Курсовая работа: Мінеральні курорти України
Розвиток нфраструктури курортів (транспорт, зв'язок, комунальне господарство) потребу розв'язання територіальних, соціально-економічних, і завдань, які пов'язані з розподілом і визначенням пріоритетних напрямів використання природних лікувальних ресурсів і пошуками шляхів збалансування міжгалузевих інтересів, вирішенням питань розміщення курортного, житлового, соціального, нженерно-транспортного, комунального та інших видів будівництва, відтворення культурно-історичної спадщини, охорони та збагачення природного середовища курортів.
Розвиток виробництва на курортних територіях призвів до виникнення на них індустріальних зон. Надмірна концентрація у деяких місцевостях санаторно-курортних закладів, велика питома вага промислового та сільськогосподарського виробництва, нтенсивний рух автотранспорту на загальному фоні недосконалої інфраструктури (водо- та теплопостачання, енергозабезпечення, комунальне господарство, транспорт), низький рівень комфортності оздоровниць створюють надмірне антропогенне навантаження, знижують престижність курортів та ставлять під загрозу існування сировинної бази найбільш популярних курортів.
Розвиток курортів багато в чому залежить від витрат на паливно-енергетичні ресурси, збереження яких є предметом державної політики. Залежно від умов розвитку більшість курортів не має традиційних джерел енергії. Тому виникає необхідність ширшого впровадження на курортних територіях нетрадиційних видів енергетики. Передбачається ліквідація енергетичного дефіциту курортів за рахунок застосування енергозберігаючих технологій, відтворюваних і нетрадиційних джерел енергії, встановлення лічильників обліку тепла, гарячої та холодної води, газу. Це в свою чергу сприятиме підвищенню якості екологічного стану курортів.
Розвиток поетапне становлення курортів, конкурентоспроможних на світовому ринку, неможливий за існуючого режиму водопостачання. Для розв'язання проблем водозабезпечення необхідно здійснити комплекс таких заходів:
· реконструкція снуючих і будівництво нових об'єктів водогосподарського комплексу;
· впровадження сучасних технологій очищення води та залучення додаткових джерел водопостачання;
· ремонт та реконструкція існуючих аварійних мереж водопостачання і водовідводу, створення системи автоматизації та диспетчеризації водопостачання курортних об'єктів незалежно від форми власності та підпорядкування;
· розвідування нових запасів підземних вод для питного водопостачання та раціональне використання існуючих місцевих джерел;
· створення замкнутих систем водозабезпечення як частини безвідходних технологій;
· реконструкція снуючих та будівництво нових каналізаційних споруд.
Для сталого функціонування курорту необхідне створення відповідної нормативної бази, яка складається із системи стандартів та інших нормативних документів, моніторингу ресурсного потенціалу та нормативно-правових актів.
Розділ 2. Особливост функціонування мінеральних курортів в Україні
2.1 Історія лікувального використання мінеральних вод
Основна частина мінеральних курортів України зосереджена на Закарпатті. Перші відомості про використання мінеральних вод у лікувальних закладах на Закарпатті належать до ХVІ-ХVІІ ст. Були це примітивні водолікарні - "купальні", а також викопані в земл ями біля виходу мінеральних джерел.
1600 р. Поблизу села Лумшори Перечинського району приватними особами був організований лікувальний заклад, який у XVIII ст. почали називати "Курортом Лумшори".
1631 р. В Ужгородській інвентарній книзі зроблений запис про наявність мінеральних джерел та водолікарні.
1755 р. Власник більшості мінеральних джерел Свалявщини - граф Шенборн Євген-Ервін направив до Відня (тодішньої столиці Австро-Угорської імперії) для аналізу мінеральних вод Неліпинського і Сусківського джерел, але результати цих аналізів залишилися невідомими.
1796 р. Хімічний склад мінеральних вод Закарпаття вивчав відомий вчений, почесний член Московського фізико-хімічного товариства і Петербурзького товариства лікарів та природознавців, професор хімії й ботаніки медичного факультету єдиного на той час Угорського університету - Пауль Китайбел.
Кінець XVIII ст. Наприкінці XVIII ст. поблизу поселення Міжгір'я (Волове) приватні підприємц відкрили водолікарню для вуглекислих купалень. У XIX ст. біля неї були споруджені невеликі помешкання. В 1900 році після визначення хімічного складу МВ джерела "Сойми" цей район визнано курортною місцевістю. Найбільшого розвитку курорт Сойми набув у 1910-1914 рр., але в період першої світово війни він був повністю знищений. Приватні підприємці на місці попереднього курорту відкрили невеличку водолікарню, яка також незабаром перестала існувати.
