Курсовая работа: Методи виховання та роботи із дезадаптованими дітьми та підлітками
Психокорекційн заняття, які проводить із дитиною шкільний психолог, дають більше високий ефект, якщо вони доповнюються педагогічними впливами, спрямованими на ті ж мети. Якщо дитина не відвідує психокорекційні заняття (а в Україні практично ніхто з дітей не відвідує такі заняття), то вся надія покладає на вчителя або вихователя, керівника гуртка, секцій і т.п. Будь-яка людина (сусіди, батьки однокласника, далекі родичі й т.п.) може надати допомогу дитині з неблагополучної родини шляхом установлення з ним правильних взаємин організації (у міру своїх можливостей) його життя.
Оскільки засвоєння дитиною своєї ролі в родині відбувається дуже рано, педагог уже в молодших класах може визначити, яку роль взяв на себе учень.
Проблемна дитина з деструктивним поводженням, або "бунтівник". З такою дитиною важко спілкуватися по гарному. Його вчинки викликають роздратування, гнів, бажання покарати й провчити. Більшість учителів прагне позбутися від таких учнів. Але якщо ви все-таки зважитеся допомогти йому, то постарайтеся зрозуміти, що деструктивне поводження проблемної дитини - це лемент про допомогу.
Дуже важливим моментом у роботі з дітьми цієї групи є встановлення чітких границь дозволеного й правил поведінки. Потрібно упевнитися, чи знає "бунтівник", як вимоги пред'являються до нього, за що він повинен відповідати і яке покарання передбачене у випадку невиконання їм того, що він повинен зробити або у випадку порушення правил поведінки.
Дуже важливо допомогти проблемній дитині налагодити стосунки з ровесниками. Треба поставити дитину в роль лідера в такій спільній діяльності, де може бути гарантований успіх. "Бунтівники" часто мають гарні організаторські здатності, вони можуть бути ватажками, лідерами. Однак у силу деструктивного поводження таких учнів ці здатності залишаються незатребуваними, оскільки вчителі уникають доручати їм яка-небудь справу й взагалі бояться їхнього дурного впливу на інших дітей. Тому важкі учні часто проявляють ці сховані раніше здатності вже в асоціальних угрупованнях, наприклад стаючи ватажками банд.
2.6 Психокорекційна робота з підлітками
Психокорекційна робота з підлітками заснована на тих же принципах, що й з дітьми. У той же час тут, природно, додаються нові компоненти, що відповідають віку.
Приступаючи до роботи, психолог завжди повинен пам'ятати, що головне у відносинах з підлітком - це взаємоповага й довіра. Те, що говорить підліток, повинне залишатися таємницею. Його проблеми можуть бути обговорені з батьками й педагогами тільки на прохання й за згодою підлітка. Втрата довіри, розголошення таємниці, навіть мимовільне, є великою психологічною травмою й може привести до самих непередбачених наслідків.
При виявленн загально-психологічних особливостей підлітка варто звернути увагу на наявність акцентуації характеру, систему самооцінок і взаємооцінок, мотиваційну структуру особистості. Обов'язкове дослідження процесів мислення. У випадку виявлення перекручувань процесу мислення психологічна корекція неприпустима, обов'язкова консультація психіатра.
Підліток звичайно активно прагне до зміни, поліпшенню свого характеру, часто навіть випробову ненависть до себе за своє "слабовілля" або "запальність". Тому однієї з основних завдань психолога є визначення провідної проблеми й чітке формулювання її механізму.
Обов'язковим кроком у психокорекції підлітка є виявлення особливостей його мотивації, пошук яких-небудь видів діяльності, пов'язаних з позитивними емоціями (радістю, нтересом, захопленням). Важливо, щоб у цю діяльність не включалися елементи "проблемного", небажаного поводження. З опорою на таку позитивну мотивацію можлива робота з досягнення бажаної зміни.
