Контрольная работа: Державна промислова політика
4. Промисловість засобів зв’язку та складної радіоелектронної апаратури
У промисловості засобів зв'язку та складної радіоелектронної апаратури (річний темп росту 12,5%) на сьогодні практично завершена розробка цифрових електронних станцій системи С-32. Понад 130 тисяч номерів міської кінцевої станції ЕАТС-ЦА працює на мережах зв'язку України. На дослідній зоні в Дніпропетровську проводяться випробування ЕАТС-Т (транзитна станція) та ЕАТС-С (сільська станція).
Впроваджуються на мережах зв'язку сучасні вітчизняні системи передачі інформації ІКМ-120 та ІКМ-480. Розвинут потужності з виробництва цифрових автоматичних телефонних станцій ЕАТС-ЦА системи С-32, ЕАТС «Донець», ЕАТС «Євроквант» - загальним обсягом 550 тисяч номерів щорічно. Разом з Державним комітетом зв'язку та інформатизації України видано наказ «Про проведення випробувань на надійність міської кінцево цифрової АТС типу ЕАТС-ЦА».
Створено нові зразки радіовимірювальної техніки для Національної академії наук України, науково-дослідних нститутів, підприємств, організацій, вищих учбових закладів. В галузі складно радіоелектронної апаратури приділяється значна увага виробництву телевізорів ШОСТОГО ПОКОЛІННЯ, ЯКІ ПО ЯКОСТІ І СПОЖИВЧИМ можливостям повністю відповідають кращим зразкам зарубіжних фірм. Проведена їх сертифікація, атестовані виробництва.
Стабільно працюють підприємства радіоелектронної промисловості (річний темп росту 17,2%) за рахунок впровадження у виробництво конкурентоздатної, скспор-тоспроможної продукц власних розробок, інтегральних мікросхем подвійного призначення, потужних високочастотних транзисторів, матеріалів для сонячної енергетики, малогабаритних осцилографів, виробів із фероматеріалів, спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів, нових виробів спецтехніки та інших.
5. Військово-промисловий комплекс
Значний вплив на підвищення ефективності роботи промислового комплексу має забезпечення Збройних Сил України сучасними комплексами озброєння і військової техніки, а також вихід на зовнішній ринок військової техніки з таких пріоритетів, як танкобудування, артилерійсько-стрілецьке, радіоелектронне озброєння, боєприпаси та вибухов речовини, авіа- та двигунобудування.
Яскравим прикладом цього відродження вітчизняного танкобудування на період виконання контракту для Пакистану. Протягом 1996-1999 рр. було прийнято 22 законодавчі акти та нормативні документи, що забезпечили виконання контракту в обмеженні терміни дали змогу довести рівень вітчизняного виробництва за замкнутим циклом з 45 до 95%, завантажити більш 370 вітчизняних підприємств, створити понад 36 тисяч робочих місць, сплатити до державного бюджету та по інших обов'язкових платежах понад 70 мли. гри.
До цього слід додати, що в Україн протягом останніх років розроблено та прийнято на озброєння ряд окремих зразків спецтехніки, відновлюється виробництво боєприпасів.
З мстою виходу на зовнішні ринки в галузі взято курс на проведення адаптацій зразків озброєння до стандартів НАТО. Україна отримала запрошення на участь у двох танкових тендерах.
У грудні 1999 року було завершено державні випробування українського танку Т-84. Проект документації щодо прийняття зазначеного танка на озброєння Збройних Сил України узгоджено із зацікавленими міністерствами та відомствами і надіслано на затвердження Кабінету міністрів України. При цьому слід додати, що у листопаді 1999 року за погодженням з Мінпромполітики, Антимонопольним комітетом України та Мінюстом було завершено створення концерну «Бронстехніка України». До складу цього концерну увійшло 34 промислових підприємства та наукових установ України. Цей концерн було створено з мстою більш ретельної координації та підвищення ефективності робіт в галузі розробки і виробництва броньованої техніки.
Для подальшого покращення роботи підприємств галузі відпрацьовуються слідуючи питання:
- звільнення від податку на додану вартість виконавців державного оборонного замовлення в інтересах власних військових формувань та інших державних замовлень;
- створення механізму стимулювання комерційних банків з мстою залучення кредитів на пільгових умовах у пріоритетн галузі промисловості для кредитування, насамперед, казенних підприємств та підприємств, які виконують важливі експортні контракти на постачання всіх видів товарної продукції.
