Курсовая работа: Адміністративно-правовий статус Президента України
1. за Конституцією України в редакції 1996 р. Президент України призначав Генерального прокурора на посаду за згодою парламенту, а звільняв його з посади одноосібно. Основним Законом держави в редакції 2006 р. передбачено, що Президент України не лише призначає Генерального прокурора на посаду за згодою Верховної Ради, а й звільняє його також за її згодою (п. 11 ст. 106);
2. здійснює контрольні повноваження як особа, що очолює РНБО;
3. Президент України має право дострокового припинення повноважень Верховної Ради України не тільки тоді, коли протягом тридцяти днів одн чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися, а й у разі, якщо протягом місяця у парламенті не сформовано відповідно до конституційних вимог коаліцію депутатських фракцій і якщо протягом шістдесяти днів після відставки уряду не сформовано новий персональний склад Кабінету Міністрів України (п. 1, 2, ч. 2, ст. 90; п. 8, ст. 106);
4. признача позачергові вибори до Верховної Ради України в період 60 днів з дня опублікування рішення про дострокове припинення повноважень Верховної ради України (ч.2 ст. 77);
5. Президент України зупиняє дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів їхньої невідповідност Конституції України з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності (п. 15 ст. 106), скасовує акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим (п. 16 ст. 106), може зупинити дію нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їхньо конституційності, має право звертатися до Конституційного Суду України за висновком про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їхню обов'язковість (ч. 1 ст. 151). Якщо всі можливост гарантування додержання Конституції України вичерпані, главі держави надано право звернутися за допомогою до народу;
6. утворює суди у визначеному законом порядку (п.23 ст.106);
7. має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів (крім законів про внесення змін до Конституції України) з наступним поверненням х на повторний розгляд Верховної Ради України (п.30 ст. 106).
3 Рада національної безпеки і оборони України
3.1 Поняття, функції РНБО
Рада національної безпеки і оборони України відповідно до Конституції України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президенті України.
Функції Ради Національної безпеки і оборони України:
1) внесення пропозицій Президентові України щодо реалізації засад внутрішньої і зовнішньої політики у сфері національної безпеки оборони;
2) координація та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони у мирний час;
3) координація та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони в умовах воєнного або надзвичайного стану та при виникненні кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України [5, 1].
Указ Президента України “Про деякі заходи щодо забезпечення скорочення видатків Державного бюджету України на утримання органів управління” від 04.11.2008 № 997/2008 затверджує граничну чисельність працівників Апарату РНБО у кількості 210 штатних одиниць [10, 1].
Рада національної безпеки і оборони України:
1) розробляє та розглядає на своїх засіданнях питання, які відповідно до Конституції та законів України, Концепції (основ державно політики) національної безпеки України, Воєнної доктрини України належать до сфери національної безпеки і оборони, та подає пропозиції Президентові України щодо:
а) визначення стратегічних національних інтересів України, концептуальних підходів та напрямів забезпечення національної безпеки оборони у політичній, економічній, соціальній, воєнній, науково-технологічній, екологічній, інформаційній та інших сферах;
б) проектів державних програм, доктрин, законів України, указів Президента України, директив Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України, міжнародних договорів, інших нормативних актів та документів з питань національної безпеки і оборони;
в) удосконалення системи забезпечення національної безпеки та організації оборони, утворення, реорганізації та ліквідації органів виконавчої влади у цій сфері;
г) проекту Закону України про Державний бюджет України по статтях, пов'язаних із забезпеченням національної безпеки і оборони України;
ґ) матеріального, фінансового, кадрового, організаційного та іншого забезпечення виконання заходів з питань національно безпеки і оборони;
д) заходів політичного, економічного, соціального, воєнного, науково-технологічного, екологічного, інформаційного та ншого характеру відповідно до масштабу потенційних та реальних загроз національним інтересам України;
є) доручень, пов'язаних з вивченням конкретних питань та здійсненням відповідних досліджень у сфері національної безпеки оборони, органам виконавчої влади та науковим закладам України;
є) залучення контрольних, інспекційних та наглядових органів, що функціонують у системі виконавчої влади, до здійснення контролю за своєчасністю та якістю виконання прийнятих Радою національно безпеки і оборони України рішень, введених в дію указами Президента України;
ж) забезпечення і контролю надходження та опрацювання необхідної інформації, її збереження, конфіденційності та використання в інтересах національної безпеки України, аналізу на її основ стану і тенденції розвитку подій, що відбуваються в Україні і в світі, визначення потенційних та реальних загроз національним інтересам України;
з) питань оголошення стану війни, загальної або часткової мобілізації, введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або окремих її місцевостях, оголошення в разі потреби окремих місцевостей України зонами надзвичайної екологічної ситуації;
2) здійснює поточний контроль за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони, подає Президентов України відповідні висновки та пропозиції;
3) залучає до аналізу інформації посадових осіб та фахівців органів виконавчої влади, державних установ, наукових закладів, підприємств та організацій усіх форм власності;
4) ініціює розроблення нормативних актів та документів з питань національної безпеки і оборони, узагальнює практику їх застосування та результати перевірок їх виконання;
5) координує і контролює переведення центральних місцевих органів виконавчої влади, а також економіки країни на роботу в умовах воєнного чи надзвичайного стану;
6) координує і контролює діяльність органів місцевого самоврядування в межах наданих повноважень під час введення воєнного чи надзвичайного стану;
7) координує та контролює діяльність органів виконавчої влади по відбиттю збройної агресії, організації захисту населення та забезпеченню його життєдіяльності, охороні життя, здоров'я, конституційних прав, свобод і законних інтересів громадян, підтриманню громадського порядку в умовах воєнного та надзвичайного стану та при виникненні кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України [5, 2-3].
