Курсовая работа: Асоціальна поведінка підлітків
Таблиця 1
Оцінка розвитку особистісних якостей підлітків (n = 30), які становлять 16 факторів (х ± d)
| № | Особистісні якості | х±д |
| 1. | Замкнутість | 118 + 1,8 |
| 2. | Примітивне мислення | 75 + 1,4 |
| 3. | Невпевненість у собі | 98 ± 2,02 |
| 4. | Надмірна сором'язливість, конфліктність | 143 ±2,01 |
| 5. | Песимістичність, суворість | 16 + 0,5 |
| 6. | Ізольованість від впливу колективу | 64 ± 1,1 |
| 7. | Сором'язливість, боязкість, обережність | 37 ± 2,3 |
| 8. | Гіпертрофічність, цинізм | 74 ± 1,7 |
| 9. | Підозрілість | 79 + 2,2 |
| 10. | Складність відносин у колективі | 32 ±2 |
| 11. | Цинізм, брутальність | 29 ±1,8 |
| 12. | Хвилювання, зайве занепокоєння | 180 ±2,4 |
| 13. | Скептицизм | 105 ± 1,9 |
| 14. | Залежність від чужо думки | 15 ± 2,4 |
| 15. | Недисциплінованість, внутрішній конфлікт | 19 ± 2,6 |
| 16. | Збудженість, схвильованість, дратівливість | 51 ± 2,3 |
За методикою схильності до відхилень у поведінці (А. Орел) отримали наступні дан (таблиця 2).
Підлітки схильні: 83 % — до аддиктивної поведінки; 63,3 % — до агресії та насильства; 46,6 % — до делінквентної поведінки; 36,6 % — до самоушкоджуючо саморуйнівної поведінки. Крім того, якщо респондент схильний до „делінквентно популяції, то його результати відповідали тестовим нормам, розрахованим для делінквентної” вибірки.
Таблиця 2
Оцінка схильності підлітків (n = 30) до відхилень у поведінці (х + d)
| № | Відхилення у поведінці | х±д |
| 1. | Схильність до адиктивної поведінки | 15,68 ± 2,3 |
| 2. | Схильність до агрес та насилля | 22 ± 2,2 |
| 3. | Схильність до делінквентної поведінки | 17 ± 1,7 |
| 4. | Схильність до самопринижуючої і саморуйнівної поведінки | 19 + 1,4 |
Отже, наші дослідження дозволили виявити у підлітків схильність до відхилення у поведінці, про що свідчить високий процент показників у тестах. Встановлено найбільш високі критерії в таких показниках: схильність до мінливості, вплив випадку, прагнення не підлягати правилам, ізолювати себе від впливу колективу; надмірна самовпевненість, суб’єктивізм, гіпертрофічність, прагнення до незалежності, скептицизм, іноді цинічність, прагматизм; зайвий сумнів, підозрілість, спрямованість інтересів переважно на себе, зарозумілість, пошук вад у оточуючих; зайве занепокоєння, хвилювання, погані передчуття, невпевненість; збудженість, схвильованість, дратівливість, нетерплячість, надлишок спонукань, що не знаходять розрядки, іноді млявість, недостатня мотивація, лінощі. Більшість опитаних схильна до адиктивної поведінки конфліктності; встановлено високий рівень невротизації.
Для діагностики наркотичного узалежнення і соціально неадекватно поведінки, а також їх внутрішньо сімейних, шкільних та дружніх стосунків учням були запропоновані твердження, - які поділені на 7 розділів [Додаток 3]. Кожний розділ містив 5 висловлювань, що стосуються ставлення до вживання психоактивних речовин (куріння, алкоголь, наркотики, наркотично діючі речовини). Завдання полягало в тому, щоб вибрати той варіант відповіді, з яким згідні.
