеним в абзаці третьому цього підпункту, до Кабінету Міністрів України проекти рішень про створення українських частин міжурядових комісій з питань військово-технічного співробітництва, участь у робот міжнародних організацій, офіційних делегацій і підготовці та демонструванн національних експозицій України на міжнародних виставках (салонах) озброєння, військової техніки, іншого майна, технологій і послуг військового призначення та подвійного використання;
24) забезпечу координацію заходів, здійснюваних центральними і місцевими органами виконавчо влади з формування та реалізації державної політики у сфері функціонування розвитку оборонно-промислового комплексу;
25) готу пропозиції щодо вдосконалення законодавчого регулювання у сфері функціонування та розвитку оборонно-промислового комплексу;
26) готу пропозиції щодо фінансування оборонно-промислового комплексу та формування Державного бюджету України;
27) визнача напрями реструктуризації оборонно-промислового комплексу;
28) організову координує наукові дослідження в інтересах оборони та підвищення ефективност військово-технічного співробітництва в частині, що належить до його компетенції;
29) вносить у встановленому порядку пропозиції щодо визначення особливостей приватизац підприємств оборонно-промислового комплексу;
30) бере участь у реалізації державної кадрової політики в оборонно-промисловому комплексі;
31) координу діяльність відповідних центральних і місцевих органів виконавчої влади та організацій щодо співробітництва України з іноземними державами з питань організації та проведення наукових і дослідно-конструкторських робіт, виробництва товарів військового призначення;
32) проводить наукові дослідження у сфері функціонування та розвитку оборонно-промислового комплексу в інтересах оборони держави;
33) здійсню контроль за науково-технічним та технологічним розвитком оборонно-промислового комплексу в інтересах підвищення обороноздатності держави;
331) у межах своєї компетенції забезпечує здійснення державного управління у сфер охорони праці, пожежної безпеки, охорони довкілля, захисту населення територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, вирішення питань цивільної оборони, здійснює відповідне методичне керівництво контроль за діяльністю підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління;
332) пода Кабінету Міністрів України пропозиції щодо пріоритетних напрямів інноваційно діяльності у сфері промисловості, державних інноваційних програм і необхідних обсягів бюджетних коштів для їх кредитування, створення спеціалізованих державних інноваційних фінансово-кредитних установ для здійснення фінансово підтримки зазначених програм;
333) затверджу порядок формування і використання коштів спеціалізованими державними нноваційними фінансово-кредитними установами, які належать до сфери його управління;
334) забезпечу проведення конкурсного відбору пріоритетних інноваційних проектів і здійснення фінансової підтримки цих проектів у межах коштів, передбачених Державним бюджетом України на відповідний рік;
335) виступа замовником та забезпечує проведення державної науково-технічної експертизи нноваційних програм, проектів та об'єктів інтелектуальної власності у сфер промисловості;
336) в межах своєї компетенції організовує підвищення кваліфікації спеціалістів у сфері інноваційної діяльності;
34) виконує інш функції, пов'язані з реалізацією покладених на нього завдань.
Мінпромполітики України в межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства України видає накази, організовує і контролює їх виконання.
Рішення Мінпромполітики України, прийняті в межах його повноважень, є обов'язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності та громадянами.
Висновки
Сфера безпосереднього державного управління економікою сьогодні звужується. Якщо раніше домінувала й зміцнювалась державна власність на засоби виробництва, а більшість підприємств, об'єднань та інших об'єктів перебувала у власност держави, то вона була покликана через систему своїх органів здійснювати управління ними.
Нині ситуація докорінно змінилась. Здійснюються процеси приватизації державної власності, а відповідно й зменшується кількість господарських об'єктів, які функціонують на основі цієї форми власності.
Якщо раніше держава як власник абсолютної більшості майна здійснювала через відповідну систему виконавчих органів управлінську діяльність, тобто здійснювала функц суб'єкта управління, то сьогодні ці функції наповняться більш координуючим, регулятивним змістом і характером. Практично відпадає необхідність використання так званих адміністративних методів управління.
Доцільним використання економічні методи, поєднуючи їх з адміністративними. В основу цих методів покладено використання таких економічних важелів та стимулів, як ціна, кредит, прибуток (дохід), державне замовлення та ін. Зміст економічних методів не передбачає прямого впливу на підпорядковані об'єкти управління, а створю для них за допомогою економічних важелів та стимулів таку економічну ситуацію, яка б диктувала відповідну їм поведінку з метою досягнення позитивних економічних наслідків, тобто стимулювала економічну зацікавленість
В умовах домінування недержавної власності держава здійснюватиме відповідну політику в економічній сфері, реалізуючи в ній свою господарсько-організаторську, соціальну та інші функції. Але в той же час у такій політиці має домінувати не диктат, а регулювання, контроль, координація й т. ін., а також переважно методи економічного характеру, в основу яких покладається розумна податкова система, що стимулювала б виробництво та підприємництво. Потребує свого вдосконалення кредитна та митна політика, яка проводиться державою.