3.2 Президент як голова РНБО
Головою Ради національної безпеки і оборони України є Президент України. Персональний склад Ради національної безпеки оборони України формує Президент України. Членами Ради національно безпеки і оборони України можуть бути керівники інших центральних органів виконавчої влади.
У разі дострокового припинення повноважень Президента України відповідно до статей 108, 109, 110 і 111 Конституції України виконання обов'язків Голови Ради національної безпеки і оборони України на період до обрання і вступу на пост нового Президента України покладається на Прем'єр-міністра України.
До складу Ради національної безпеки і оборони України за посадою входять:
· Прем'єр-міністр України;
· Міністр оборони України;
· Голова Служби безпеки України;
· Міністр внутрішніх справ України;
· Міністр закордонних справ України.
Склад Ради національної безпеки і оборони Україн:
1. ЮЩЕНКО Віктор Андрійович –– Президент України, Голова РНБО;
2. БАЛОГА Віктор Іванович –– Глава Секретаріату Президента України;
3. БОГАТИРЬОВА Раїса Василівна –– Секретар РНБО;
4. ЄХАНУРОВ Юрій Іванович –– Міністр оборони України;
5. КИРИЧЕНКО Сергій Олександрович –– начальник Генерального штабу –– Головнокомандувач Збройних Сил України, генерал армії України;
6. ЛИТВИН Володимир Михайлович –– Голова Верховної Ради України (за згодою);
7. ЛУЦЕНКО Юрій Віталійович –– Міністр внутрішніх справ України;
8. МАЛОМУЖ Микола Григорович –– Голова Служби зовнішньої розвідки України;
9. МЕДВЕДЬКО Олександр Іванович –– Генеральний прокурор України;
10.НАЛИВАЙЧЕНКО Валентин Олександрович –– Голова Служби безпеки України;
11.ПАТОН Борис Євгенович –– президент Національної академії наук України (за згодою);
12.СТЕЛЬМАХ Володимир Семенович –– Голова Національного банку України (за згодою);
13.ТИМОШЕНКО Юлія Володимирівна –– Прем'єр-міністр України;
14.ШАНДРА Володимир Миколайович –– Міністр України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи [13, 2].
Секретар Ради національної безпеки і оборони України призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України і безпосередньо йому підпорядковується. Правовий статус Секретаря РНБО України як державного службовця визначається Президентом України відповідно до Закону України «Про державну службу».
Секретар РНБО України забезпечує організацію роботи і виконання рішень Ради національної безпеки і оборони України. Секретар РНБО України має заступників, які за його поданням призначаються на посаду та звільняються з посади Президентом України.
На посади Секретаря Ради національної безпеки оборони України та його заступників можуть призначатися як цивільні особи, так військовослужбовці. Основною організаційною формою діяльності Ради національно безпеки і оборони України є її засідання. Рішення Ради національної безпеки оборони України приймаються не менш як двома третинами голосів її членів. Прийняті рішення вводяться в дію указами Президента України.
Голова Ради національної безпеки і оборони України:
1) спрямовує діяльність і здійснює загальне керівництво роботою Ради національної безпеки і оборони України;
2) затверджує перспективні та поточні плани роботи Ради національної безпеки і оборони України, час і порядок проведення засідань;
3) особисто головує на засіданнях Ради національної безпеки і оборони України;
4) дає доручення членам Ради національної безпеки оборони України, пов'язані з виконанням покладених на неї функцій;
5) заслуховує поточну інформацію Секретаря Ради національної безпеки і оборони України про хід виконання її рішень, у раз необхідності виносить питання про стан виконання рішень Ради національно безпеки і оборони України на її засідання;
6) затверджує Положення про апарат РНБО України, його структуру, штат [5, 5].
