Контрольная работа: Кінетотерапія хворих після ампутації нижніх кінцівок
ЛФК протид атрофії тканин, розвитку контрактур, тугорухливості в суглобах; сприя виникненню тимчасових компенсацій, відновленню порушених операцією або травмою функцій органів і систем. Вона відновлює рухові навички, ходьбу, правильну поставу, зміцнює м'яза, тренує пацієнта й готовить його до фізичних навантажень побутового й виробничого характеру. У випадку необоротності анатомо-структурних змін, які виникають у наслідку травми або оперативного втручання, такі, як видалення частини або цілого легені, ампутація кінцівки й т.д. , фізичні вправи допомагають виробити постійні компенсації, опанувати навичками самообслуговування, навчиться користуватися протезами, засобами пересування, адаптуватися до праці, перекваліфікуватися.
Засоби, форма й методика ЛФК залежать від загального стану хворого, характеру й локалізац травми, методу лікування й способу іммобілізації, змісту й обсягу хірургічного втручання, плину післяопераційного періоду, наявності супутніх захворювань, віку хворого, рухового режиму, періоду реабілітації й періоду застосування фізичних вправ.
4. Лікувальна гімнастика для хворих з ампутованими кінцівками
Після ампутації кінцівок виникає перебудова рухових навичок, розвивається компенсаторне пристосування, можливості якої залежать найбільш від сили й витривалості м¢язової системи. У зв¢язку з тим важливу роль має лікувальна гімнастика як засіб формування кукси й в підготовці ії к первинному протезуванню.
Лікувальна гімнастика направлена на профілактику післяопераційних ускладнень, поліпшення кровообігу у кукси, стимуляцію процесів регенерації, попередження атрофіх м¢язів кукси й зменшення больових відчуттів.
Протипоказання к застосуванню лікувальної гімнастики: гострі запальні захворювання кукси, загальний тяжкий стан хворого, висока температура тіла, небезпека кровотечі й нші ускладнення.
С 2-3-го дня після ампутації призначають загальнорозвиваючі вправи для здорової кінцівки, дихальні вправи, ізометричні напруження для залишившихся сегментів м¢язів ампутованої кінцівки, легкі рухи у вільних від імобілізації суставах кукси, вправи на розслаблення окремих м¢язових груп. З 5-6 дня застосовують фантомну гімнастику (уявне виконання рухів у відсутньому суставі).
Окрім цих вправ після ампутації нижніх кінцівок хворий може перевертатися на бік, сідати, вставати.
Після ампутац ніжньої кінцівки при загальному задовільному стані з 3-4-го дня хворий може приймати вертикальне положення. Лікувальна гімнастика спрямована на тренування рівноваги й опороздатність здорової кінцівки. Разом із загальнорозвиваючими вправами виконують рухи із нагрузкою на здорову кінцівку; тренують вестибулярний апарат, рівновагу. При односторонній ампутації хворі вчаться ходьбі з двома милицями, при двусторонній – самостійному переходу в коляску й пересування в ній. Формування рухових навичок робить позитивний вплив на психіку хворого й полегшує догляд за ним.
Після зняття швів лікувальна гімнастика спрямована на підготовку кукси до протезування. Для цього необхідно відновити рухливість в проксимальном суставі, нормалізувати м'язовий тонус в куксі, підготувати вищерозташовані сегменти кінцівки до протезування, удосконалювати м'язово-суглобове відчуття і координацію поєднаних рухів і активного розслаблення, удосконалювати форми рухових компенсацій. Первинне значення ма відновлення рухливості в суглобах ампутованої кінцівки, що збереглися. У міру зменшення болю, збільшення рухливості в суглобі, що зберіглася, в заняття включають вправи для зміцнення м'язів кукси. При ампутації гомілки, наприклад, слід укріплювати розгиначі колінного суглоба, при ампутації стегна - розгинач м'язи, що відводять тазостегновий суглоб. У розвитку м'язово-суглобового відчуття і координації руху має значення не лише сама вправа, скільки методика його виконання.
Після ампутац кінцівок можуть розвиватися дефекти постави, тому необхідно використовувати коригуючі вправи, що враховують характерні зміни постави.