Таблиця 3
Відсоток учнів, які вибрали номери тверджень анкети
| № п/п | Розділи | у % | ||||
| 1. | Моє ставлення до куріння | 93 | 7 | |||
| 2. | Моє ставлення до вживання алкоголю | 73 | 20 | 7 | ||
| 3. | Моє ставлення до вживання наркотиків | 93 | 7 | |||
| 4. | Моє ставлення до вживання наркотично діючих речовий (клей, гас, фарба тощо) | 94 | 6 | |||
| 5. | Моя сім’я | 86 | 7 | 7 | ||
| 6. | Мої вчителі | 86 | 14 | |||
| 7. | Мої друзі | 86 | 14 | |||
| Твердження | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | |
Отже, наші дослідження дозволили виявити у підлітків відсутність узалежнення на момент проведення опитування і лише частина респондентів має тенденцію до виникнення узалежнення (що стосується ставлення до куріння, наркотиків та алкоголю), але в цілому рівень його є дуже низький, про що свідчить процент показників у тестах.
Отже, проблема асоціальної поведінки підлітків в сучасному суспільстві існує. Виника потреба пошуку адекватних педагогічних засобів впливу на цих дітей та корекц такої поведінки.
В сучасних умовах профілактична робота асоціальної поведінки набула останнім часом особливо гострої актуальності у зв'язку з тенденцією, що позначилася в країні, зросту злочинності, і особливо злочинності неповнолітніх. Росте число тяжких, особливо жорстоких злочинів, росте організована злочинність, у яку усе більше втягується молодь [21, с. 136].
Профілактика асоціальної поведінки припускає систематично здійснюваний, цілеспрямований попереджувальний вплив на окремих осіб, що ведуть антигромадський спосіб життя, з метою попередження злочинів і інших асоціальних проявів.
У виховній роботі з важковиховуваними підлітками головною ланкою повинен стати принцип «зроби себе сам» на основі загальнолюдських цінностей. Перехід до самовиховання, до самостійності особистості повинний і може стати природним способом задоволення потреби підлітків у самостійності й самоствердженні [18, с. 44].
Тільки самостійна праця, що має для підлітка особистісний зміст, може змінити його систему потреб, переорієнтувавши її із споживання на творення. Гуманізація відносин суспільства і психічних можливостей до самостійної трудової діяльност й участі в житті суспільства.
У праці і спілкуванні, у різноманітній творчій діяльності виховуються моральн початки особистості, формуються її цілі, ідеали, інтереси й потреби, корисн для суспільства [Додаток 4].
ВИСНОВКИ
Проблема асоціальної поведінки є однією з актуальних проблем психології вищої школи. Ріст масштабів злочинності, труднощі корекц девіантного поводження, наявність безлічі теоретичних концепцій обумовлюють особливий інтерес до вивчення цього явища.
Систематизація наукових даних щодо проблеми асоціальної поведінки підлітків дозволила констатувати, що аналіз стану її дослідження вимагає реалізації системного підходу, який визначає взаємозв’язок різноманітних несприятливих детермінант, які негативно позначаються на процес становлення особистості неповнолітнього та його поведінці.
З огляду на психолого-педагогічні дослідження, асоціальну поведінку підлітка можна розглядати як результат взаємодії двох чинників: умов мікросередовища (десоціалізуючі впливи сім школи, психологічні труднощі і ускладнення, породжені проблемогенним соціумом, деформації у спілкуванні і взаємодії) та індивідуальних особливостей ндивіда (суперечності, головна з яких полягає у невідповідності між суб’єктивною готовністю до дорослого життя і об’єктивною обмеженістю можливостей підлітка; психологічні колізії, які перш за все виявляють себе у вибірково-активному ставленні підлітка до оточуючого середовища, спілкування, до педагогічних впливів у сім’ї, суспільстві, до соціально-моральних цінностей і норм, запропонованих найближчим оточенням).
Результати проведеного дослідження показали, що в змісті й показниках значущост загальнолюдських цінностей у сучасних підлітків простежується чітка тенденція до пріоритету вітальних цінностей, цінностей матеріального благополуччя й умов життя. Так, найбільш значущими для всіх опитаних респондентів виявились наступні термінальні цінності: здоров'я (49,7 %), наявність вірних і хороших друзів (46,8 %), любов (30,4 %), матеріально забезпечене життя (29,7 %), щасливе сімейне життя (22,7 %). Виокремлені учнями значущі інструментальн цінності свідчать про бажання досягти незалежності, приймати самостійні рішення нести особисту відповідальність за свої вчинки і за себе, позитивні тенденц в розвитку моральної свідомості: незалежність як здатність діяти самостійно рішуче (33,2 %), вихованість (32,2 %), відповідальність як почуття обов'язку, вміння тримати слово (31,1 %), життєрадісність як почуття гумору (29,0 %), чесність (26,6 %). Серед моральних рис однокласників школярі найбільше цінують розуміння (66,3 %), доброту (54,0 %), товариськість (41,3 %), готовність допомогти (29,7 %), чесність (27,1 %).