Поряд з іншими провідними галузями, де спостерігалося підвищення обсягів виробництва, слід приділити увагу авіаційній промисловості, яка є однією із пріоритетних галузей України. На підприємствах галузі в 1999 році було випущено продукції на 4,8% більше ніж у 1998 році. По відношенню до 1998 року обсяг виробництва збільшили Харківський машинобудівний завод «ФЕД» — 112,5%, ВАТ «Дніпропетровський агрегатний завод» - 122%; ВО «Орізон» (м. Сміла) - 127%,, завод «Радар» (Київ) - 101,3%. Протягом останніх років стабільно працюють АТ «Мотор-Січ» (Запоріжжя), завод «ФЕД» (Харків), ХДПЗ ім. Шевченко (Харків). Але при цьому слід відзначити, що в 1999 році зменшилися обсяги виробництва на деяких провідних підприємствах галузі, а саме: Харківське державне авіаційне виробниче підприємство - 52,4%о, Київський державний авіаційний завод - 92,0%, завод 410 ЦА (Київ) - 80,8%, Павлоградський хімзавод - 88,9%о.
Стосовно інших проблем, як вирішувалися в галузі, слід відмітити виконання робіт по ліквідност стратегічних ракетних комплексів РС-22 на ВО «Павлоградський хімічний завод», вирішення проблем підвищення ефективності кооперації з Російською Федерацією з питань утилізації російських МБР.
До цього також слід додати, що на українських підприємствах, зокрема ВО «Моноліт» (Харків) та на ВО «Орізон» (м. Сміла), виконувалися роботи по проектах Нанна-Лугара в межах Програми спільного зменшення зброї між США та Україною.
ВО «Павлоградський хімзавод» продовжувало роботи щодо утилізації звичайних боєприпасів із сховищ Міноборони України.
Серед інших робіт в цьому напрямку слід відмітити в межах виконання комплексної програми розвитку медично промисловості на 1997-2003 роки закінчення розробки цифрового флюорографа (СКБДЛ) маммографа. ВО «Орізон» освоїло виробництво гомографічної гамма-камери.
Приладобудівним заводом ім. Шевченко здійснено постачання на Запорізьку АЕС модернізованих автоматичних систем управління турбінами.
6. Металургійна промисловість
Питома вага продукції, виготовленої на підприємствах гірничо-металургійного комплексу, становить в середньому 25% від загальних по промисловості України, а експорт металургійно продукції забезпечує майже 40% валютних надходжень до бюджету.
На жаль, несприятливі умови на зовнішніх ринках на протязі другого півріччя 1998 року викликали падіння виробництва в ГМК та дестабілізацію і до того складного фінансово-економічного стану підприємств. Ця тенденція мала місце і у першому півріччі 1999 року.
Вжиті заходи по підтримці експортного потенціалу галузі дозволили стабілізувати виробничу діяльність гірничо-металургійного комплексу України. 1999 рік став самим найпродуктивнішим за останні шість років з виробництва чавуну, сталі, товарного прокату. Незважаючи на значні обмеження в забезпеченні металургійних підприємств паливно-енергетичними ресурсами, залізорудною сировиною, металобрухтом, обсяги виробництва в 1999 році перевищили фактичне виробництво за 1998 рік і склали 109—114%, зокрема виробництво чавуну склало в порівнянні з 1998 роком 108,7%, сталі — 112,1%, товарного прокату - 114,0%.
Подальше підвищення ефективност роботи підприємств гірничо-металургійного комплексу потребує вирішення таких проблем:
1. Виходячи з обсягів добування та збагачення українського коксівного вугілля, що планується на 2000 рік, його ресурси в збагаченому вигляді складуть 16,6 млн. тонн, або на 6,2 млн. тонн менше потреби. Слід зауважити також, іі(о коксівне вугілля відволікається на потреби енергетики, в тому числі і вугілля спікних марок, обсяг виробництва якого може скласти в зимовий період від 15 до 30%о. Таким чином, дефіцит коксівного вугілля складає 27% від потреби і може бути ліквідований лише за рахунок залучення імпортного вугілля.
Постачання низькосірчаного імпортного коксівного вугілля необхідне не лише для покриття існуючого дефіциту, а також для збереження якості мсталопродукції і зменшення витрат металургійних підприємств на виведення сірки з металу.
2. З мстою зменшення збитків та поліпшення екологічної ситуації було прийнято рішення уряду щодо реструктуризаціїВО «Кривбасруда» шляхом закриття збиткових шахт та переведення шахт «Гігант» та «Першо-травнсва” в режим гідрозахисту.