Після ампутацій нижньої кінцівки значно порушується статика тіла, тобто центр ваги зміщується в сторону здорової кінцівки, що призводить до змінення напруги нервово-м¢язового апарату, необхідн для збереження рівноваги. Наслідком цього є нахил тазу убік, де немає опори, що зберігається за наявності протеза. Нахил тазу у свою чергу спричиняє за собою викривлення хребта у фронтальній плоскості. При ампутації обох нижніх кінцівок для збереження рівноваги необхідне компенсаторне збільшення фізіологічних вигинів хребта. Фізичні вправи, будучи засобом активної корекції, усувають викривлення хребта за рахунок зміцнення розтягнутих м'язів на стороні опуклост розтягування контрагированних м'язів на увігнутій стороні деформації хребта. Зміцнення м'язів черевної стінки і сідничних м'язів зменшує нахил тазу і зміню міру вигинів хребта.
Перевантаження здорової кінцівки, зокрема зведення стопи, веде до розвитку плоскостопості, тому доцільно використовувати вправи, направлені на зміцнення і розвиток нервово-м'язового апарату стопи. До тренування стояння і ходьби на лікувально-тренувальних протезах приступають через 3-4 тижні після операції. При користуванні тимчасовими протезами виробляються рухові навики, що полегшують перехід до ходьби на постійних протезах. Ходьба на лікувально-тренувальних протезах робить позитивний вплив і на куксу, прискорюючи її формування.
5. Кінезотерапія на етапах лікування при ампутації нижньої кінцівки
Лікарняний період реабілітації. Засоби фізичної реабілітації використовують як при планових операціях у передопераційний період, так і у післяопераційному.
У передопераційний період кінезотеріпія призначається для підвищення нервово-психічного і загального тонусу хворого, створення у нього впевненості в успіху операції, зміцнення фізичних сил, стимуляції функцій серцево-судинної, дихальної та інших систем організму, засвоєння вправ і прикладних рухових навичок раннього післяопераційного періоду. ЛФК застосовується у формі лікувальної гімнастики, що проводиться ндивідуально чи в малих групах, самостійних занять 3-4 рази на день, ранково гігієнічної гімнастики складаються із загальнорозвиваючих і дихальних вправ таких, що будуть застосовуватись у найближчий період після операції. Включаються вправи на зміцнення м¢язів сегментів, що залишаться після ампутації кінцівки, рівновагу, координацію рухів. Хворих вчать піднімати таз, сідати з опорою на здорову кінцівку, повертатися на бік, напружувати та розслаблювати м¢язи і відчувати ці стани.
У післяопераційний період кінезотерапія застосовується за трьома періодами: ранній післяопераційний, що триває з часу операції до зняття швів; період підготовки кукси і хворого до протезування, який охоплює час від зняття швів до здатності хворого користуватись протезом; період опанування постійним протезом. Два останн періоди нині проходять, переважно, в денному стаціонарі, поліклініці, реабілітаційних відділеннях і центрах.
У всіх періодах застосовують загальнорозвиваюч спеціальні вправи. Співвідношення цих вправ буде змінюватись залежно від локалізації та важкості ампутації, клінічного перебігу, підготовленості кукси до протезування та здатності хворого користуватися протезом, статі і віку хворого, рухового режиму, етапу реабілітації. Спеціальними вправами при ампутаціях є: вправи для попередження чи зменшення контрактур і тугорухливост у суглобах; фантомно-імпульсивна гімнастика; вправи на підготовку кукси до протезування, розвиток м¢язово-суглобового відчуття; коригуюч вправи, на координацію рухів, розслаблення, рівновагу; вправи на розвиток тимчасових і постійних компенсацій, локомоторної й опорної здатності; для вироблення навичок самообслуговування, користування робочими пристосуваннями постійним протезом. Обов¢язково проводять лікування положенням. Куксу укладають в положення, що протидіє розвитку контрактур фіксують з допомогою шин, з¢ємних лонгет, подушечок та інших пристосувань.
Фантомно-імпульсивна гімнастика – це уявне виконання рухів неіснуючою частиною кінцівки. Хворий посилає імпульс на “згинання” або розгинання” у відсутньому суглобі, під час якого напружуються відповідн усічені м¢язи кукси. Напруження утримують 1-2 секунди, після чого робиться пауза для розслаблення та відпочинку і далі вправу повторюють. Вправи бажано виконувати під метроном зі швидкістю 24-26 ударів на хвилину протягом 5-10 хвилин декілька разів на день за визначеною методикою. На першій удар метроному хворі напружують, наприклад, згиначі, на другий – розслаблюють їх, на третій – відпочинок, на четвертий – напружують розгиначі і так далі. Для полегшення засвоєння вправ фантомно-імпульсної гімнастики їх слід виконувати з одночасними реальними аналогічними рухами здоровою кінцівкою.