1800 р. У сел Неліпино відкрито Сваляво-Неліпинський курорт. Власне, це був перший досить примітивний курорт з дерев'яною водолікарнею і кількома приміщеннями для помешкань, готелем "Єлизавета". Значним досягненням стало те, що на курорті був лікар, який й орендував курорт. Цей заклад функціонував на баз двох мінеральних джерел: гідрокарбонатно-натрієвого з вмістом вуглекислоти (джерело "Стефанія") та іншого, аналогічного, з вмістом заліза ("Залізисте Джерело"). У 1887 році курорт значно розширився; відкрит водолікарня на 24 ванни, житловий фонд на 90 спальних кімнат. У 1907 р. він сягає максимального розвитку -130 кімнат. Під час першої світової війни значна частина курорту була знищена, а в 30-ті роки він перестав існувати.
З'являються перш відомості про розлив закарпатських мінеральних вод, коли Редліх Сем'єн, власник ресторану у М.Львові, возив свалявську мінеральну воду для реалізації у своєму ресторані як дорогоцінний напій. Свалявська мінеральна вода експортується до Відня, Парижа. У 1842 р. у Будапешті вона була визнана однією з кращих за смаковими якостями, а в 1855 р. отримала Золотий диплом на виставці вод Європи в Парижі. В 1884 р. високою оцінкою була відзначена у Відні.
1826 р. На околиці поселення Свалява була збудована невелика водолікарня для мінеральних купалень. У 1856 р. лікарем Карловським був організований Свалявський лікувальний пансіонат (філіал курорту Неліпино), але він існував недовго згодом був перетворений у цех для розливу МВ Свалява.
1832 р. У долин річки Синявки на базі сірководневого мінерального джерела споруджується примітивна водолікарня для лікування ревматичних хворих, а в 1873 р. водолікарня реконструюється й значно розширюється. Створюється пансіонат, а район оголошується курортним місцем. У 1918 р. усі будови пансіонату були повністю зруйновані пожежею. У 1932 р. була поновлена водолікарня "Купальний дім", а в 1944 р. на її місці збудували так званий "Мисливський дім" з купальнею, їдальнею та помешканнями, котрий існу й донині.
Початок XIX ст. На базі мінерального джерела "Поляна-Купіль" була створена водолікарня з примітивним пансіонатом. Мінеральні води використовувалась для ванн і внутрішнього прийому при різних захворюваннях шлунково-кишкового тракту, печінки, нирок і крові. У 1863 р. тут побудований приватними підприємцями санаторний заклад із 40 помешканнями та 20 купальними. У 1887 р. І.Болеман так описує Поляну: "Джерело оточують дерев'яні будови, купальні будови відсутні". У 1907 р. споруди курорту постраждали від пожежі, а в 1913 р. цей заклад почав поступово відновлюватися. Окремі споруди пансіонату збереглися до 1945 року.
1862 р. У сел Кобилецька Поляна працює курорт "Квасний”, а в селі Кваси - невелика водолікарня. У селищі Солотвино, поблизу солерудника, функціонують пансіонати "Павел" і "Людвик" на базі ропи озер.
1873 р. На околиці села Вишково на базі двох мінеральних джерел функціонує водолікарня "Замкова Купіль". У 1887 р. році цей заклад описано в книз І.Болемана: "Споруди лікувального закладу в старому швейцарському стил створюють враження затишку. Серед них найкращий павільйон "Берта" з ЗО кімнатами, купальним приміщенням. Окрім цього павільйону налічується ще 6 менших швейцарських будиночків загальною кількістю - 64 кімнати. Бювет побудований на джерелі "Йожеф", для купалень використовується джерело "Габор". У двох лікувальних закладах 11 кабін, у кожній дві цинков ванни. Лікування тут проводять у випадках малокрів'я, жіночих хворобах, катарах шлунка". У ті ж роки з'являються водолікарні в селах Плоске, Усть-Чорна, функціонує пансіонат у селі Ужок.
