Курсовая работа: Ідентифікація у сучасній соціології

Таблиця 2. Динаміка негативної ідентичності, % опитаних

Об'єкти ідентифікації	2003 р. березень	2004 р. травень	Зміни з березня 2003 р. по травень 2004 р.	2004 р. червень	Зміни із травня по червень 2004 р.	Ранг
Всі люди на планеті	59,7	68,1	+8,4	70,8	+2,7	1
Громадяни СНД	43,7	61,9	+18,2	64,3	+2,4	2
Радянський народ	47,3	56,2	+8,6	60,7	+4,5	3
Ті, хто впевнений, що головне – везіння	48,3	45,8	-2,5	51,5	+5,7	4–6
Ті, хто не цікавиться політикою	45,7	49,3	+3,6	50,8	+1,5	4–6
Близькі по політичних поглядах, позиціях	38,0	47,4	+9,4	48,0	+0,6	4–6
Ті, хто не любить «висовуватися»	43,3	45,7	+2,4	47,7	+2,0	7
Ті, хто не чекає манни небесної	28,2	39,5	+ 11,3	40,3	+0,8	8
Ті, хто не зневірився в майбутньому	26,8	38,1	+ 11,3	37,0	-1,1	9
Люди такого ж статку	26,8	35,3	+8,7	33,9	-1,4	10–11
Українці	22,2	34,0	+ 11,8	32,9	-1,1	10–11
Люди тієї ж національності	17,8	26,4	+8,6	28,4	+0,2	12
Ті, хто живе в тому ж місті, селищі	20,5	28,0	+7,5	24,3	-3,7	13–15
Люди тієї ж професії, роду занять	15,0	28,4	+ 13,4	23,7	-4,7	13–15
Ті, хто поділяє ті ж переконання й погляди на життя	18,7	28,4	+13,7	23,4	-5,0	13–15
Товариші по роботі, навчанню	12,6	22,8	+ 10,2	18,3	-4,1	12–13
Люди того ж віку, покоління	12,0	22,9	+ 10,9	18,7	-4,2	12–13
Родина, близькі, друзі	5,3	14,1	+8,8	8,0	-6,0	14

З березня 2003 р. по травень 2004 р. в Україні гостро відчувалися економічне неблагополуччя (інфляція, ріст цін, зниження доходів більшості населення) і політична нестабільність. Стало помітним ослаблення професійно-виробничих і ідентифікацій поколінь. Слабшає солідарність із українцями й тими, хто вірить у майбутнє. Знижується ідентифікуюче значення таких ознак, як майнове положення й політичні погляди. Особливо різко ослабнула цивільна солідарність (на 18 процентних пунктів). Таким чином, процес соціально дезінтеграції наростає. [5, 50]

Однак в 2004 р. спостерігається своєрідна адаптація до кризових соціальних умов. Статистично значимо збільшується частка «інтерналістів», які відкидають принцип везіння й схильних опиратися на власні сили (6 процентних пунктів), зменшується частка солідарних з «радянським народом» (4–5 пунктів). У той же час зростає частка, тих, хто солідаризуються по принципу виробничо-професійної приналежності й по поглядах на життя.

Опора на власні сили сполучається, таким чином, з поглядами про спільність життєвої позиції й виробничо-професійної приналежності.

 

 

Висновки

Особистість це певна підсистема біопсихосоціальних утворень, де біо – та психогенні характеристики людини формуються за допомогою спадкових механізмів, а соціогенні риси пов’язуються з процесом соціалізації. При цьому, в процесі соціалізації за посередництвом активізац взаємодії з соціо – та націо – середовищем відбувається становлення суб’єктності особистості та самоототожнення її з певними групами.

Індивід стає «повноцінною людиною», коли усвідомлює свою ідентифікацію як складну систему різних рівнів свідомості: ндивідуальних і колективних, онтогенетичних і соціогенетичних.

Ідентифікація, у загальній своїй сутності, співпадає з тлумаченнями, які дослідники пов’язують з поняттям «Я» в найрізноманітніших формах: «Я-концепції», «Я-системи», «Я-досвіду» (Шилдер, Федерн), з поняттям «его» у формах «его-ідеалу», «его-ідентичності», «супер-его» (З. Фрейд, Е. Еріксон). Так, за З. Фрейдом, «супер-его» дитини будується за моделлю «супер-его» батьків і стає провідником традицій та всіх вічних цінностей, які передавались цим шляхом від покоління до покоління.

