Курсовая работа: Міжнародна торгівля фінансовими послугами
Освоєння нових технологій вимагає не тільки високоорганізованої системи підготовки й перепідготовки кваліфікованих кадрів, але і значних вкладень у розвиток так званих "допоміжних" виробництв (і в тому числі ( різних послуг, від яких залежить ефективність використання сучасної техніки), а також виробничої, ринкової й інформаційної інфраструктур.
Вважаю, що розвиток науки ( це реальний для України шлях у світове співтовариство через підвищення рівня конкурентноздатност економіки. Саме наука є основою силою, що робить, по термінології М. Портеру, розвиті (чи, краще сказати, придбані) джерела конкурентних переваг, що мають важливе значення в конкурентній боротьбі. Про цьому, безсумнівно говорить досвід Японії, Італії, Тайвані й інших країн.
Сучасний курс на підвищення експорту за будь-яку ціну в перспективі приведе в тупик. Це обумовлено декількома принципово важливими моментами: 1) орієнтацію на сьогоднішню структуру (навіть якщо це викликано потребою у ВКВ) приведе до ще більшої структурної деформації держави до кінця знищить його науково-технічний потенціал; 2) стратегія залучення науково-технічного потенціалу сферу зовнішньоекономічної діяльност отсутствует, а усі відомі мені так називані "програми й концепції" мають торгово-посередницький характер; 3) в існуючих розробках фактично отсутствует розуміння того, що для одержання й утримання конкурентних переваг у наукових галузях, що можуть скласти основу для экпортно-ориентированной стратегії, необхідно мати стабільні переваги у визначених сферах науки, а також у галузях, зв'язаних з виробництвом кінцевого продукту. Одночасно в Україн поки що відсутній діючий механізм і може організації виробництва, що могли б згуртувати конкурентноздатні технологічні системи і були б здатні до ефективно нтеграції у світово господарський простір на підставі агресивної експортно стратегії.
Саме сьогодні, у контексті розробки довгостроково зовнішньоекономічної політики, необхідно оптимально збалансувати коротко (, середн довгострокові інтереси держави, зв'язавши їх із динамікою економічних реформ структурних перетворень у народногосподарському комплексі. Для України цей механізм умовно повинний складатися з трьох взаємозалежних рівнів, на кожнім із який реалізується конкурентні переваги різних рівнів.
I рівень: стабілізація і нарощування виробництва у визначених напрямках, у відповідності зі стратегічними цілями, традиційними товарними зв'язками, із зсувом акценту на готову продукцію. Необхідно зберегти експортний потенціал металургійного комплексу і деяких хімічних виробництв, поступово перетворити їх на нові технологічні процеси. У визначеному розумінні, цей рівень є "товарно-коньюнктурним", але його основне завдання ( закріплення на традиційних ринках, а також експансія на нові через активний вплив на кон'юнктуру (агресивний маркетинг товарних ринків) і розвиток існуючих конкурентних переваг.
II рівень: реалізація визначених тимчасових переваг, що забезпечуються відносно невисокий вартістю робочої сили, наявністю розвитих виробничих фондів і технологічних знань, а також матеріальних ресурсів. Ця модель інтеграції у світовогосподарську систему є традиційної для країн, що розвиваються, особливо ( на стартовому етапі. Її ключовий елемент ( ставка на залучення іноземного капіталу й підключення до глобальних технологічних зв'язків.
У наших умовах цей рівень може бути реалізований по таких напрямках:
( створення виробництв за участю іноземного капіталу для випуску конкретних марок товарів, що завершують свій життєвий цикл на ринках розвитих країн;
( створення складних виробництв із привізних компонентів;
(створення машинобудівних виробництв, які б орієнтувалися на обслуговування іноземних інвестицій в Україні;
( розміщення в Україні замовлень на виконання НИИОКР у тих сферах, де вона відповідний науково-технічний потенціал.
III рівень: реалізація конкурентних переваг, втілених у високих технологіях ( як існуючих, так і майбутніх. Україна має так розробки, і за певних умов вони можуть виконувати роль експортного тарана. Але, як уже підкреслювалося, для цього потрібно створити відповідні умови не тільки на внутрішньому, але і на зовнішньому рівні. Говориться, з одного боку, про державну підтримку таких розробок за рахунок державних субсидій, а з інший, ( про підтримку їхньої високої конкурентноздатності на міжнародному ринку через систему міждержавних угод, домовленостей і стратегічних союзів, через відстоювання ринкових ніш, припустимий рівень протекціонізму і т.д.
Згадані три рівні (моделі, стратегії) інтеграц у світовий економічний простір не можуть розглядатися изоловано. Ефективне включення у світовий поділ праці припускає прорив по всім трьох напрямках. Але стратегічним пріоритетом є використання конкурентних переваг вищого порядку, втілених в унікальні технологічні й наукові розробки. Одне з основних завдань перших двох рівнів, що самі по собі є важливими інструментами інтеграції, складається в ресурсному підтримуванні процесу цього входження через конкурентні переваги третього рівня.
Безумовно, реалізація механізму інтеграції у світову економіку неможлива без динамічних ринкових перетворень у державі.
Основними причинами, що не дозволяють відповідн умови для підвищення конкурентноздатності вітчизняної продукції є практична відсутність конкуренції на внутрішньому ринку, його незначний обсяг патологічна невимогливість споживачів. Виробництва (фірми й інші) не можуть робити конкурентноздатну продукцію для зовнішніх ринків, якщо вона низько якості на внутрішньому. Інакше кажучи, конкуренція на зовнішньому ринку продовженням на внутрішньому. Країни, що сьогодні є лідерами на світовому ринку, в історичній ретроспективі завжди відштовхувалися від внутрішнього попиту: їхня експансія йшла через його задоволення.
У визначеній мері в нас також спостерігається наповнення внутрішнього ринку, але через різке падіння внутрішнього споживання й нвестиційних процесів. Тим часом відсутнє основне: вітчизняні товаровиробники, змушені виходити на світовий ринок без, так сказати, школи конкурентно боротьби. З обліком цього, їхнє довгострокове перебування на зовнішньоекономічній арені є дуже проблематичним. Основне завдання, що повинне виконувати держава стосовно своїх товаровиробників, до народу, до майбутнього країни, ( скоріше створити конкурентне середовище. Але потрібно ще раз підкреслити: без дійсної конкуренції на внутрішньому ринку не варто думати про ефективний вихід на міжнародну арену.
Висновок.
Важливим фактором розвитку національно економіки є зовнішньоекономічні зв'язки. Для деяких країн зовнішня торгівля - це єдина можливість одержати той чи інший товар, відсутній у її межах. Але завдяки міжнародному поділу праці кожна країна може зосередитися на виробництві тих товарів, що вона може робити ефективніше й дешевше в порівнянн з іншими країнами.
Опора на власні сили? Це - політика, при якій яка-небудь держава прагне не допускати перевищення імпорту над експортом, жорстко контролюючи рух товарів і чи послуг капіталів через свою границю. Тако політики, як правило, дотримують тоталітарні країни, політичні режими яких намагаються максимально обмежити зовнішні контакти своїх громадян.
Нерідко опора на власні сили знаходить своїх прихильників серед визначеної частини населення, що вважає, що слаборозвинена країна може потрапити в залежність від високорозвиненої і не буде обмежувати себе, виходячи з наявних ресурсів. Кожна країна повинна жити і розвиватися, спираючи на свої засоби але все-таки жодна країна не може досягти скільки-небудь серйозних результатів в економічному й соціальному розвитку, якщо вона не буде прибігати до використання вигод міжнародного обміну.
Вигода від зовнішньої торгівлі й у тім, що вона дозволяє порівняти економічні умови країн, як би підстьобуючи їхній розвиток. При цьому одні країни звільняються від напруги виробництва, а інш одержують зовнішній імпульс для економічного процесу. Будь-які обмеження зовнішньої торгівлі негативно позначаються на економіці країни, однак це зовсім не означає, що вона не повинна об'єктом державного регулювання. Державне регулювання зовнішньої торгівлі:
Розвита зовнішня торгівля загострює конкуренцію між товаровиробниками, змушуючи їх закривати неконкурентні і шукати прибутков виробництва, поліпшувати організацію праці і т.п.. Тому хоча населення в цілому виграє, положення якихось галузей виробництва може погіршитися. роздержавлення зовнішньої торгівлі в ході просування до ринку носить необхідний характер.
В ідеалі ринок повинний сам визначати, як продукти будуть експортуватися і які імпортуватися. У цьому випадку нема необхідності в тім, щоб держава цілком регламентувала зовнішньоекономічну діяльність підприємств. У справі переходу до ринкових структур без сильного впливу держави не можна обійтися, тому що на цьому етапі важливо оптимізувати експортні й імпортні групи товарів і послуг.
Проаналізувавши положення справ, що склалися в міжнародній торгівлі і міжнародних економічних відносинах у другій половин нашого сторіччя можна прийти до наступного основним висновкам:
Збільшення експорту в порівнянні з імпортом завдяки дії мультиплікатора буде мати для країни експансіоністський ефект. Якщо до цього в країні мали місце безробіття і надлишкові потужності, то результатом з'явиться розширення зайнятості й збільшення випуску продукції. Якщо ж у країн спостерігалася інфляційна напруга, то воно тільки більш підсилиться.
Політика руйнування сусіда, який характеризувався період депресії 30-х, років і шляхом який кожна нація намагається марне експортувати безробіття за кордон, б'є по цій нації іншим кінцем.
Міжнародний банк, Міжнародний валютний фонд, широкі програми Маршалла і військової допомоги, Європейський Загальний ринок - усе це найбільш важливі фактори, що зіграли позитивну роль у розвитку міжнародної торгівлі в 20 м столітті по шляху до вільних економічних зв'язків співробітництва.
Варто визнати, що домінуючим напрямком у відносинах між країнами світового співтовариства є шлях до найбільш вільної, що не визнає ніяких штучних перешкод і перепонів торгівлі.
У роботі була зроблена спроба розглянути особливості нинішньої міжнародної торгової політики України, зовнішньоекономічні проблеми і можливі шляхи їхнього дозволу з максимальною вигодою для нашої держави. У підсумку я прийшла до висновку, що без наявност відповідних конкурентних переваг Україні чогось і думати про завоювання яких-небудь ніш, а тим більше про заняття лідируючого положення на світових ринках.
Література.1. П. Самуэльсон "Економіка" тім 2
2. К. Р Макконнелл, Стэнли Брю "Экономикс" тім 2
3. "Основи міжнародної торгівлі" Київ BHV 1995 р.
4. Балаков П. "Міжнародні торгові відносини і розрахунки" 1994 р. Москва
5. С. Мочерний "Основи економічної теорії" Тернопіль 1993 р.
6. Беляцкий З "Міжнародна экономичская взаємозв'язок взаємозалежність: проблеми, тенденції" Економіка України №9 1994 р.
7. Сокуренко С. "Як організувати торгівлю з країнами Європи" Економіка України №6 1994 р.
8. Дергачов В. "Особливості мирохозяйственной інтеграції України на основі вільних економічних зон" Економіка України №12 1994 р.
9. Петров А. "Валютні операції і ризики, зв'язані з ними" Російський Економічний Журнал №4 1994 р.
10. Омельянович О. "Стан і проблеми торгівл України" Економіка України №7 1995 р.
11. Радченко Л. "Банки в міжнародній торгівлі" Російський Економічний Журнал №6 1995 р.
12. Удоденко П. "Що таке кредитні ризики і як їх уникнути" Російський Економічний Журнал №2 1995 р.
13. Гончарова О. "Торгові бар'єри на шляху до вільної міжнародної торгівлі" Російський Економічний Журнал №8 1994 р.
14. Пряхин Н. "Междунароние торгові об'єднання й організації" Російський Економічний Журнал №2 1993 р.
15. Тортунов Д. "Країни СНД: непростий шлях до до экономичской інтеграції" Російський Економічний Журнал №4 1994 р.
16. Мороз А.Н. "Основи банківської справи" Київ, 1994 р.
17. Э. Дж. Долан, К. Д. Кэмпбелл, Р. Дж. Кэмпбелл "Гроші, банківська справа і грошово-кредитна політика", Москва 1991 р.
18. Банданов П.М. "Досвід США в регулюванн мпорту" Світова економіка і міжнародні відносини №10 1991 р.
19. Интеловский А.М. "США і Японія: торгове протистояння"
20. Світова економіка і міжнародні відносини №6 1990 р.
21. Панфиленко О. Н. "МВФ і країни третього світу: що далі?" Комерсант , №5, 1994 р.
22. Онищенко В. ""Сучасні проблеми зовнішньоекономічної політики України" Економіка України №2, 1996 р.
23. Кочетов Э. "Геоэкономика і зовнішньоекономічна стратегія Росії" Світова економіка і міжнародні відносини №11, 1994
24. Портер М. "Міжнародна конкуренція" Москва, "Міжнародні відносини", 1993
25. Филипенко А. "Добути і зберегти" Політика година №2, 1995
26. Конспект лекцій по економічній теорії.
27. Авдокушин Е.Ф. Міжнародні економічні відносини. Навчальний посібник. М.: Маркетинг, 1997.
28. Герчикова И.Н. Міжнародна комерційна справа: Підручник для Вузов. Москва: Юнити. 1996р.
29. Спиридонов И.А. Світова економіка. М.: ИНФРА-М, 1998 р.
30. Терещенко С. Регулювання міжнародних торгових угод// Фінансова консультація. 1997. № 23.13 жовтня
31. Фомичев В.И. Міжнародна торгівля. М.: ИНФРА-М, 1998 р.
32. Фомишин С.В. Міжнародні економічні відносини: Навчальний посібник. Київ.:1997р.