1878 р. У район села Голубине економією графів Шенборнів розпочалося використання мінеральних вод "Маргіт", "Лугі-Ержібет" та "Панонія-Жофія" - джерел, що знаходилися поруч. У рекомендаціях щодо вживання мінеральної води "Маргіт" записано, що вона сприяє хорошому лікувальному ефекту при захворюваннях шлунка, кишечника, жовчного міхура, а також є чудовим засобом при лікуванні захворювань верхніх дихальних шляхів, цукрового діабету, захворюваннях нирок і сечового міхура. У рекомендаціях щодо вживання мінерально води "Лугі-Ержібет" зазначено, що вона пропонується при захворюваннях шлунка, підвищеній кислотності, печії, з успіхом використовується при хронічних катарах носоглотки, гортані, бронхів. Призначається хворим із кровохарканням, пороками серця й астматикам, добре діє при захворюваннях сечовивідних шляхів, а також є чудовим освіжаючим напоєм. Мінеральну воду Маргіт (нині Лужанська) називали "Угорською зельтерською водою". Потім почався розлив мінеральних вод джерела "Лугі-Ержібет", трохи згодом – мінеральних вод джерела "Панонія-Жофія", аналогічних за хімічним складом. Наприкінці XIX ст. у Сваляві функціонувало керівництво пунктом і заводами для розливу мінеральних вод з володінь графа Шенборна-Бухгейма. Існує завод (цех) для розливу мінерально води „Драгівська”.
1887р. Курорти й мінеральні води Закарпаття описані у книжці І. Болемана (1887). 1890 р. В М.Ужгороді діяла купальня "Квасна Вода" на базі вуглекислого залізистого джерела (колишній дитячий майданчик на вул.Панаса Мирного), яка була побудована ще на початку XIX століття. Численні прояви вуглекислих вод у районі М.Ужгорода зафіксовані навіть на глибині 10-15 м при копанні колодязів населенням для водозабезпечення.
1914 р. В люстрованому путівнику по курортах так описується Полянське цілюще джерело: "Це першокласна мінеральна вода, чудова столова вода, у змішаному вигляд з вином, молоком дає таку суміш, що є прекрасним слизорозчинним засобом. Нараз у цьому місці наявні тільки дві будівлі для розливу та упакування мінеральних вод, хоча чудове місцезнаходження джерела, хороше повітря, клімат і закрита з усіх боків місцевість може бути використана як курорт. Джерело каптоване цементним спорудженням й зразково експлуатується. Хімічний склад мінеральних вод вивчений Я.Молнаром в 1911 році. Мінеральна вода „Поляна” використовувалась до цього часу, головним чином, як столова вода, хоча вона є однією з найцінніших мінеральних, які з успіхом вживають при катарі верхніх дихальних шляхів шлунково-кишкового тракту, а також є прекрасним протиподагричним засобом".
1935 р. Хімічний склад і лікувальні властивості мінеральних вод Закарпаття описані у книзі Ф.Візнера.
1946 р. Почали працювати санаторій "Синяк" для лікування захворювань серцево-судинної системи і моторно-рухового апарату та санаторій "Поляна" для лікування захворювань шлунково-кишкового тракту. У колишньому замку графів Шенборнів відкритий кліматичний загальносоматичний санаторій "Карпати".
З 1946 року у проведенні гідрогеологічних робіт беруть участь співробітники Центрального геологорозвідувального інституту, Інституту геологічних наук АН УРСР, кафедри геології Львівського університету, а з 1958 року - управління "Укргеокаптажмінвод" та Берегівська геологічна експедиція тресту "Київгеологія".
18 лютого 1958 року, за наказом Міністерства охорони здоров'я УРСР, організовані Закарпатська рада по управлінню курортами профспілок і Гідрогеологічна режимно-експлуатаційна станція (ГГРЕС) для режимного нагляду за хімічним складом родовищ мінеральних вод, що використовуються в санаторно-курортних закладах, і проведення гідрогеологічних робіт.
У 1958 роц відкриваються санаторії "Шаян", "Верховина" та "Гірська Тиса".
У 1960 роц прийнята постанова ЦК КП України та Ради Міністрів УРСР про подальший розвиток курортів на Закарпатті. Згідно з постановою намічено план розширення та будівництва нових оздоровчих закладів на 1960-1967 роки. За планом передбачалося будівництво двох нових санаторіїв, які стали до ладу в 1964 році: "Сонячне Закарпаття" та "Квітка Полонини".
1 січня 1965 року за Наказом МОЗ УРСР створено Ужгородський філіал Одеського НДІ курортології, реорганізований 1988 року у відділ Одеського НДІ курортології і медично реабілітації, а в 1992 році - в Науково-практичне об'єднання "Реабілітація" МОЗ України.
У 1965-1973 роках під керівництвом проф. М.Д. Торохтіна співробітниками фізико-хімічно лабораторії філіалу був вивчений фізико-хімічний та мікроелементний склад близько 400 виходів мінеральних вод Закарпаття. В експериментальному відділ вивчалась фізіологічна дія мінеральних вод в експерименті.
