Курсовая работа: Економічна ефективність виробництва зерна та шляхи її підвищення
У комплекс заходів підвищення економічної ефективності виробництва зерна найважливішим поліпшення використання землі на основі підвищення її родючості і зростання врожайності сільськогосподарських культур. Ці завдання успішно вирішуються шляхом вирощування сільськогосподарських культур за технологією програмованих урожаїв з використанням досягнень науки, передової практики і забезпеченням високої якості праці. У передових господарствах України одержують зерна озимо пшениці по 55-60 ц/га, кукурудзи – 70-80, а на зрошуваних землях - 100-120, цукрових буряків – 550-600, зеленої маси кукурудзи – 400-450, сіна багаторічних трав – 50-60 ц/га.
Водночас впровадження у виробництво культур і сортів інтенсивного типу може мати й негативні наслідки. Розвиток інтенсифікації землеробства без дотримання відповідних умов призводить до погіршення структури грунту, підвищення темпів деградації земель загострення екологічної ситуації.
Передовий досвід вітчизняного землеробства, і світова практика свідчать, що науково-технічний прогрес має в своєму розпорядженні ефективні засоби захисту грунтів від руйнування та підвищення їх родючості.
Один із напрямів підвищення економічної ефективності виробництва зерна - впровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва. Вирішення цієї проблеми сприяє насамперед підвищенню продуктивності праці в сільськогосподарському виробництві, що є основним якісним фактором економічного і соціального розвитку.
Розвиток та підвищення економічної ефективності зернового господарства — необхідна умова не тільки забезпечення населення продуктами харчування, а й піднесення ефективності виробництва інших видів продукції сільського господарства. Зміцнення матеріально-технічної бази галузі, впровадження інтенсивних технологій виробництва та прогресивних форм організації праці зумовили підвищення урожайності зернових культур та збільшення виробництва зерна. Водночас досягнутий рівень виробництва не забезпечує потреби України в зерні.
Істотне збільшення виробництва зерна та підвищення його економічної ефективност необхідною умовою не тільки поліпшення забезпечення населення продуктами харчування, а й підвищення ефективності виробництва інших видів продукц сільського господарства. Зміцнення матеріально-технічної бази останнього, впровадження інтенсивних технологій виробництва, прогресивних форм організац праці, поліпшення матеріального стимулювання праці мають сприяти підвищенню врожайності зернових культур та збільшенню обсягів виробництва зерна.
У даний час досягнутий рівень виробництва не забезпечує потреб країни в зерні. Поряд з невисоким рівнем урожайності зернових допускаються значні втрати зерна при збиранні, транспортуванні, зберіганні, переробці-та використанні. Внаслідок незбалансованості кормових раціонів, недостатньої кількості грубих, соковитих та зелених кормів, невідповідності структури виробництва зерна потребам тваринництва та під, впливом багатьох інших, у тому числі й організаційних, факторів щорічні перевитрати зерна досягають 10—12 млн. т. Незабезпечення відповідного рівня годівлі сільськогосподарських тварин зумовлює зниження їх продуктивності, зменшення обсягів виробництва тваринницької продукції, зниження рівня споживання продуктів харчування населенням країни. Поряд з цим зниження обсягів виробництва зерна змушує підприємства зменшувати поголів'я худоби та птиці, що в свою чергу також спричинює зниження обсягу виробництва тваринницько продукції, гальмує розвиток цієї галузі.
Важливим фактором подальшого розвитку зернового господарства України е розвиток ринку зерна. Виходячи із законів ринкової економіки та специфіки зернопродуктового підкомплексу, розвиток ринку зерна повинен передбачати: надання господарсько самостійності виробникам і створення умов для конкуренції учасникам ринково торгівлі зерном і зернопродуктами; роздержавлення підприємств системи заготівлі, зберігання і переробки зерна та відміну хлібної монополії; зміну порядку формування і розподілу державних ресурсів зерна; перехід на економічн методи державного регулювання ринкових відносин. За таких умов основним завданням державного регулювання повинен бути захист Інтересів виробників споживачів зерна з метою забезпечення прибутковості виробників продукції та захисту інтересів споживачів за допомогою контролю еквівалентності цін на зерно засоби виробництва, що постачаються виробникам, регулювання умов поставок зерна на ринок. Метою державного регулювання ринку зерна має бути підтримка функціонування ринкового механізму і коригування його розвитку в потрібному для України напрямі.
Розроблена концепція розвитку зернового господарства України передбачає повне забезпечення населення країни хлібом і хлібопродуктами за кількістю та якістю відповідно до науково обґрунтованих норм споживання з урахуванням регіональних особливостей, а також худоби — зернофуражем згідно із зоотехнічними нормами за кількістю структурою зерна, насіннєвого, страхового фондів, поставок у централізован фонди, перспективи виходу країни на світовий ринок як експортера зерна.
3. Проектне обґрунтування урожайності та визначення беззбиткового обсягу виробництва
У процесі планування виробництва в сільськогосподарських підприємствах необхідно приймати рішення щодо раціонального розміру виробництва продукції та асортименту. Для цього використовують метод "витрати -обсяг - прибуток" або його ще називають аналізом беззбитковості. Сутність цього методу полягає в пошукові критичного обсягу реалізації продукції, при зменшенн якого підприємство починає зазнавати збитків.
Для визначення мінімального обсягу реалізації продукції, що забезпечу беззбитковість виробництва, необхідно знати: 1) ціну реалізації одиниці продукції; 2) обсяг постійних витрат на виробництво продукції; 3) величину змінних витрат на одиницю продукції;
Сукупн витрати (ТС) - це сума витрат на всі види ресурсів, залучених до виробництва даного виду продукції.
Постійні, або умовно-постійні (FС) витрати - це витрати, які у короткостроковому періоді не залежать від обсягу виробництва продукції. До них належать: амортизаційні відрахування будівель, техніки та обладнання, які використовуються у відповідній галуз рослинництва; орендна плата; загальновиробничі витрати, що віднесені на відповідну галузь; частина витрат на ремонт необоротних активів, витрати по використанню капіталу, страхові відрахування тощо.
Змінн витрати (VС) - це витрати, величина яких визначається обсягом одержаної продукції або залежить від обсягу виконаних робіт і визначається для короткострокового періоду як різниця сукупних та постійних витрат. Це прямі витрати на оплату праці, насіння, паливо та мастильні матеріали, добрива тощо.
Маржинальний дохід (МR) - ціна реалізації одиниц продукції за мінусом змінних витрат на її виробництво.
Зауважимо, що для окремого виду продукції маржи-нальний дохід та змінні витрати на одиницю продукції є величиною постійною, а постійні витрати на одиницю продукц поступово зменшуються із збільшенням обсягів виробництва.
Визначення критичного (беззбиткового) обсягу виробництва і реалізації продукції у натуральному вираженні (Q') здійснюється за формулою:
або 
де:
Q' - беззбитковий обсяг продажу продукції, ц;
Р - ціна одиниці продукції, грн./ц;
FС - постійн витрати на виробництво продукції, грн.;
VС - змінні поточн витрати на виробництво продукції, грн./ц;
МR - маржинальний дохід від 1 ц реалізованої продукції, грн./ц.
Виручка від реалізації такого обсягу продукції та витрати на її виробництво тотожн дорівнюють:
TC(Q') = FC+VC(Q') =P*Q'.
Класифікація витрат на постійні та змінні є умовною і буде відмінною для планування екстенсивного або інтенсивного типів нарощування обсягів виробництва продукц рослинництва. У першому випадку розширення площ посіву сільськогосподарських культур вимагатиме пропорційного збільшення витрат практично всіх видів виробничих ресурсів за незмінної їх урожайності і змінними будуть всі прямі витрати на виробництво продукції рослинництва.
В другому випадку аналіз беззбитковості дозволить оцінити ефективність ново технології вирощування сільськогосподарських культур для однакових площ їх посіву. До змінних витрат тут слід віднести ті витрати, фактори яких забезпечать інтенсифікацію виробництва І збільшення валової продукції.
Невід'ємною складовою аналізу виступають граничні витрати (МС), які розраховуються як приріст витрат при зміні обсягу виробництва на одиницю:
MC(Q)=TC(Q+1)-TC(Q).
Оскільки при зміні обсягів виробництва змінюється лише змінна частина витрат , то з попередньої формули випливає вираз граничних витрат через змінні витрати:
MC(Q)=VC(Q+1)-VC(Q).
Якщо в умовах екстенсивного розвитку рослинництва для збільшення обсягу продукції на кожну додаткову одиницю необхідне пропорційне (лінійне) збільшення змінних витрат, то нтенсивному розвитку виробництва властива нелінійна залежність граничних витрат від обсягів виробництва. Це пояснюється тим, що до певного рівня виробництва діє закон спадних граничних витрат, а далі - закон зростаючих граничних витрат.
Існу певний обсяг виробництва, який є оптимальним з позиції витрат на виробництво додаткової одиниці продукції, після досягнення якого кожна додаткова одиниця продукції обходиться все дорожче.
В рослинництві прикладом цього є зростання урожайності сільськогосподарсько культури від внесення добрив до певного рівня, після якого додатково внесен поживні речовини майже не дають приросту врожайності або навіть обумовлюють зниження.
Отже, аналіз граничних витрат, застосований комплексно по відношенню до всіх видів виробничих витрат дозволяє встановити оптимальний обсяг і склад виробництва продукції з позицій доходів та витрат підприємства, а також визначити найбільш ефективні технології та інтенсивності виробництва.
Метод аналізу беззбитковості можна використати також для визначення обсягу виробництва і продажу, необхідного для отримання певної (наперед встановленої) величини прибутку.
Таблиця 3.2. Визначення беззбиткового обсягу виробництва і реалізації продукції в СВК “Пинчуки” Васильківського району Київської області
| Показники |
Одиниця виміру |
2006 |
| Валове виробництво продукції | ц | 19527 |
| Виробничі витрати-усього, у т.ч.: | грн. | 642100 |
| постійні | грн. | 243355,9 |
| змінні | грн. | 398744,1 |
| Питома вага постійних витрат | % | 37,9 |
| Виробнича собівартість 1 ц продукції | грн. | 32,9 |
| Постійні витрати в розрах. на 1 ц продукції | грн. | 12,5 |
| Ціна реалізації 1 ц продукції | грн. | 51,7 |
| Змінні витрати у собівартості 1 ц реалізованої продукції | грн. | 20,4 |
| Маржинальний дохід від 1 ц продукції | грн. | 31,3 |
| Беззбитковий обсяг виробництва продукції | ц | 7774,9 |
На підставі даних розрахунків можна зробити висновок, що при незмінній посівній площі буде досягнений беззбитковий обсяг виробництва зерна при урожайності 17,1 ц\га, тобто для покриття постійних витрат на вирощування зернових культур господарству необхідно виробляти 7774,9 ц продукції.
Таблиця 3.3. Проектне обґрунтування урожайності для отримання певного розміру прибутку від реалізації зернових в СВК “Пинчуки” Васильківського району Київської області
| Показники |
Одиниця виміру |
Фактичний 2006 |
По проекту 2007 |
| Розмір прибутку | грн. | 328700 | 410875 |
| Постійні витрати на виробництво товарної продукції | грн. | 243355,9 | 243355,9 |
| Маржинальний дохід від 1 ц продукції | грн. | 31,3 | 31,3 |
| Товарна продукція в натуральному виразі | ц | 18276,5 | 20901,9 |
| Кількість продукції, яка залишається на виробничі потреби | ц | -3531 | -3531 |
| Урожайність, ц/га | ц | 32,4 | 38,1 |
| Змінні витрати у повній собівартості одиниці продукції | грн. | 20,4 | 20,4 |
| Змінні витрати на виробництво товарної продукції | грн. | 372840,6 | 426398,8 |
| Повна собівартість товарно продукції | грн. | 616196,5 | 669754,7 |
| Повна собівартість 1 ц товарної продукції | грн. | 33,7 | 32,0 |
| Рівень рентабельності виробництва | % | 53,3 | 61,3 |
У даному сільськогосподарському господарстві в останніому звітному році урожайність зернових становила 32,4 ц/га, а величина прибутку від реалізації зернових в розрахунку на 1 га посіву склав 722,4 грн. На перспективу в підприємстві планується одержати 903 грн. прибутку з кожного гектара посіву товарної продукції зернових.
Припускається лінійна залежність граничних і змінних витрат у розрахунку на 1 ц від урожайності зернових. Також передбачається, що рівень цін на зерно та на ресурси, необхідні для його виробництва, суттєво не зміняться.
Рівень урожайності для отримання наперед заданої величини прибутку в розрахунку на 1 га посіву визначається за формулою:
, де
B – розрахункова врожайність продукції, ц;
R – величина прбутку в розрахунку на 1 га, грн.;
FCt – постійні витрати на виробництво товарної продукції в розрахунку на 1 га, грн.;
MR – маржинальний дохід від 1 ц продукції, грн.;
K – кількість продукції, яка залишається на виробничі потреби в розрахунку на 1 га, ц;.
Тоді рівень урожайност для отримання наперед заданої величини прибутку в розрахунку на 1 га посіву становитиме 45,9 ц.
Для оцінки ефективності проекта визначаємо рівень рентабельності виробництва – 61,3% на майбутній 2007 рік.
Висновки пропозиції
На основ літературних джерел та досягнутого рівня організації виробництва зерна у СВК Пинчуки” Васильківського району Київської області та проведеного аналізу можна сказати:
1. Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва означає одержання певно кількості продукції, валового і чистого доходу, прибутку з га землі (від 1 голови худоби) при найменших затратах праці і площі на виробництво одиниц продукції.
2. СВК Пинчуки” розташоване у сприятливих умовах для ведення ефективного сільськогосподарського виробництва, зокрема рослинництва. У структур сільськогосподарських угідь визначне місце займає рілля (99,7%). Це характеризує високу якість земельних угідь і рівень їх використання. Трудов ресурси СВК “Пинчуки” за аналізований період (2004-2006 роки) зазнали незначних змін. Вартість основних виробничих фондів з кожним роком зростала. Усі ці роки СВК “Пинчуки” отримувало прибуток. Господарство має зерново-молочний напрям виробництва (а саме пшенично-молочний).
3. У 2006 році під зернові культури було відведено 88% усієї посівної площі, у 2005 на зернові припадало 90%, у 2004 – 89%, отже бачимо, що площа, відведена під зернові культури протягом трьох років, не зазнала істотних змін. Незмінними культурами залишалися пшениця, гречка, ячмінь і овес; жито висівалося лише в 2006 році, кукурудза на зерно – у 2005. Аналізуючи врожайність, можна стверджувати, що врожайність культур по господарству спадає, відповідно зменшився і валовий збір.
4. Існу тенденція у зменшенні затрат праці при виробництві зерна. Відповідно це спричинило зростання продуктивності праці та зменшення трудомісткост продукції.
5. Повна собівартість 1 ц реалізованого зерна зросла, разом з тим зменшилася ціна реалізац 1 ц. Отже, прибуток на 1 ц у 2004 році становив 40,7 грн., а в 2006 – 14,3 грн. Але виробництво зерна в СВК “Пинчуки” є рентабельним. Рівень рентабельності у 2004 році становив 246,9%, у 2005 році – 167,4%, у 2006 – 138,1%.
6. В одержанні високих врожаїв сільськогосподарських культур важливе місце займають форма обробітку ґрунту, внесення оптимальних доз мінеральних та органічних добрив, зрошення земель, впровадження високоврожайних сортів культур, запровадження сівозмін.
7. Визначальним фактором розвитку зернового господарства має бути інтенсифікація галузі на основі досягнень науково-технічного прогресу та розвитку ринкових відносин.
8. Необхідно приділити увагу організації оплати праці, посиленню матеріальної зацікавленост працівників, підвищенню трудової дисципліни у виробничих підрозділах.
Список використаної літератури:
1. Економіка сільського господарства/П.П.Руснак, В.В.Жебка, М.М.Рудий, А.А.Чалий. – К.: Урожай, 1998. – 320с.
2. Поточна кон’юктура і прогноз ринків сільськогосподарської продукції та продовольства в Україні на 2006-2007р.р. Ю. О. Гапусенко, С.А. Станісевич, Інститут Аграрно економіки, УААН, 2006, с. 4-17.
3. Рослинництво: Підручник для студентів агрономічних спец. вузів III – IV рівнів акред/О.І.Зінченко, В.Н.Салатенко, М.А.Білоножко. – К.: Аграрна освіта, 2001. – 591с.
4. Бондар О. Ринок зерна у 2005/2006// Агро Перспектива. – 2005. - №7. – С.25
5. Діхтяр В. Майбутнє зерна//Агро Перспектива. – 2005. - №10. – С.34-35
6. Макаренко В. Колоскова плутанина//Агро Перспектива. – 2005. - №9. – С.41
7. Степам Т. Економіка виробництва зернових в Україні//Пропозиція. – 2005. - №8-9. – С. 31-32
8. Харченко В.В. Формування ринку зерна України та його місце в світовому розподіл виробництва і споживання//Агроінком. – 2005. - №8 – С. 6-10;
9. Яцук В. Зерно України та його місце на світовому ринку//Вісник аграрної науки. – 2005. - №7. – С.78-82
10. http://www.ukragroportal.com
11. АгроклІматичний довідник по Київській області / Держсільгоспвидав УРСР
12. Вихруща В.П., Харіна П.С. "Економіка підприємств": - Тернопіль, 1995- С. 203.
13. Горфинкель В.Я. "Економика предприятия": Учебник для вузов. - М.: ЮНИТЖ 2000. – С. 742.
14. Домяненко С.І., "Формування виробничих витрат селянських (фермрських) господарств в умовах ринкової економіки", К.: Урожай, 1994. – С. 148.
15. Здоровцов ОХ, Касьянов Л.І.. Мацибора В.Й. "Економіка сільського осподарства": Підручник - К.: Видавництво УСГА 1993. – С. 320.
16. Канівський П. К., Ткаченко О. М., Квашук П. О. "Ефективність міжгосподарсько кооперації" — К.: Урожай, і980. –С. 120.
17. Мацибора В. І. Економіка сільського господарства: Підручник. - К.: Вища шк.., 1994.С. 415.
18. Руденко А.И. Экономика предприятия: Учебник для экономических вузов, -Издание 2-е, переработанное и дополненное, 1995, С. 475.