При підбор підліткових груп бажана невелика чисельність учасників: 5-7 чоловік, можна хлопчики й дівчинки разом.
Як уже відомо, серйозним фактором ризику виникнення адиктивного поводження є психопатія й акцентуація характеру. Навіть ті діти, які живуть у гармонічній родині, у підлітковому віці можуть стати соціально дезадаптованими в силу проявів психопатичного розвитку або декомпенсації деяких акцентуацій характеру.
У цьому випадку, незважаючи на те, що в підлітка їсти бажання вести себе належним чином, він у силу різних обставин, пов'язаних з міжособистісними відносинами, зробити цього не може. При неправильному підході негативні прояви збільшуються. Якщо ж до акцентуйованого підлітка здійснюється правильний педагогічний підхід, його загострені риси характеру згладжуються, компенсуються.
Треба навчити збудливого підлітка й соціально прийнятним способам розрядки агресивного стану. Наприклад, відчувши в собі все наростаюче роздратування, не "зривати зло" на навколишніх, а розрядитися шляхом рухової активності: бокс, біг, вибивання пилу з килима, забивання цвяхів і т.п.
Відомо, що в основі декомпенсацій психопатій і тимчасових дезадаптації, акцентуацій характеру лежить уразливість підлітків з відхиленнями в характерологчному розвитку стосовно певних ситуацій. Так, у випадку відхилення характеру по гіпертимному типі це будуть ситуації, що вимагають від підлітка вміння стримувати прояву своєї бурхливої енергії, наприклад, ретельне виконання монотонної роботи. При істероїдному відхиленні в розвитку характеру найбільш уразлива для підлітка ситуація, де він почуває недолік уваги до себе. При нестійкому - ситуація, де необхідно виявити вольові якості; при епілептоїдному збудливому - ситуація ворожих і конфліктних відносин; при психостенічному, - необхідність прийняти рішення, зробити вибір і т.д. У всіх випадках причиною соціально дезадаптованого поводження підлітка з характерологічними відхиленнями є зіткнення підлітка з своєю типової для нього ситуацією.
Сутність психокорекційної роботи з підлітками "групи ризику", яким властив патохарактерологічне відхилення, полягає в тому, щоб дати можливість кожному з них пережити патогенну для його відхилення характеру ситуацію й знайти шляхи підвищення здатності її дозволу. Із цією метою застосовується метод психодрами. Підліток за допомогою особливих психологічних прийомів уводиться в ситуації, які по різних причинах важкі для нього, чреваті небезпекою зриву, тобто декомпенсації. Програвання такої ситуації дає можливість як би "знеболити" психотравмуючі моменти, пережити й відреагувати психологічні конфлікти, досягти розуміння своїх внутрішніх проблем і способів їхнього дозволу.
Завдання психокорекційної роботи полягають у наступному.
По-перше. Навчання підлітка "розпізнаванню" небезпечних для нього ситуацій, тобто таких, які адресовані до його найбільш уразливому "місця найменшого опору". Досвід психотерапевтичної роботи показує, що невміння підлітка уникати несприятливих ситуацій грає не меншу роль у причинах дезадаптації.
По-друге, підлітки вчаться дивитися на цю життєву колізію як би "з боку". Доводи на користь випивки стають більше знайомими для них, а значить у реальній ситуац вже не застануть "зненацька", до них буде менше довіри.
По-третє, гра не тільки набудовує підлітків проти випивки, але й підказує шляхи протидії, психологічно озброює, робить їх менш беззахисними перед "умовляючими", вчить, як виявити свою волю й відмовитися від спиртного.