Ідентифікація є складним пізнавальним процесом визначення причетності індивіда до певної спільноти. Це виявлення не просто тотожності чи самототожності соціальних явищ, це – важливий момент міжособистісних і групових відносин на підставі емоційного сприйняття раціонального усвідомлення індивідами і групами солідарності або відчуження, поділу людей на тих, хто входить в певне коло, й тих, хто є іншим, чужим або ворожим стосовно тієї верстви, з якою людина ідентифікує себе.

Метод ідентифікації передбача визначення сукупності ознак, що складають системну цілісність ідентичності. Ц ознаки можна розглядати як індикатори становлення ідентичності. Їх поділяють на дві групи: одні з них визначають істотні властивості, які дозволяють дентифікувати певну особистість з певною соціальною групою, а інші розглядають як ознаки-символи, які вказують на приналежність до своєї спільноти.

Процес ідентифікації є двобічним, в якому відбувається, з одного боку ототожнення індивіда з групою, а з іншого – розпізнавання ним у своєму соціальному оточенні тих ознак, за якими особистість може ідентифікувати себе з певною групою, використовуючи статево-вікові, моральні, економічні, політичні та естетичні індикатори, за якими люди визначають своє коло спілкування і взаємодії.

Реалізуючи себе як полісоціальний процес, соціальна ідентифікація (групова, корпоративна, колективна) за умов сучасної кризи суспільства має тенденцію до обмеження сім'єю, друзями та партнерами по роботі, а самоідентифікація з більш широкими спільнотами (з нацією, державою, країною) відходить у суспільній свідомості на другий план. Тому особистість змушена розв'язувати гострі протиріччя між процесами нтроекції (засвоєння індивідом нових соціально-моральних цінностей) та природним прагненням зберегти свою цілісність (ідентичність) за кризових умов.

Сучасні соціальні дослідження неможлив без застосування техніки й процедур методу ідентифікації, які передбачають встановлення відповідності феномена, що розпізнається, з певною групою близьких за змістом соціальних явищ.

Отже, проблеми пізнання соціально дентифікації охоплюють усі сфери суспільних відносин, відображають зростання ролі суб'єктивного чинника в історії й тому потребують подальшого поглибленого соціально-філософського осмислення.

Список використаної літератури

1.    Авраамова Е.М. Формирование новой идентичности // Общественные науки и современность. – 1998. – №4. – С. 20;

2.    Агеев В.С. Межгрупповое взаимодействие: социально-психологические проблемы. – М., 1990;

3.    Баранова Т.С. Психологическое исследование социальной идентичности личности // Социальная идентификация личности. – М.: ИС-РАН, 1994. – С. 203–237;

4.    Бергер П., Лукман Т. Социальное конструирование реальности. Трактат по социологии знания: Пер. с англ. Е. Буткевич. – М.: Медіум, 1995. – 336 с.;

5.    Бродська С.С., Оксамитна С.М. Класова самоідентифікація населення України. // Науков записки НаУКМА. Соціологічні науки. – Т. 19. – 2005. – С. 44 – 50;

6.    Бурдье П. Начала. М., 1994. – С. 193, 194;

7.    Гнатенко П. І, Павленко В.М. Ідентичність: філософський та психологічний аналіз. – К.: Арт-Пресс, 1999. – 466 с.;

8.    Голенкова З.Т., Витюк В.В., Гридчин Ю.В., Черных А.И., Романенко Л.М. Становление гражданского общества и социальная стратификация. // Социс. – 1995 – №6 С. 14 – 24;

9.    Головаха Е.И. Изменение социальной структуры и формирование среднего класса в Украине. // Социологический журнал. – 1997. – №4. – С. 37 – 42;

10.  Губогло М.Н. Идентификация идентичности: Этносоциологические очерки. – М.: Наука, 2003. – 763 с.;

11.  Данилова Е.Н. Проблема социальной идентификации в постсоветской России // Экономические и социальные перемены: Мониторинг общественного мнения. – М., 1997. – №3. – С. 12–19;

12.  Данилова Е.Н., Ядов В.А. Контуры социально-групповых идентификаций личности в современном росийском обществе // Социальная идентификация личности. – М.: ИСРосАН, 1993. – С. 124–149;

13.  Даудрих Н.И. Социальная идентичность: методологический аспект // Социология. – М.: Изд-во Ин-та фонда общественное мнение, 2002. – 285 с.;

14.  Дудченко О.Н., Мытиль А.В. Социальная идентификация и адаптация личности // Социологические исследования. – 1995. – №6. – С. 110–119.;

15.  Заславская Т.И. Социоструктурный аспект трансформации российского общества. // Социс – 2001 – №8 – С. 3 11;