Одначе суспільне виробництво, розподіл і обмін складаються із багатьох галузей, які одночасно самостійними системами з їх внутрішніми взаємозв'язками та закономірностями функціонування. Враховуючи такі фактори, не можна їх просто ігнорувати та будувати економіку лише виключно на ринкових механізмах. Не слід відмовлятися від суттєвої ролі держави в економічній сфері, недооцінювати роль державного регулювання та управління.
На сьогодн підприємницьку діяльність в Україні регулюють 88 законів, 218 президенських Указів та понад 90 урядових постанов.32 міністерства і відомства видають ліцензії на різні види діяльності
Численні перевірки та ревізії нерідко просто гальмують підприємницьку діяльність. Не дивлячись на проведення в Україні адміністративної реформи, прийняття численних регуляторних актів, кількість органів контролю і перевірок, які вони здійснюють, дос залишається надмірною.
Контролювати фінансову або господарську діяльність підприємств мають право такі міністерства, державн комітети та органи державної виконавчої влади:
Міністерство аграрної політики України;
Міністерство екології та природних ресурсів;
Міністерство охорони здоров'я України;
Міністерство прац та соціальної політики України;
Міністерство фінансів України;
Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики;
Державний комітет з земельних ресурсів;
Державний комітет промислової політики України;
Державний комітет у справах охорони державного кордону України;
Державний комітет стандартизації, метрології та сертифікації України;
Державний комітет статистики України;
Пенсійний фонд України;
Головне контрольно_ревізійне управління;
Антимонопольний комітет України;
Державна податкова адміністрація України;
Державна митна служба України;
Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку України;
Державний департамент ветеринарної медицини;
правоохоронн органи;
органи державно служби з карантину рослин;
Державна інспекція з контролю за цінами;
органи санітарно_епідеміологічного нагляду;
Державна служба експортного контролю;
органи пожежного нагляду;
Державна інспекція з контролю якості лікарських рослин.
Всі фіскальн органи, що здійснюють контроль за веденням бізнесу в Україні, можна поділити на 3 групи:
1. Органи, що перевіряють фінансово_господарську діяльність підприємств:
ДПАУ, Мінфін, Органи статистики, Державна інспекція з контролю за цінами, Контрольно - ревізійне управління (КРУ).
2. Органи, що перевіряють іншу діяльність підприємств:
Санітарно_епідеміологічна служба (СЕС), Державна пожежна охорона, Органи ветеринарного контролю, Органи екологічного контролю, Органи нагляду за охороною праці та ін.
3. Органи, що за певних умов перевіряють фінансово_господарську та іншу діяльність підприємств це:
правоохоронн органи, Державний комітет стандартизації, метрології та сертифікації, в склад якого з недавнього часу знаходиться колишній Державний комітет у справах захисту споживачів (Держспоживзахист).
Кількість перевірок, які проводяться на підприємствах різними контролюючими органами, є однією з причин, які негативно впливають на стан розвитку підприємництва в Україні.
У 2005 роц розпочався етап суттєвих змін у функціях вищих органів управління господарською діяльністю підприємств в Україні, який характеризується переходом від адміністративно-фіскальних процедур контролю за діяльністю підприємств до економічних методів аналізу та створення сприятливого підгрунтя для розвитку відповідних галузей економіки. Так, прийняті Закони України:
1. ЗАКОН УКРАЇНИ „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" // від 23 червня 2005 року N 2711-IV
2. ЗАКОН УКРАЇНИ „Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції „ // від 17 липня 1997 року N 468/97-ВР (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 8 вересня 2005 року N 2863-IV)
4. ЗАКОН УКРАЇНИ „Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року // від 18 жовтня 2005 року N 2982-IV
5. ЗАКОН УКРАЇНИ „Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні" // від 16 січня 2003 року N 433-IV (Із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 4 листопада 2005 року N 3076-IV)
6. ЗАКОН УКРАЇНИ „Про державну підтримку сільського господарства України" // від 24 червня 2004 року N 1877-IV (Із змінами і доповненнями, внесеними Законом України станом від 16 червня 2005 року N 2657-IV)
Одночасно, у 2005 році прийняті нові положення про функції Міністерств кабінету Міністрів України, згідно яким управління діяльністю підприємств галузі здійснюється:
ліцензуванням діяльності;
бюджетною підтримкою інноваційних проектів розвитку;
пріоритетним розміщенням бюджетних заказів;
квотуванням обсягів експортної зовнішньоекономічної діяльності та антидемпінговим контролем;
квотуванням мпорту з метою захисту вітчизняного товаровиробника.
Список використаної літератури
1. ГОСПОДАРСЬКИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ // від 16 січня 2003 року N 436-IV (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 6 липня 2005 року N 2738-IV, ОВУ, 2005 р., N 30, ст.1773)
2. МИТНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ // від 11 липня 2002 року N 92-IV (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 31 травня 2005 року N 2596-IV, ОВУ, 2005 р., N 25, ст.1398)
3. ЗАКОН УКРАЇНИ „Про стандартизацію” // від 17 травня 2001 року N 2408-III
4. ЗАКОН УКРАЇНИ „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” // 12 липня 2001 року N 2664-III (Із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 6 лютого 2003 року N 485-IV).
5. ЗАКОН УКРАЇНИ „ Про ліцензування певних видів господарської діяльності” // від 1 червня 2000 року N 1775-III (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 6 липня 2005 року N 2734-IV)
6. ЗАКОН УКРАЇНИ „Про господарські товариства” // від 19 вересня 1991 року
N 1576-XII (Із змінами доповненнями, внесеними Законами України станом від 6 вересня 2005 року N 2801-IV)
7. ЗАКОН УКРАЇНИ „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" // від 23 березня 1996 року N 98/96-ВР (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 25 березня 2005 року N 2505-IV)
8. ЗАКОН УКРАЇНИ „Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в
Україні" // від 16 січня 2003 року N 433-IV (Із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 4 листопада 2005 року N 3076-IV)
9. ЗАКОН УКРАЇНИ „Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” // від 11 вересня 2003 року N 1160-IV
10. ЗАКОН УКРАЇНИ „Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” // від 28 листопада 2002 року N 249-IV (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 18 травня 2004 року N 1726-IV)
12. ЗАКОН УКРАЇНИ „Про державну підтримку сільського господарства України" // від 24 червня 2004 року N 1877-IV (Із змінами і доповненнями, внесеними Законом України станом від 16 червня 2005 року N 2657-IV)
13. ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ // від 16 січня 2003 року N 435-IV (Із змінами і доповненнями, внесеними законами України станом від 6 вересня 2005 року N 2798-IV, ОВУ, 2005 р., N 39, ст.2423)
11. ЗАКОН УКРАЇНИ „Про зовнішньоекономічну діяльність” // від 16 квітня 1991 року N 959-XII (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 23 червня 2005 року N 2709-IV)
12. ЗАКОН УКРАЇНИ „Про захист від недобросовісної конкуренції „ // від 7 червня 1996 року N 236/96-ВР (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 15 травня 2003 року N 762-IV)
13. ЗАКОН УКРАЇНИ „Про Антимонопольний комітет України" // від 26 листопада 1993 року N 3659-XII (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 25 березня 2005 року N 2505-IV)
14. ЗАКОН УКРАЇНИ „Про захист економічної конкуренції" // від 11 січня 2001 року N 2210-III (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 31 травня 2005 року N 2596-IV)
15. ЗАКОН УКРАЇНИ „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" // від 14 травня 1992 року N 2343-XII (Із змінамиі доповненнями, внесеними Законами України станом від 17 листопада 2005 року N 3108-IV)
16. ЗАКОН УКРАЇНИ „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" // від 23 червня 2005 року N 2711-IV
17. ЗАКОН УКРАЇНИ „Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності” // від 6 вересня 2005 року N 2806-IV
18. ЗАКОН УКРАЇНИ „Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції „ // від 17 липня 1997 року N 468/97-ВР (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 8 вересня 2005 року N 2863-IV)
19. ЗАКОН УКРАЇНИ „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" // від 15 травня 2003 року N 755-IV (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 22 вересня 2005 року N 2919-IV)
20. ЗАКОН УКРАЇНИ „Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року” // від 18 жовтня 2005 року N 2982-IV
21. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ „Про Міністерство палива та енергетики України" // від 14 квітня 2000 року N 598/2000 (Із змінами і доповненнями, Внесеними Указами Президента України станом від 10 жовтня 2005 року N 1430/2005)
22. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ „Про Положення про Міністерство транспорту та зв'язку України // від 27 серпня 2004 року N 1009/2004 (Із змінами і доповненнями, внесеними Указом Президента України від 5 січня 2005 року N 12/2005)
23. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ „ Про Положення про Міністерство промислової політики України" // від 21 вересня 2001 року N 849/2001 (Із змінами і доповненнями, внесеними Указами Президента України станом від 19 липня 2005 року N 1120/2005)
24. Івченко О. Фіскальний контроль за веденням бізнесу в Україні // „Український регіональний бізнес”, 18, 1 травня 2001 р.
25. Мельник П.В. Розвиток податкової системи в перехідній економіці / Держ. подат. адміністрація України; Акад. ДПС України. - Ірпінь: Акад. ДПС України, 2001. - 355 с.
26. Мещерякова О.В. “Податков системи розвитих країн світу" - М, Фонд “Правова культура", 1995 р.
27. Миргородська Л.О. Фінансов системи зарубіжних країн: Навчальний посібник. - Київ: Центр навчально літератури, 2003. - 240 с.
28. WWW.LIGA-ZAKON.com.ua - Законодавча-довідкова система