За методикою схильності до відхилень у поведінці дослідження дозволили виявити у підлітків схильність до відхилення у поведінці, про що свідчить високий процент показників у тестах. Встановлено найбільш високі критерії в таких показниках: схильність до мінливості, вплив випадку, прагнення не підлягати правилам, золювати себе від впливу колективу; надмірна самовпевненість, суб’єктивізм, гіпертрофічність, прагнення до незалежності, скептицизм, іноді цинічність, прагматизм; зайвий сумнів, підозрілість, спрямованість інтересів переважно на себе, зарозумілість, пошук вад у оточуючих; зайве занепокоєння, хвилювання, погані передчуття, невпевненість; збудженість, схвильованість, дратівливість, нетерплячість, надлишок спонукань, що не знаходять розрядки, іноді млявість, недостатня мотивація, лінощі.
В ході діагностики наркотичного узалежнення і соціально неадекватної поведінки дослідження дозволили виявити у підлітків відсутність узалежнення на момент проведення опитування і лише частина респондентів має тенденцію до виникнення узалежнення (що стосується ставлення до куріння, наркотиків та алкоголю), але в цілому рівень його є дуже низький, про що свідчить процент показників у тестах.
Отже, проблема асоціальної поведінки підлітків в сучасному суспільстві існує. Виника потреба пошуку адекватних педагогічних засобів впливу на цих дітей та корекц такої поведінки.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Андреева Г.М. Психология социального познания/ Г.М. Андреева. – М.: Аспект-пресс, 2000. – 228 с.
2. Андрущенко В.П. Соціальна робота/ В.П. Андрущенко. – К.: УДЦССМ, 2001. – 344 с. |з'єд
3. Бабахало В. Современные тенденции молодежной культуры/ В. Бабахало// Психолог. – 2001. – № 3. – С. 5-6.
4. Баженов В.Г. Воспитание педагогически запущенных подростков/ В.Г. Баженов . – К.: Знання, 2002. – 415 с.
5. Балакірєва О.М. Диференціація життєвих шляхів молодого покоління залежно від факторів соціального середовища/ О.М. Балакірєва// Молодь України: стан, проблеми, шляхи розв'язання. – 2007. – №13. – С. 6-9.
6. Балута Л.І. Психолого-педагогічний аналіз формування особистості учнів та профілактика їх соціальної поведінки/ Л.І. Балута// Нові технології навчання. – 2001. – № 30. С. 22-29.
7. Беличева С.А. Сложный мир подростка/ С.А. Беличева. – М.: Наука, 2004. – 217 с.
8. Бондарчук О.І. Психологія сім’ї/ О.І. Бондарчук. – К.: МАУП, 2001. – 96 с.
9. Гилинский Я.И. Некоторые проблемы отклоняющегося поведения/ Я.И. Гилинский. – М.: Наука, 2001. – 314 с.
10. Головатий Η.Φ. Социология молодежи/ Η.Φ. Головатий. – К.: МАУП, 1999. – С. 109-115.
11. Городяненко В.Г. Соціологія/ В.Г. Городяненко. – К.: Знання, 2005. – 560 с.
12. Гурлєва Т.С. Розвиток автономної відповідальності у підлітка: аргументи „за”/ Т.С. Гурлєва// Практична психологія та соціальна робота. – 2003. – №9. – С. 64-68.
13. Добрович А.Б. Воспитателю о психологии и психогигиене общения/ А.Б. Добрович. – М.: Просвещение, 2001. 279 с.
14. Дубровина И.В. Рабочая книга школьного психолога/ И.В. Дубровина. – М.: Наука, 2005. – 388 с.