На базі майна шахт, що закриваються, створено державне управління «Кривбасгідрозахист», яке повинно забезпечити гідрологічний захист ведення гірничих робіт Кривбасу від підтоплення та негативного впливу в процесі зсуву та провалів земної поверхні, зсуву відвалів та дамб шлаконакопичувачів.
Джерелом фінансування витрат на реструктуризацію гірничорудних підприємств постановами КМУ від 02.03.98 р. №258 від 23.11.98 р. №1847 та розпорядженням КМУ від 05.11.97 р. №637 передбачено Державний бюджет України.
Роботи по реструктуризації шахт розпочалися у 1997 році, але фінансування цих робіт з кожним роком погіршується, а проблеми накопичуються.
За цей період в бюджеті було передбачено 130 мли. гри., фактично отримано 49 мли.
По програмі виконання заходів по реструктуризації на 2000 рік Мінпромполітики було заявлено фінансування витрат у сумі 89,85 млн. грн., але у проекті бюджету запропоновано лише 15 млн.
3. На даний час мають місце факти втручання компаній, яким передані корпоративні права по управлінню державною часткою пакетів акцій, в оперативну та поточну фінансову діяльність товариств, що в результаті призводить до фактичного відлучення керівників підприємств від керівництва фінансовими та товарними потоками всупереч діючим законодавчим нормам.
4. Про технічний стан вантажного вагонного парку та заходи щодо його оновлення.
На сьогодні інвентарний парк вагонів «Укрзалізниці» складає 177 тис. одиниць, в тому числі 82 тис. піввагонів, 18 тис. цистерн, 20 тис. критих, 15 платформ, 42 тис. інших спеціалізованих вагонів, в тому числі 3,6 тис. обкотишевозів, 13,3 тис. зерновозів, 9,5 тис. цементовозів, 4,1 мінсраловозів.
Ступінь зносу вагонів складає: піввагонів - 64%,, нафтобензинових цистерн - 66%, обкотишевозів - 67%, інш типи вагонів зношені на рівні 50%.
Вже в 2000 році потребують списання по терміну служби 5,6 тис. піввагонів, 2 тис. цистерн, 1 тис. обкотишевозів.
Дефіцит парку по піввагонам склада 7,8 тис. одиниць, цистернам - 6,3 тис. одиниць, обкотишсвозам - 1 тис. одиниць, який по піввагонам та обкотишевозам покривається використанням на платній основі вагонів СНД, по цистернам - експлуатацією парку цистерн власност підприємств.
Для необхідного поновлення парку вантажних вагонів під наявні обсяги перевезень на найближчі шість років потрібно біля 776 мли. гри. в середньому на рік.
Сьогодні для таких обсягів закупок необхідних коштів «Укрзалізниця» не має. На 2000 рік можливо виділити лише 300 млн. грн. Вирішення питання потребує скоригованих дій Мінтрансу («Укрзалізниці») та Державного комітету промислової політики.
В поточний час підписана Міжгалузева угода з метою забезпечення експлуатаційної надійності роботи залізничного транспорту щодо стійкого транспортного обслуговування підприємств Мінпромполітики, зниження собівартості металопродукції, рухомого складу послуг по перевезеннях. Але питання відновлення спеціального рухомого складу залишаються невирішеними і потребують створення механізму фінансування виробництва необхідного рухомого складу із залученням коштів всіх зацікавлених сторін, в тому числі коштів підприємств гірничометалургійного комплексу.
5. За даними Державної податково адміністрації, в грудні 1999 року сталися суттєві позитивні зрушення у розрахунках підприємств - учасників експерименту з бюджетом: сплачено 90,6 млн. грн. проти 46,9 мли. грн. у листопаді. Загальна сума недоїмки зменшилась з 56 млн. грн. в листопаді до 9,2 мли. грн. у грудні. Деякі підприємства сплатили до бюджету більше податків, ніж їх нараховано.
Приймаючи до уваги зазначен позитивні результати, необхідно і надалі підвищувати ефективність впровадження Закону України «Про проведення економічного експерименту на підприємствах гірничо-металургійного комплексу України» та залишити його без змін, незважаючи на пільгову його природу.
6. Враховуючи глибоку кооперацію підприємств ГМК та їх орієнтацію на власну сировинну базу, необхідно створити нормативно-правову базу дійового впливу на виконання скоординованих балансів виробництва основних видів продукції, що мають затверджуватись Державним комітетом промислової політики, підприємств всіх форм власності. Це дозволить забезпечити стійкий рівень виробництва металопродукції та постачання заготівельних її видів переробним підприємствам металургійної та машинобудівно галузей.
