Курсовая работа: Акціонерний капітал та дивіденти
Таким чином, в даному випадку метою державного регулювання фінансів акціонерних товариств законодавче забезпечення вимоги, згідно з якою відбувається закріплення гарантійного характеру статутного капіталу, що повинен визначати мінімальний розмір майна, який гарантує інтереси кредиторів. На акціонерні товариства тепер дивитимуться крізь призму величини його статутного капіталу, а ситуація, коли товариство з мільйонним розміром статутного капіталу не має чистих активів, ста неможливою.
Низькою залишається питома вага довгострокових зобов'язань у структурі боргового капіталу вітчизняних акціонерних товариств, частка якого за період 2006-2009 рр. становила від 5,59 до 7,38%. Попри збільшення основних показників роботи національної банківської системи в цілому, її потенціал не спроможний задовольнити потреби зростаючої економіки. Хоча банки в змозі підтримувати поточну роботу підприємств, вони не спроможні забезпечити попит на довгострокові інвестиції з боку реальної економіки. Незважаючи на те, що активи банків істотно перевищують активи усіх інших професійних інвесторів, їхніх ресурсів не вистачає для фінансування зростання української економіки. Саме для фінансування довгострокових інвестиційних проектів акціонерні товариства останнім часом розпочали активну діяльність на борговому сегменті фінансового ринку, використовуючи з цією метою такий фінансовий інструмент, як корпоративн облігації.
У структурі поточних зобов'язань позитивним є зростання частки банківських кредитів, за рахунок яких відбувається заміщення кредиторської заборгованості в структурі фінансових ресурсів. Проте слід зазначити, що частка кредиторської заборгованост залишається досить значною. Такий стан справ може пояснюватись тим фактом, що залучення зовнішнього фінансування в непрозорих умовах корпоративних відносин різко підвищує ризик недружнього поглинання - через скупку акцій, кредиторську заборгованість і банкрутство. Тому утворення штучної кредиторсько заборгованості з концентрацією вимог у афілійованих осіб використовується як превентивний захід для уникнення недружнього поглинання.
Таким чином, враховуючи те, що на сучасному етапі довгострокові позики і кредити вітчизняними банками практично не надаються, обрана модель фінансування активів акціонерних товариств являє собою співвідношення власного і позикового (короткострокового) капіталу. Іншими словами, оптимізація структури фінансових ресурсів відбувається виходячи з цих позицій. Подальше розміщення акцій українських акціонерних товариств на західних фондових ринках (як і на вітчизняному) допоможе Україні створити власне незалежне інвестиційне поле. Особливо актуальним цей процес є сьогодні, коли інтерес західних інвесторів до нашої країни зростає і купівля українських акцій розглядається як позитивна та перспективна. За сьогоднішніх умов об'єктивні фактори функціонування ринку, такі як капіталізація, відкритість, ліквідність, відходять на другий план, а головне місце посідає належність акцій емітенту з України.
Емісія акцій -- відносно дешеве джерело фінансових ресурсів, які не обтяжені борговими зобов'язаннями, що безпосередньо впливає на збільшення величини статутного капіталу і чистих активів акціонерного товариства. Згідно п. 1 ст. 155 Цивільного кодексу України, закріплюється гарантійний характер статутного капіталу, величина якого визначає мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів. Реальна величина майна, на яку можуть розраховувати кредитори в якості забезпечення за зобов'язаннями товариства, визначається саме величиною чистих активів. Таким чином, збільшення величини власного капіталу підвищить кредитоспроможність вітчизняних акціонерних товариств, що дозволить у подальшому оптимізувати їх структуру капіталу шляхом випуску довгострокових облігацій і залучення довгострокових банківських кредитів.
Проте за сучасних умов перешкодою у здійсненні ефективної політики управління структурою фінансового забезпечення є низька ліквідність цінних паперів, а саме цей фактор дозволя акціонерним товариствам швидко реагувати на зміну умов фінансового ринку, змінюючи структуру капіталу через операції купівлі-продажу власних цінних паперів на первинному та вторинному ринках. Тому без становлення ефективно організованих сегментів ринку акцій і корпоративних облігацій передчасно говорити про ефективність управління структурою капіталу вітчизняних акціонерних товариств.