Секретар Ради національної безпеки і оборони України:
1) готує пропозиції щодо перспективного поточного планування діяльності Ради національної безпеки і оборони України;
2) подає на розгляд Президента України проекти актів Президента України про введення в дію рішень РНБО України, в тому числ стосовно пропозицій і рекомендацій по реалізації засад внутрішньої і зовнішньо політики у сфері національної безпеки і оборони;
3) організовує роботу, пов'язану з підготовкою та проведенням засідань Ради національної безпеки і оборони України та контролем за виконанням прийнятих нею рішень;
4) інформує Президента членів РНБО про хід виконання рішень Ради;
5) координує діяльність робочих та консультативних органів Ради національної безпеки і оборони України;
6) за дорученням Голови Ради національної безпеки оборони України представляє позицію РНБО України у Верховній Раді України, у відносинах з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, з політичними партіями і громадськими організаціями та засобами масово нформації, з міжнародними організаціями [5, 6].
Повноваження заступників Секретаря РНБО України визначає Президент України.
4 Інститут представників Президента України
4.1 Представництво Президента України у Верховній Раді
Представник Президента України у Верховній Раді України (дал Представник Президента України) є особою, яка уповноважується Президентом України забезпечувати взаємодію між Президентом України і Верховною Радою України.
Представник Президента України відповідно до покладених на нього завдань:
1) бере участь у встановленому порядку в засіданнях Верховної Ради України, її постійних та тимчасових комісій, депутатських фракцій, а також в нших заходах, що здійснюються Верховною Радою України, її органами та посадовими особами;
2) представляє на засіданнях Верховної Ради України, її комітетів та тимчасових комісій проекти законів, пропозиції Президента України до законів, повернутих главою держави для повторного розгляду, а також інших документів, внесених Президентом України;
3) інформує Президента України про хід і результати розгляду у Верховній Раді України та її органах документів, внесених Президентом України;
4) бере участь у підготовці проектів законів, матеріалів до доповідей, звернень та інших документів, які вносяться Президентом України на розгляд Верховної Ради України;
5) відповідно до наданих повноважень представляє подання Президента України до Верховної Ради України про призначення, звільнення, одержання згоди на призначення, звільнення відповідних посадових осіб;
6) вносить в установленому порядку на розгляд Президента України у разі потреби пропозиції щодо представлення, супроводження у Верховній Рад України внесених Президентом України законопроектів, а також пропозицій до законів, повернутих Президентом України для повторного розгляду;
7) бере участь за дорученням Президента України в робот узгоджувальних та інших комісій, експертних груп, які утворює Верховна Рада України, її органи;
8) сприяє зміцненню контактів, організації зустрічей Президента України з головами комітетів, тимчасових комісій, керівниками депутатських фракцій Верховної Ради України;
9) здійснює моніторинг проектів законів, постанов Верховної Ради України, внесених іншими суб'єктами законодавчої ініціативи, бере участь у здійсненні аналізу таких проектів, зокрема з питань, що виникають у взаємовідносинах Президента України з Верховною Радою України, та в раз потреби вносить відповідні пропозиції;
10) виконує інші доручення Президента України [9, 2].
Представник Президента України має право в установленому порядку:
1) ініціювати запити щодо одержання, одержувати необхідні для виконання своїх повноважень матеріали та інформацію від комітетів і тимчасових комісій, депутатських фракцій, інших органів Верховної Ради України, а також структурних підрозділів її апарату;
2) вносити пропозиції щодо підготовки законопроектів, інших документів для внесення Президентом України до Верховної Ради України;
3) вносити пропозиції щодо утворення експертних та робочих груп з окремих напрямів своєї діяльності, залучення спеціалістів, науковців та експертів для виконання покладених на нього завдань;
4) користуватись інформаційними базами даних Секретаріату Президента України, державними, в тому числі урядовими, системами зв'язку та комунікацій, іншими технічними засобами.
Представник Президента України для виконання покладених на нього завдань у встановленому порядку взаємодіє із структурними підрозділами Секретаріату Президента України, консультативними, дорадчими та іншими допоміжними органами і службами Президента України, взаємодіє з комітетами тимчасовими комісіями, депутатськими фракціями, іншими органами Верховної Ради України, а також структурними підрозділами її апарату.
4.2 Представництво Президента України у Кабінеті Міністрів України
Представник Президента України у Кабінет Міністрів України (далі –– Представник Президента України) є особою, яка уповноважується Президентом України забезпечувати взаємодію між Президентом України та Кабінетом Міністрів України.