Подальшого вдосконалення потребу механізм економічного впливу на зменшення експорту чавуну, квадратної та трубної заготовки, слябів та підвищення обсягів виробництва та експорту кінцевих видів металопрокату.
7. Хімічна та нафтохімічна промисловість
Покращили роботу підприємства хімічної промисловості (темп росту за 10 міс. поточного року склав 101,1%).
Основні заходи спрямовуються на зниження енергоємності шляхом технологічного переоснащення окремих підприємств та виведення з експлуатації застарілих потужностей, нарощування обсягів конкурентоспроможної продукції.
Крім того буде:
— проведено роботу щодо удосконалення механізмів забезпечення добривами сільгоспвиробника;
— здійснено реконструкцію та модернізацію виробництва шин для легкових автомобілів;
— налагоджено виробництво тари з поліетилентарафталату, важкогорючих конвеєрних стрічок для вугільно промисловості, медичної рентгенографічної плівки на лавсановій основі, придатної для машинної обробки, що дасть змогу відмовитись від імпорту;
— здійснено реконструкцію агрегатів синтезу аміаку на Сєвєродонецькому ДВП Об'єднання «Азот», Одеському державному припортовому заводі, ВАТ «Дніпроазот» з метою зниження витрат природного газу;
— запроваджено комплекс заходів, спрямованих на залучення інвестицій у будівництво сучасного цеху сірчано кислоти потужністю 700тис.тонн на рік на ВАТ«Сумихімпром», із закінченням будівництва у 2001 році.
8. Деревообробна промисловість
За 1999 рік темп росту обсягів виробництва товарної продукції деревообробної промисловості склав 115,87с до відповідного періоду 1998 року.
Проте, незважаючи на позитивн зрушення та пожвавлення роботи підприємств, економічна ситуація в галуз залишається складною. Одна з найболючіших проблем, що потребує вирішення, - проблема збуту продукції.
В той же час необхідно відзначити: виставка, яка була проведена в жовтні 1999 р. меблевиками України, викликала нтерес з боку населення, що свідчить, що найближчим часом українські мебл будуть успішно конкурувати з імпортними, як це вже сталося з продукцією вітчизняної харчової промисловості.
Проблемним питанням залишається для підприємств галузі нестача коштів для придбання лісосировини, енергоносіїв, ремонту і заміни вкрай зношеного і морально застарілого устаткування.
9. Легка промисловість
Третій рік зберігає позитивну динаміку легка промисловість, обсяги виробництва якої збільшилися у 1999 роц по відношенню до 1998 року на 5,7%.
Суттєво вплинуло на стабілізацію галузі прийняття ряду рішень стосовно державної підтримки легкої промисловості. Так, прийняття ряду рішень стосовно обмеження вивозу шкірсировини забезпечило стабільне зростання її переробки вітчизняними підприємствами і збільшення виготовлення шкіртоварів протягом останніх двох років.
Заборона використання бюджетних коштів для закупівлі імпортних товарів призвела до того, що потреби силових структур в речовому майні практично повністю забезпечуються вітчизняними підприємствами.
Цілеспрямована політика пропаганди можливостей вітчизняних виробників, яка реалізується на державному рівні, призвела до підвищення довіри українських споживачів до вітчизняних товарів легкої промисловості. Це підтверджують результати ярмарок по оптово-роздрібному продажу товарів легкої промисловості вітчизняними виробниками, які систематично проводить Міністерство промислової політики.
В той же час на ринках європейських країн щорічно реалізується більше ніж на $300 мли. товарів легкої промисловост України, виготовлених в кооперації з іноземними партнерами.
Україна є традиційно льоносіючою країною. Вироби з українського льону здавна користувалися підвищеним попитом населення як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Льоноволокно основною вітчизняною сировиною для підприємств текстильної промисловості, як переробляли близько 40 тис. тонн, і більше 50 тис. тонн волокна експортувалося. До 1990 року площі під посіви льону в Україні становили 200 тис. га, з яких щорічно отримували більше 100 тис. тонн волокна. Починаючи з 1990 року відслідковується стійка тенденція до скорочення цих площ, і в 1997 році площа під посівами льону досягла тієї критичної межі, що вже не забезпечує потребу навіть вітчизняних льонопереробних підприємств.
З мстою створення умов для стабілізації та збільшенні виробництва льоно- та коноплепродукції, збереження посівів льону та конопель в 2000 році необхідно на державному рівні розробити цільову програму по відродженню льонарства в Україні.