Роль фінансових посередників в організації інвестиційної діяльності акціонерних товариств
На сьогодні в Україн небагато фінансових посередників, хоча, за прогнозами, їх кількість і роль в економіці мають зрости. Фахівці обґрунтовують це тим, що процес формування ринкових відносин в Україні нетривалий, а також тим, що обсяги заощаджень у державі, а звідси і попит на фінансових посередників, також невеликий.
Статистика свідчить, що з усіх підприємств акціонерної форми, які зареєстровано в Україні, 20,5 % концентруються саме у фінансовій сфері. За обсягами виробництва частка акціонерного сектору у цій сфері становить 25,9 % після промисловості (56,1%) та будівництва (29,4 %). Савенко Ю. Акционерный сектор отечественной экономики // Экономика Украины.-2005. №1. - с. 44
Вивчаючи роль фінансових посередників в інвестиційному процесі, слід наголосити на двох аспектах: 1) фінансові посередники можуть діяти в особі акціонерного товариства на ринку інвестицій; 2) акціонерні товариства, які діють у різних галузях народного господарства, можуть користуватися послугами фінансових посередників для здійснення ефективної інвестиційної діяльності.
Фінансові посередники -- це сукупність фінансових установ (банки, страхові компанії, кредитні спілки, пенсійні фонди тощо). Ці установи акумулюють кошти фізичних та юридичних осіб, у тому числі і шляхом випуску цінних паперів, а потім на комерційних засадах надають ці кошти позичальникам
Головна роль фінансових посередників полягає у тому, щоб ефективно розміщати капітал індивідуальних нвесторів, а це, у свою чергу, сприяє економічному розвиткові.
Спеціалізовані джерела детальніше характеризують функції фінансових посередників Нил Б. «Корпоративные финансы и инвестирование.» - 4-е изд./ пер. с англ. - СПб Питер.2006.-784 с.: ил. - (Серия «Академия финансов»).-с.63-64:
1. Перерозподіл капіталу: акумуляція невеликих грошових заощаджень великої кількості людей у більші грошові фонди з метою надання кредиту компаніям. Тут важливу роль відіграють банки.
2. Зниження ризику: невеликі вкладення індивідуальних інвесторів у більш диверсифікований портфель цінних паперів (наприклад, у трастові фонди).
3. Перетворення ліквідності: посередництво у спільній діяльності тих, хто бажає здійснити короткотермінові вкладення, і довготривалих позичальників (наприклад, житлово-будівельних кооперативів і банків).
4. Зниження видатків: мінімізація вартості угод через надання зручних і відносно недорогих послуг із зведення дрібних вкладників і великих позичальників.
Фінансові консультації: надання рекомендацій та інших послуг як вкладникам, так і позичальникам.
Фінансові посередники можуть виконувати спеціалізовані функції, притаманні лише їм. Наприклад, банки, у тому числі й акціонерні, крім усіх вищезазначених, виконують функції, пов'язані з організацією розрахунків платіжного обороту. Саме ця функція зумовлює вибір об'єкта інвестування, диверсифікацію активів, моніторинг контроль за інвестиційними ризиками. Ці особливості випливають з нормативно-правових актів щодо банківських структур. Насамперед із Міжнародних стандартів банківського регулювання (нормативів Базельського комітету), як встановлюють обмеження на вкладення банків, інвестицій у цінні папери (не вище ніж 50 % власного капіталу), висувають вимоги щодо короткострокової та довгострокової ліквідності та платоспроможності. А також перелічені особливост діяльності банків ґрунтуються на досвіді співпраці з конкретним позичальником, на стані відносин з ним та кредитній історії. Щодо другої групи фінансових посередників, пенсійних фондів та страхових компаній (ідеться передусім про недержавні), то, крім загальних функцій, вони також виконують специфічну - соціальну функцію, яка забезпечує цільові виплати, насамперед пенсійні. Таку функцію ці фінансові посередники виконують за істотної допомоги держави шляхом встановлення для них податкових пільг, які і стимулюють залучення фінансових ресурсів. Третя група фінансових посередників - інвестиційні фонди - характеризується такою специфічною функцією, як надання послуг інформаційного характеру та формування портфеля колективних інвестицій шляхом акумулювання дрібних інвестиційних капіталів. Відбір об'єктів інвестування, моніторинг та контроль за інвестиційними ризиками відбувається на підставі аналізу нформації, яка надходить з фондового ринку та ЗМІ. Ця інформація стосується емітентів цінних паперів, вартості фінансових активів тощо. Інвестиційні фонди, на відміну від банків, не вступаючи у безпосередні відносини з емітентами, можуть надати таку інформацію в об'єктивнішому вигляді. У свою чергу, банки, які купують цінні папери у емітентів, іноді оцінюють їх вартість із власно суб'єктивної точки зору.