16.  Іванова О.Б. Ідентифікація як ознака соціальної зрілості соціальної групи. – Харків: ХНУ ім. В.Н. Каразіна. – 2001. – 19 с.;

17.  Качанов Ю.Л., Шматко И.А. Базовая метафора в структуре социальной идентичности // Социологические исследования. – 1996. – №1;

18.  Комарова Э.И. Личность как субъект и объект социального развития // Социально-политические науки. 1992. – №4–5;

19.  Кон И.С. Социология личности. – М. 1964;

20.  Макеєв С.О. Оксамитна С.М. Тенденц становлення середнього класу. / Українське суспільство: десять років незалежності (соціологічний моніторинг та коментар науковців). / За ред. В.М. Ворони, М.О. Шульги. – К.: Ін-т соціології НАН України, 2001. – С. 286 – 297;

21.  Макєєв С.О. Процеси соціальної структуризації в сучасній Україні. / Українське суспільство на порозі третього тисячоліття. Кол. монографія. / Під ред. М.О. Шульги. К.: Ін-т соціології НАН України, 1999. – 687 с.;

22.  Макеев С.А. Социальная мобильность и идентичность в структурной перспективе. // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць. – Харків: Вид. центр ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 1999. – C. 9 -14;

23.  Мостовая И.В. Социальное расслоение: символический мир метаигры. М., 1996. – С. 91;

24.  Мусиездов А.А. Социальная трансформация сквозь призму изменения идентичностей в украинском обществе. // Посткоммунистические трасформации: векторы, направления, содержание. / Под ред. О.Д. Куценко и др. – Харьков: 2004. – 418 с. – С. 275 – 307;

25.  Павленко В.Н., Корж Н.Н. Трансформация социальной идентичности в посттоталитарном обществе // Психологический журнал. – 1998. – №1. – С. 75;

26.  Соціальні технології Матвієнко В.Я. Соціальні технології. – К.: Українські пропілеї, 2001. – С. 446.;

27.  Социальные идентификации и идентичности. / С.А. Макеев, С.Н. Оксамитная, Е.В. Швачко. К.: Ин-т социологии НАН Украины. –1996. – 185 с.;

28.  Социальная идентификация личности / Под ред. В.А. Ядова. М.: Институт сошю. кч ил РАН, 1993;

29.  Соціологія: Підручник /За загальною редакцією проф. В.П. Андрущенка, проф. М. І. Горлача. Харків – Київ. 1998. 624 с.;

30.  Соціологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. В.Г. Городяненка – К.: Видавничий центр «Академія», 2002. – 560 с.;

31.  Старовойтова І.І. Ідентифікація як метод наукового пізнання // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук праць. Відп. ред. В.В. Лях. – Вип. 1. – К.,: Стилос, 1998. – С. 192–202;

32.  Старовойтова І.І. Ідентифікація як соціальний процес // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук праць. Відп. ред. В.В. Лях. – Вип. 1. – К.: Стилос, 1998. С. 182–192;

33.  Старовойтова И.И. Личностная идентификация и реидентификация в переходном обществе // Перспективы. – Одесса, 1998. – N4. – С. 114–117;

34.  Старовойтова І.І. Соціальна ідентифікація як основа формування соціальних спільнот // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук праць. Відп. ред. В.В. Лях. Вип. 4. – К.,: Укр. Центр духов. культури, 1999. – С. 3–20;

35.  Чапська І. Майновий стан громадян у суспільстві, що трансформується. // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 1999. – №10. – С. 63 – 75;

36.  Черныш М.Ф. Социальная идентификация претерпевающих восходящую и нисходящую социальную мобильность // Социальная идентификация личности: Годичный отчет за 1992 год по разделу общеинститутской программы Альтернативы социальных преобразований в российском обществе¦/Под ред. В.А. Ядова. М: Российская академия наук; Институт социологии, 1993;

37.  Шимченко Л.А. Проблеми професійної ідентифікації особи в умовах сучасного управління освітою // Статті, доповіді Всеукр. наук.-теорет. конф. «Наукові засади економіки та управління освітою» 14 квітня 2004 р., м. Переяслав-Хмельницький. Київ: Підручники і посібники, 2004. – С. 152–155;

38.  Шульга М.О. Етнічна самоідентифікація особистості. – К., 1993. – 267 с.;

39.  Ядов В.А. Символические и примордиальные солидарности. // Проблемы теоретической социологии. СПб., 1994 – С. 171;

40.  Ядов В.А. Социальные и социально-психологические механизмы формирования социальной идентичности личности // Мир России. – №3–4. – 1995. – с. 158 – 179.