Висновки
Перетворення людського індивіда в особистість відбувається в процесі соціалізації. Соціалізація, таким чином, є процес входження дитини в соціальне середовище, що включає в себе засвоєння мови, норм поводження, моральних цінностей - загалом, усього того, що становить культуру суспільства. Процес входження дитини в соціальне середовище під керівництвом дорослої людини називається вихованням. Останн являє собою комплекс впливів, що забезпечують соціалізацію індивіда. Основним завданням дорослого тут є передача дитині тих моральних цінностей і норм поводження, які відповідають вимогам суспільства. Якщо ж дитина не засвою позитивний соціальний досвід, не може адаптуватися до зразків Поводження й вимогам вихователя (який у даній ситуації персоніфікує для дитини соціум у цілому), то процес соціалізації порушується, а поводження дитини стає соціально дезадаптованими.
У практиц виховання існує безліч термінів, що позначають соціально дезадаптованих дітей: недисципліновані, важкі, педагогічно запущені, важковиховувані з відхиленнями і поведінці, схильні до правопорушень, соціально запущені й т.д. Найчастіше ці терміни вживаються як синоніми. Наприклад, спочатку недисциплінованість, потім це переходить у важковиховуваність, потім у педагогічну занедбаність, соціальну й т.д.
Термін "важковиховуваність" найбільш вдалим, оскільки семантика цього слова відбиває суть процесу соціальної дезадаптації особистості, що формується, містячи в собі три елементи: вихователь, дитина і їхня взаємодія. Вона проявляється в опірності дитини педагогічним впливам дорослого. Важковиховуваність неповнолітніх є наслідком недостатнього засвоєння дитиною позитивного соціального досвіду. У той же час, відзначаючи важковиховуваність учня, ми ще не вправі робити висновок про наявність відхилень у його моральному розвитку, оскільки його опірність педагогічним впливам може породжуватися іншими елементами даного явища: самим вихователем або характером взаємодії вихователя й вихованця. Ще менше підстав ми маємо для того, щоб виразно судити про відхилення в розвитку особистості або психіки важковиховуваного учня. Більше того, наші дослідження показують, що далеко не всі діти, що пручаються педагогічним впливам і порушують норми поводження (тобто по всіх ознаках соціально дезадаптовані), є важковиховуваними.
Наскільки зв'язана соціально дезадаптирована поведінка (і його основний прояв - важковиховуваність) неповнолітніх з відхиленнями в психічному й особистісному розвитку? Зв'язок цей досить своєрідний. У деяких випадках патопсихологічна симптоматика пов'язана із соціальної дезадаптацією, в інших поведінка підлітків, що ставляться по своєму розвитку до психічної норми, настільки соціально дезадаптована, що виклика серйозну тривогу в навколишніх. Це обумовлено, з одного боку, складністю роботи з неповнолітніми, котрим властиво соціально дезадаптоване поводження; з іншого боку, з тим, що вчителі, вихователі, шкільні психологи обов'язково зіштовхуються з необхідністю працювати із цим контингентом учнів і часто саме м треба здійснювати первинну диференціацію, з'ясовувати причини порушення процесу соціалізації й, по можливості, вирішувати питання про те, як усунути їх або наслідку.
Список використаних джерел
1. Конституція України: прийнята на п’ятій сес Верхов. Ради України 28 червня 1996 р. - К.: Феміда, 1996.
2. Закон України про державну соціальну допомогу // Час. - 1997. - № 37. - С.3.
3. Закон України про зайнятість населення від 1 березня 1991р. № 803-ХІІ // Закони України. Т.1. - К., 1996. - С.252-267.
4. Закон України про захист прав споживачів від 12 травня 1991р. № 1023 - ХІІ
5. Закон України про освіту від 23 травня 1991р. 1060-ХІІ // Закони України. .1. - К., 1996. - С.414-433.
6. Закон України про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні від квітня 1991р. № 962-ХІІ // Закони України. Т.э - К., 1996. - С.370 - 375.
7. Закон України про свободу совісті та релігійн організації від 23 квітня 1991р. № 977-ХІІ // Закони України. Т.1. - К., 1996. - С.378-390.
8. Актуальні аспекти соціальної роботи з девіантною молоддю. Методичний посібник. - Донецьк, 1996. - 112 с.
9. Закон України “Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року // Відомост Верховної Ради (ВВР), 2001. - №30. - ст.142.
10. Конвенція ООН “Про права дитини” від 20 листопада 1989 року (Ратифікована Президією Верховної Ради України 27 лютого 1991 р).
11. Архіпова С.П. Педагогічні аспекти підготовки соціальних педагогів17-19. // Соціальна робота: теорія, досвід, перспективи: Матеріали доповідей та повідомлень Міжнародної науково-практичної конференції / За ред. І.В. Козубовської, І.І. Миговича. - Ужгород, 1999. - Ч.1. - С.68-73.
12. Баяновська М.Р. Соціально-педагогічні погляди Софії Русової крізь призму сучасності // Науковий вісник Ужгородського державного університету. - Випуск 1. - 1999. - С.68-69.
13. Вайда Т.С. Методологічні аспекти соціальної педагогіки // Соціальна робота: теорія, досвід, перспективи: Матеріали доповідей та повідомлень Міжнародної науково-практичної конференції / За ред. І.В. Козубовської, І.І. Миговича. - Ужгород, 1999. - Ч.1. - С.68-73.
14. Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка: теорія та історія: Навч. посібник. - К.: Вища шк., 1995. - 237 с.
15. Законодавство України про шлюб, сім’ю та спадкування / Упоря.: М.І. Хавронюк. - 2-ге вид., допов. - К.: А.С.К., 2000.
16. Звєрєва І.Д. Діяльність соціального педагога в середовищі: зміст, форми, методи // Соціальна робота: теорія, досвід, перспективи: Матеріали доповідей та повідомлень Міжнародної науково-практичної конференції / За ред. І.В. Козубовської, І.І. Миговича. - Ужгород, 1999. - Ч.1. - С.268-271.
17. Капська А.Й., Вайнола Р.Х. Практична діяльність студентів як оптимальна х підготовка до роботи в різних мікросоціумах // Соціальна робота: теорія, досвід, перспективи: Матеріали доповідей та повідомлень Міжнародно науково-практичної конференції / За ред. І.В. Козубовської, І.І. Миговича. - Ужгород, 1999. - Ч.2. - С.281285.
18. Кляп М.І. Соціальні аспекти освіти в педагогічній спадщині О. Духновича А. Волошина // Соціальна робота: теорія, досвід, перспективи: Матеріали доповідей та повідомлень Міжнародної науково-практичної конференції / За ред. І.В. Козубовської, І.І. Миговича. - Ужгород, 1999. - Ч.1. - С.310-313.
19. Маркс и Энгельс. Сочинения. - 2-е изд. - Т.23 - С. 198.
20. Мудрик А.В. Введение в социальную педагогіку. - М., 1997. -С.6-8.
21. Мудрик А.В. Социальная педагогика / Под ред. В.А. Сластеница. - М.: Издательский центр “Академия”, 1999. - С.4-7.
22. Педагогическая энциклопедия: В 4-х т. - М.: Изд-во "Советская энциклопедия". - 1968. - Т.4. - С.43.
23. Платонова Н.М. Основи соціальної педагогіки. - Санк-Петербург, 1997.
24. Соціальна педагогіка. Основи соціальної педагогіки: конспект лекцій / Уклад. А.О. Малько. - Харків: ХДІК, 1998.
25. Социальная педагогика: Курс лекций / Под общей ред. М.А. Галагузової. - М.: Гуманіт. Изд. Центр ВЛАДОС, 2000.
26. Суховєєва Н.М. Розвиток соціально-педагогічної практики в Україні та проблеми підготовки спеціалістів // Соціальна робота: теорія, досвід, перспективи: Матеріали доповідей та повідомлень Міжнародної науково-практично конференції / За ред. І.В. Козубовської, І.І. Миговича. - Ужгород, 1999. - Ч.2. - С.236-239.
27. Философский энциклопедический словарь. - Москва: Сов. энциклопедия, 1983. - С.495.