Ампутація нижніх кінцівок. ЛФК у починають застосовувати в першу добу після хірургічного втручання. Завдання ЛФК: поліпшення психоемоційного тонусу хворого і створення впевненості у сприятливому результаті операції; профілактика пневмонії, ателектазів, бронхітів, тромбоемболії, контрактур і атрофії м¢язів кукси; активізація крово- і лімфообігу, зменшення набряків; стимуляція трофічних процесів, сприяння загоєнню рани; навчання ходьби на милицях, навичок самообслуговування. Призначають ранкову гігієнічну гімнастику, лікувальну гімнастику тривалістю спочатку 10-15 хвилин, поступово збільшуючи її до 20-25 хвилин; самостійн заняття 5-6 разів на день, лікування положенням.
Комплекси лікувальної гімнастики складаються з дихальних, а також із нескладних вправ для здорових кінцівок. Дозволяються приподнімання таза, повороти тулуба з положення лежачи на спині. На 2-3 день додаються ізометричні напруження м¢язів ампутованої кінцівки усічених м¢язів кукси. В цей час при нормальному перебігу післяопераційного періоду хворий сідає, а на 4-5 день – можна вставати. Використовуються обережні рухи куксою, зміцнюються м¢язи рук. До занять включаються вправи з рівноваги, для розвитку опороздатності здорової ноги. Застосовується фантомно-імпульсивна гімнастика тривалістю 5-7 хвилин.
Хворих вчать пересуватися на милицях, а осіб з двосторонньою ампутацією – сідати у каляску рухатися у ній. Перед ходьбою на милицях їх хворому підганяють по загальній довжині і розташуванню рукоятки, що запобігає порушенням постави, ходи, виникненню потертостей, парезу верхніх кінцівок. Довжина милиці у положенн стоячи повинна досягти пахв і не підіймати надпліччя, а рукоятка розташовуватись на рівні великих вертелів стегон. Все це дає можливість при ходьбі спитатися переважно на кисті, що зменшує навантаження на пахвов ділянки.
6. Комплекс лікувальної гімнастики після ампутації гомілки в післяопераційному періоді (на 4 5 день)
Вступна частина:
1. В. п. лежачи на спині. Зігнути руки в ліктях – видих, розігнути – вдих. 7 – 8 разів. Темп повільний амплітуда повна.
2. В. п. - те саме. Підняти плечі в гору – вдих, опустити – видих. 5 – 6 разів. Темп повільний амплітуда повна.
3. В. п. - те саме. колові рухи стопою здорової ноги назовні і всередину. 7 – 8 разів у кожну сторону. Темп повільний амплітуда повна, дихання довільне.
Основна частина:
1. В. п. сидячи у ліжку. Повернути голову вліво – видих, прямо – вдих; те саме – вправо. 4 –5 разів у кожний бік. Тепм повільний, дихання не затримувати.
2. В. п. - те саме. Розвести руки – вдих, нахилитися вперед і дістати кистями носка – видих. 7 – 8 разів. Темп повільний, видих подовжений.
3. В. п. сидячи у ліжку, упор ззаду. Напруження 2 –3 с чотириголових м΄язів стегна, почергове та одночасне. 12 – 14 разів кожне. Виконується ритмічно, пауза між діями для розслаблення 3- 5 с.
4. В. п. - те саме. Прогнутися, голову назад – вдих, в. п. – видих. 7 – 8 разів. Темп повільний, видих подовжений.
5. В. п.- лежачи на спині. Підняти здорову ногу угору – видих, опустити – вдих, те саме ампутованою. 4 – 5 разів. Тепм повільний, амплітуда не повна.
6. В. п. лежачи на боці здорової ноги. Підняти ампутовану ногу – вдих, опустити – видих. 7 – 8 разів. Тепм повільний, амплітуда не повна.
7. В. п. лежачи на животі, руки під підборіддям. Зігнути ногу у коліні – видих, розігнути – вдих. 5 – 6 разів. Тепм повільний, амплітуда не повна.
8. В. п. те саме. Підняти голову і прогнутися – вдих, в. п. – видих. 7 – 8 разів. Темп повільний, дихання не затримувати.
9. В. п. стоячи, тримаючись руками за спинку ліжка. Піднятись на носок – вдих, опуститися – видих. 7 – 8 разів. Тепм повільний.
10. В. п. те саме. Підняти одну руку вбік – угору – вдих, в. п. – видих; те саме другою рукою. 4- 5 разів кожною рукою. Темп повільний, тулуб тримати прямо.
11. В. п. те саме. Напівприсід – видих, в. п. – вдих. 4 – 5 разів. Темп повільний, дихання не затримувати.
12. В. п. те саме. Відвести ампутовану ногу – вдих, в. п. – видих. 7 – 8 разів. Тепм повільний, амплітуда не повна.
13. В. п. сидячи у ліжку, тримаючись за його край. Розігнути у коліні здорову ногу вдих, зігнути видих. 5 – 6 разів. Темп повільній, амплітуда така, щоб не викликала болю.
14. В. п. те саме. Повернути тулуб вправо і одночасно відвести однойменну руку – вдих, в. п. – видих; те саме – вліво. 4 - 5 разів у кожен бік. Темп повільний, видих подовжений.
Заключна частина:
1. В. п. лежачи на спині. Підняти руку угору – вдих, опустити – видих. 7 – 8 разів. Темп повільний, видих подовжений.
2. В. п. – те саме. Зігнути стопу – вдих, розігнути – видих. 8 – 10 разів. Тепм повільний, амплітуда повна.
3. В. п. лежачи на спині, руки вздовж тулуба долонями вниз. Повернути долоні угору вдих ,в. п. – видих. 4 – 5 раз. Тепм повільний, вдих не посилювати, розслабити всі м΄язи.
Висновок
ЛФК зменшу негативний вплив змушеного спокою, підвищують тонус і активізує діяльність організму, мобілізує його захисні й компенсаторні реакції, попереджають ускладнення, відновлюють і розширюють функціональні можливості організму, скорочують час лікування.
Лікувальна дія ЛФК на організм здійснюється шляхом взаємодії нервової й гуморальної систем, моторно-вісцеральними рефлексами. Будь-яке скорочення м'язів дратує закладені в них нервові закінчення й потік імпульсів з них, а також пропріорецепторів інших утворень опорно-рухового апарата, направляється в ЦНС. Вони змінюють функціональний стан і через вегетативні центри забезпечують регуляцію й перебудову діяльності внутрішніх органів. Одночасно в цьому процесі регуляц бере участь і гуморальну систему, у якій продукти обміну речовин, як утворяться в м'язах, попадають у кров і впливають на нервову систему (безпосередньо на центри й через хеморецептори) і залози внутрішньої секреції, викликаючи виділення гормонів. Таким чином, інформація про роботу м'язів по нервових і гуморальних шляхах надходить у ЦНС і центр ендокринної системи (гіпоталамус), інтегрується, а потім ці системи регулюють функцію й трофіку внутрішніх органів.
Виконання фізичних вправ прилучає хворого до свідомої й активної участі в здійсненн свого власного лікування, що підвищує його психоемоційний стан і загальний тонус організму, надає впевненості у своїх силах і якнайшвидшому видужанні.
ЛФК протид атрофії тканин, розвитку контрактур, тугорухливості у суглобах; сприя виникненню тимчасових компенсацій, відновленню порушених операцією або травмою функцій органів і систем. Вона відновлює рухові навички, ходьбу, правильну поставу, зміцнює м'яза, тренує пацієнта й готовить його до фізичних навантажень побутового й виробничого характеру. У випадку необоротності анатомо-структурних змін, які виникають у наслідку травми або оперативного втручання, такі, як видалення частини або цілого легені, ампутація кінцівки й т.д. , фізичні вправи допомагають виробити постійні компенсації, опанувати навичками самообслуговування, навчиться користуватися протезами, засобами пересування, адаптуватися до праці, перекваліфікуватися.
Список літератури
1. Мухін В.М. Фізична реабілітація. К.: «Олімпійська література», 2005.
2. Древинг Е.Ф. Травматология: Методика занятий лечебной физической культурой. М.: «Познавательная книга плюс», 2002.
3. Белая Н.А. Лечебная физическая культура и массаж. М.: «Советский спорт», 2000.
4. Физическая реабилитация / Под ред. Проф. С.Н. Попова, Ростов-на-Дону: «Феникс», 1999.
5. Богданов В.І. Фізичні методи лікування в травматології та ортопедії. К.: «Здоров’я», 1990.