Зменшенню залежності підприємств текстильної промисловості України від закупок бавовни по імпорту та створення власної сировинної бази буде сприяти сумісна робота Міниромполітики разом з Мінагропромом і Академією наук України на базі АТ “Катон” по програм «Таврійська бавовна», якою передбачено відновлення вирощування бавовнику в південних областях України. Практичні результати експериментальних робіт по вирощуванню бавовни-сирцю свідчать про потенційну можливість відродження бавовнярства на півдні України. Необхідно здійснити на державному рівні заходи по продовженню цих робіт для створення необхідної інфраструктури розвитку бавовнярства в Україні і в першу чергу передбачити будівництво бавовноочисного заводу в Херсонській області потужністю 6 тис. тонн бавовни-сирцю на рік.
Попередній аналіз роботи підприємств в умовах експерименту засвідчує, що при конструктивній підтримці ряду міністерств і відомств та підвищенні відповідальності самих підприємств-учасників експеримент дасть позитивні результати.
III. Інвестиційна політика
Одним із шляхів підвищення ефективності роботи промислового комплексу в ринкових умовах є виважена нвестиційна політика, спрямована на запобігання подальшого спаду виробництва в галузях промисловості, та забезпечення організації виробництва нових видів продукції та розвитку сировинної бази, залучення в обіг підприємств додаткових оборотних коштів.
На жаль, відтворювальний процес у промисловості через наростаючий дефіцит інвестиційних ресурсів набув переважно негативних змін. Знос основних виробничих фондів в цілому по галузях промисловості становить 53,5%, рівень зносу машин та обладнання - 67,8%. За розрахунками, для проведення модернізації, реконструкції, створення нових виробництв, тобто оновлення основних виробничих фондів під випуск конкурентоспроможної продукції, необхідно біля 5 млрд. грн. щорічно.
Вирішити проблему можливо шляхом залучення інвестицій із різних джерел фінансування, перш за все - власних коштів підприємств, кредитних ресурсів, прямих іноземних інвестицій та централізованих вкладень.
З метою стимулювання притоку нвестицій в галузі промисловості необхідно:
- створити Державний банк реконструкції та розвитку, що дасть можливість надавати кредити за помірними ставками на реалізацію проектів з випуску експортної продукції;
- надавати гарантію уряду на кредити, які виділяються для закупівлі іноземного обладнання у випадку, коли це обладнання в Україні не виготовляється і не планується до випуску;
- залучати кошти, які виділяються Україні по програмам ТАСІ5 та іншим програмам технічної допомоги для розробки бізнес-планів по підприємствам, до яких можуть бути залучені стратегічн нвестори (ВАТ «Турбо-атом», ВАТ «Сумихімпром», Сєвєродонецьке ДХП «Об'єднання «Азот», Криворіжсталь тощо);
- звільнити від ввізного мита ноземні інвестиції у вигляді устаткування, обладнання, матеріалів тощо, якщо вони вносяться до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями;
- створити «точечні зони» з спеціальним режимом інвестування на базі окремих підприємств, на яких реалізуються інвестиційні проекти, що мають велике значення для економіки України;
- створити в Україні надійну систему страхування та перестрахування інвестиційних ризиків.
Список використаної літератури
1. Тацій В.Я. Проект конституц України ( Загальні положення) // Вісник академії правових наук України. - 1999. - №3.
2. Бизнес-информ - 1999. - №5
3. В.Опришко //Право України - 2000. - №1.
4. Урядовий кур'єр - 2004.
5. Мельник А.Ф. Державне регулювання економіки. - К.: " Наукова думка", 1994.
6. Джон Стігліц. Економіка державного сектору - К.: Атіка", 1997.
7. Вісник НБУ
8. Стретович В. (Правовая система Украиньї) // Право Украини. - 2002. -№2.
9. Працюк Й. // Бизнес-информ. - 1999. - №4.
10. Ю.Селиванов В.Н. // Правоведение. - 1999. - №1 11. 11.Урядовий кур'єр - 2000. - № 7.
12.Васильева И.Н.Экономические основы технологического развития; Уч.пособие для вузов. – М.:Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995.-160с.
13.Стратегични питання розвитку промислового комплексу України (Финансовая консультация) 2002 №49-52 В.В.Прядко с.23-26
12.Покровская В.В. Организация и регулирование ВЭД: Учебник. – М.: Юристь,1999.-456с.
13.Кузнецова Н.В. Регулирование ВЭД в Украине (практическое пособие).-К.:СПЛАЙН, 1998.-220с.