Перелічен організаційно-правові форми фінансових посередників (див. рис групуються за такими ознаками:
1) установи, що приймають внески у депозити (банки);
2) установи, що займаються договірними заощадженнями (пенсійні фонди, страхові компанії);
3) інші інвестиційн фонди (пайові трастові фонди інвестиційні трастові фонди тощо).
Перелік фінансових посередників був би неповним без брокерів, торгівців цінними паперами - дилерів. За даними на 2004 рік, в Україні діяло 904 торгівці цінними паперами. Євтушевський В.А. Корпоративне управління: Підручник. - К.: Знання. 2006 - с.241 Також до фінансових посередників, що виконують додаткові функції, належать фондові і валютні біржі, депозитарії цінних паперів, реєстратори цінних паперів, розрахунково-клірингові центри, інформаційно-консультаційн центри.
Таким чином, фінансов посередники можуть бути представлені у вигляді банківських установ небанківських. Небанківськими фінансовими посередниками чи інституційними нвесторами відповідно вважають решту фінансових посередників, а саме: довірч товариства, кредитні спілки, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії, нститути спільного інвестування. Фахівці зауважують, що формування нституційних інвесторів в Україні є важливим для розвитку ринку цінних паперів економіки в цілому, адже інститути спільного інвестування, а також пенсійні фонди здатні акумулювати значні кошти і стати потужним джерелом інвестиційних ресурсів в економіку нашої держави. Корпоративне управління в Україні в сучасних умовах: Монографія з додатками / Б. Лессер, І. Бондарчук, З. Борисенко та ін.; За заг. Ред. І. Розпутенка та Б. Лессера. - К.: Вид-во «К.І.С.», 2004 - с. 35
Щодо акціонерних товариств, які діють в інших галузях і звертаються по допомогу до фінансових посередників при інвестуванні, то причинами цього співробітництва можуть бути такі:
1. Фінансові посередники мають значно виший рівень професійного інвестиційного менеджменту.
2. Саме фінансов посередники спеціалізуються на управлінні інвестиціями.
3. На ринку інвестицій застосовуються достатньо складні фінансові інструменти, про які недосвідчене акціонерне товариство може не знати.
4. Для венчурних акціонерних компаній використання послуг фінансових посередників може призвести до зниження інвестиційного ризику.
Із вищевикладеного випливає, що представниками акціонерного сектору можуть бути акціонерні банки, страхові компанії, інвестиційні фонди та інші акціонерні товариства як закритого, так і відкритого типу, які за специфікою своєї діяльності однозначно суб'єктами ринку фінансових послуг. Акціонерні товариства можуть бути споживачем, і виробником цих послуг одночасно. Тому активний розвиток функціонування ринку фінансових послуг в Україні, зростання ролі фінансового посередництва є важливими передумовами успішної діяльності акціонерних товариств. Фінансове посередництво в інвестиційній діяльності набуває останнім часом великого значення. Тому акціонерне товариство, приймаючи управлінськ рішення щодо інвестування, має враховувати і цей аспект.
2.2 Питання виплат, нарахування та оподаткування сум дивідендів
Це одна з найактуальніших в останні роки тема. Оскільки це стосується мільйонів вкладників, то питання про корпоративні права — гостре заполітизоване. Недавно і Президент висловив думку про те, що громадяни України, які хочуть вкласти куди-небудь свої гроші, можуть їх вкладати тільки в нерухомість або відкривати депозитні рахунки в банках. Щодо інвестування в економіку країни, то через плутанину з виплатою дивідендів вкладати вільн кошти в акції люди побоюються.