З 1967 року співробітники гастроентерологічного відділення філіалу проводять вивчення механізму лікувальної дії основних груп мінеральних вод Закарпаття при захворюваннях органів травлення та інших поєднаних патологіях.
2.2 Основні мінеральн курорти України
Санаторій "Верховина" знаходиться в мальовничій гірській місцевості, оточеній горами, покритими буком і ялиною, на висоті 600 м над рівнем моря у вузькій долині ріки Ріка, неподалік від відомого озера Синевир. Клімат курорту помірно - континентальний. Найбільш сонячні місяці - серпень і вересень, а також перша половина жовтня. Особливість цього санаторію. в тому, що він має гірський лікувальний клімат і унікальну воду "Сойми", що не розливається в пляшки. Аналогічних цій мінеральній воді в Україні більше немає. Термін перебування - 24 дні.
Лікують: хронічний гастрит із секреторною недостатністю у фазі ремісії чи нестійко ремісії; хронічний гастрит зі збереженням секреторної активності шлунку у фаз ремісії чи нестійкої ремісії; хронічний ентерит чи ентероколіт у фазі стійко чи нестійкої ремісії; хронічний коліт у фазі ремісії чи загострення, що стихає; функціональні розлади кишківника по гіпо- чи гіпертонічних типах; хронічний бактеріальний холіцестит у фазі ремісії чи загострення, що стихає; хронічний калькульозний холіцестит (при нечастих приступах жовчної коліки); функціональн розлади ( дискенезії) жовчних шляхів по гіпер- чи анатомічному типах; хронічний персистируючий гепатит; латентний панкреатит (латентний чи такий, що рецидиву у міжприступний період); хвороби органів кровотворення, залізодефіцитних анемій різної етіології, у т.ч. після радіаційних уражень; професійні захворювання, хронічні отруєння солями важких металів; порушення обміну речовин - цукровий діабет, сечовий діатез.
У санатор "Верховина" для внутрішнього і зовнішнього застосування використовується унікальна вуглекисла мінеральна вода хлоридно-гідрокарбонатно- кальцієво-натрієвого складу. Вода містить гази - вуглекислоту (у значній кількості) і сірководень (дуже мало), багато мінеральних утворень, мікроелементів, що обумовлює багатогранність її терапевтичного впливу. Кальцій діє проти запалення й алергії, кремній сприяє попередженню розвитку атеросклерозу, виводить з організму токсичні речовини. Тому в санатор відкрите єдине в Україні спеціалізоване відділення для відновлювального лікування хворих із захворюванням крові. Мінеральна вода "Сойми" підвищує виділення жовчі, сечі, утворення ферментів у кишківнику, ліку дисбактеріоз та анемію. Санаторій має у своєму розпорядженні необхідн лікувально-діагностичні кабінети і водолікарню. При лікуванні хворих застосовують парафіно-, електро-світлолікування, лікувальне харчування, інгаляції, масаж, психотерапія. У санаторії є кінозал, бібліотека, спортивний майданчик. Любител прогулянок можуть піднятися до знаменитого гірського Синевирського озера. Крізь 20-метрову товщу кришталево чистої води в сонячні дні можна чітко роздивитися його кам'янисте дно. Відпочиваючі в санаторії "Верховина" розміщаються в дво- і тримісних номерах із усіма зручностями, є номери "люкс".
Санаторій "Гірська Тиса" знаходиться в селі Кваси в долині гірської річки Чорна Тиса. У санаторії "Гірська Тиса" лікуються хворі з захворюваннями опорно-рухового апарату і периферичної нервової системи.
Лікують: ревматоїдний артрит у неактивній фазі, а також при мінімальній і середній активності процесу, якщо хворий у стані обслуговувати себе; деякі інфекційні поліартрити ( нетуберкульозної етиології); первинний деформуючий остеоартроз; артрити травматичного походження з обмеженням руху в суглобах; остеохондроз хребта з вторинними неврологічними порушеннями і без них ; спонділез, спонділоартрит без різких обмежень руху хребта; травматичні спонділопатії; хронічний синовіїт, бурсит, тендовагініт, міозит, періартрит; радикуліт, радіокулоневрит, обумовлені остеохондрозом, а також токсичного, інфекційно-алергійного походження; ішіас, а також невертеброгенний попереково-крижовий радикуліт у негострій фазі, фазі неповної ремісії; грудний радикуліт з вісцеральним болем; дифузний болючий шийно-плечовий синдром; поліневрит, полірадикуліт, плексит, токсичні невропатії; поліневропатії при цукровому діабеті.