Віра українських громадян у цінні папери, сертифікати, обіцян корпоративні права дійсно давно похитнулась. Маючи на руках акції, мільйони наших співгромадян так і не побачили дивідендів. Загальні збори акціонерів, просто кажучи, відмовляються приймати рішення про їх виплату. Суди ніяк не можуть визначитися з цими питаннями, вважаючи такі рішення внутрішньою справою акціонерного товариства, втручання в дії якого є неприпустимим. Таким чином, балом править той, хто володіє контрольним пакетом акцій...
Цікаво, що ст.37 закону про господарські товариства передбачає, що в статуті підприємства повинен бути вказаний термін і порядок виплати дивідендів один раз у рік за підсумками календарного року.
Органи реєстрації, які прискіпливо аналізують кожну букву статуту, чомусь залишають поза увагою недотримання вимог цієї статті. У тексти статутів включають і всілякі «пастки» з метою ухиляння від виплати дивідендів. Наприклад, пишуть, що питання про дивіденди розглядається на загальних зборах акціонерів після розгляду на засіданні наглядової ради товариства або на підставі рекомендацій наглядової ради. А наглядова рада або не схвалює виплату дивідендів, або не рекомендує таку виплату, або взагалі не розглядає це питання. На загальних зборах надто цікавим міноритаріям відразу популярно пояснюють, що оскільки питання ще не розглянуто наглядовою радою, то й розгляд його загальними зборами буде порушенням статуту, який усіма схвалений. А то просто вкажуть, що рішення приймаються більшістю голосів, а тому відмова у виплаті дивідендів є законною. При цьому додадуть, що грошенята-то все одно підуть на розвиток підприємства, тобто на користь усім.
А тим часом підприємство замовляє путівки на Мальдіви або ставить консалтинговій фірмі запитання: «Як заробити мільйон?» І за відповідь на це складне питання цей самий мільйон виплачує.
Адже не всі міноритарії знають, що таке «відкат». Як і не знають, хто відпочиватиме на Мальдівах, де проведуть ще одні загальні збори, але вже без міноритаріїв, і за участю іноземного акціонера, який володіє контрольним пакетом. Або замовлять на різдвяну ялинку іграшок на кілька мільйонів гривень де-небудь у Бразилії... У балансі все це скромно вкажуть як адміністративн витрати. Баланс для ознайомлення міноритаріям дадуть, а от розшифрування таких «адміністративних витрат» не покажуть, посилаючись на те, що в законі це не передбачено.
Цікаві й реальні приклади. Транснаціональна компанія «С.» — фірма солідна й поважана. Але з дивідендами їй не щастить. Купила вона контрольний пакет акцій ЗАТ «К.» й почала успішно працювати на українському ринку. Іншим засновником, якому належить 20% акцій статутного фонду, є КСП «З.», яке перебуває на стадії банкрутства. Якби «З.» виплачувалися дивіденди, то про банкрутство не було б і мови. Проте компанія «С.» категорично проти виплати дивідендів. У рішенні записано: «Не розподіляти прибуток товариства між акціонерами, виплату дивідендів не здійснювати...» І так триває 8 років.
Ухиляється компанія і від унесення змін до статуту, в якому мають бути вказані строки й порядок виплати дивідендів. У балансі підприємства відображені якісь адміністративні витрати майже на півтора десятка мільйонів гривень, проте бідний міноритарій «З.» ніяк не може дізнатися, на що витрачен ці мільйони, оскільки йому пояснюють, що таке ознайомлення не передбачене законом.
Дискусії про захист дрібних акціонерів зводяться до того, що юридичних шляхів до стягнення дивідендів немає і до зміни законодавства не передбачається. А може, винні адвокати, які не ставлять суду таких вимог? Адвокати КСП «З.» наважилися звернутися в суд. І... зазнали поразки в судах першої та другої інстанції. Спір було продовжено у Вищому господарському суді. Аналіз ситуації, проведений вищим судом, заслуговує на увагу, оскільки да мільйонам людей надію на отримання дивідендів. Отже, суд указав:
