Дипломная работа: Рахунки бухгалтерського обліку і подвійний запис
Крім основних показників, для оцінки монітора є ще ряд допоміжних, таких як наявність програм керування колірною температурою зображення, якість зведення променів, наявність якісного противоблискового покриття, відповідальність радіаційної і екологічної безпеки ТСО – 95, ТСО – 99, ТСО – 03.
2.4 Конфігурація системного блоку
Як ми вже казали раніше, системний блок містить всі основні компоненти електроніки ПК. Розглянемо їх більш докладно.
Системний блок містить:
1. Блок живлення
2. Системну (материнську) плату
3. Мікропроцесор
4. Комплект адаптерів для підключення зовні пристроїв до ПК.
5. Шинний інтерфейс
6. Відеоплата
7. Звукова плата
8. Оперативна пам’ять
9. Дисковод гнучких магнітних дисків
10. Дисковод твердих магнітних дисків
11. Дисковод CD ROM
Як ми вже казали раніше, системний блок містить всі основні компоненти електроніки ПК. Розглянемо їх бiльш докладно.
Блок живлення. Вiн перетворює змiнний електричний струм у постiйний, забезпечуючи чотири стабiлiзованих напруги: +12В, -12В, +5В та -5В. Основна характеристика потужнiсть блока живлення.
Системна (материнська) плата. На ній розташована бiльшiсть основних елементiв, мiкросхем, що забезпечують роботу ПК. До них входять:
блок центрального процесора (процесор, сопроцесор);
постiйний запам'ятовуючий пристрiй (ПЗП) – (ROM);
оперативний запам'ятовуючий пристрiй (ОЗП) – (RAM);
генератор тактової частоти;
шинний контролер (Bus Controller);
контролер переривань (Interrupt Controller);
контролер прямого доступу до пам'ятi;
роз'єми розширення системи та iншi.
Всi компоненти, про якi йшла мова, з'єднуються один з одним за допомогою системи провiдникiв, що зветься шиною (Bus).
Розглянемо характеристики та функції, якi виконують вказанi вище компоненти більш докладно.
Мікропроцесор пристрій перетворення даних. Процесор – це основний пристрій комп'ютера. Він призначений для перетворення введеної інформації.
Характеристикою процесора є розрядність регістрів – пристроїв двійкової пам'яті, з яких складаються його вузли. Сьогодні типовими є 64‑розрядн процесори типу Pentium або Athlon. Чим вища розрядність регістрі, тим більше даних вони опрацьовують за одиницю часу. Набір регістрів процесора і набір внутрішніх команд, які може виконувати процесор, утворюють архітектуру процесора.
Іншою характеристикою процесора є його тактова частота (кількість тактів за секунду), яка вимірюється в гігагерцах).
Інформацiя мiж окремими компонентами ПК передається по шинi. Задача контролера шини полягає в тому, щоб забезпечити при цьому надiйну передачу сигналiв. Контролер прямого доступу до пам'ятi призначений для обмiну iнфомацiєю мiж окремими пристроями (зокрема, дисководами та пам'яттю), минаючі процесор.
Пiд час роботи ПК багато пристроїв потребують уваги з боку процесора у той час, коли вiн зайнятий iншою роботою. Контролер переривань виконує функцiю «секретарки», яка стежить за цим процесом, встановлює вiдповiдну чергу.
Відеоконтролер, контролери дисководів. Ці контролери забезпечують необхідний зв'язок між процесором та відповідним пристроєм.
Розрізняють три види запам'ятовуючих пристроїв: пристрої постійно пам'яті, оперативної та дискової.
| Внутрішня | |
| Постійна | Оперативна |
|
Для постійного зберігання інформації Інформація не зникає внаслідок вимикання машини Інформацію можна тільки прочитати Обсяг пам'яті малий |
Для зберігання інформації протягом сеансу роботи Інформація зникає внаслідок вимикання машини Інформацію можна прочитати або записати Обсяг пам'яті обмежений |
| Дискова | |
|
Для тривалого зберігання інформації Інформація не зникає внаслідок вимикання машини Інформацію можна прочитати або записати Обсяг пам'ят великий |
|
Постійна пам'ять. Деяка інформація (наприклад, програма початкового завантаження комп'ютера) постійно зберігається в пам'ят комп'ютера, навіть якщо він вимкнутий. Ця пам'ять називається постійною. Інформацію з неї можна тільки читати. Тому цей пристрій називають запам'ятовувачем тільки для читання. Отже, постійна пам'ять призначена для запуску комп'ютера тестування його пристроїв.
Оперативна пам'ять. Інформація, яку вводить користувач з клавіатури чи дисків, потрапляє в оперативну пам'ять. З оперативної пом'ят вона надходить у процесор, де опрацьовується. З процесора інформація знову надходить в оперативну пам'ять. Отже, процесор весь-час обмінюється інформацією (даними) з оперативною пам'яттю. Якщо живлення вимкнути, вміст оперативно пам'яті втрачається. Оперативна пам'ять комп'ютера може мати ємність 128, 256, 512, 1024, 2048 і більше Мбайт і більше та розміщатися в одному чи кількох модулях. У цей час використаються наступні стандарти оперативної пам'яті: DIMM, DDR DIMM, DDR2 DIMM.
CASHE‑пам'ять – кеш-пам'ять – це невеликий за обсягом (256–512 Кбайт) модуль оперативної пам'яті, який характеризується високою швидкодією призначений для прискорення процесів обміну даними між процесором і всією оперативною пам'яттю. Цей модуль тепер вставляють у головний процесор.
Графічна плата або графічна карта, відеокарта, відеоадаптер – це пристрій, що перетворить зображення, що перебуває в пам'яті комп'ютера, у відеосигнал для монітора. Відеопам'ять може мати ємність 32–1024 Мбайт. Чим вища ємність, тим швидше надходить графічна інформація на екран дисплея.
Дискова пам'ять. Для тривалого зберігання великих обсягів інформації призначена дискова пам'ять – це носії (магнітні чи оптичні диски) та пристрої читання-записування (дисководи). Цей вид пам'яті деколи називають зовнішньою пам'яттю, бо колись пристрої дискової пам'яті перебували поза системним блоком. Для дискової пам'яті характерні велика ємність носіїв і незначна порівняно з оперативною швидкодія пристроїв читання-записування.
Розрізняють такі типи дисків: тверд (постійні) диски, дискети та компакт-диски. Жорсткий диск або вінчестер (по-англійському Hard Disk Drive, HDD) – це енергонезалежний, перезаписуваний комп'ютерний запам'ятовувальний пристрій.
Жорсткий диск є основним накопичувачем даних практично у всіх сучасних комп'ютерах.
Характеристики жорстких дисків
Інтерфейс – це спосіб, що використається для передачі даних, відповідно контролер і рознімання.
Ємність жорсткого диска – це кількість даних, які можуть зберігатися накопичувачем. Ємність сучасних пристроїв досягає 1000 Гб.
Час довільного доступу (random access time) – от 3 до 15 мс, як правило, мінімальним часом володіють серверні диски, самим більшим з актуальних – диски для портативних пристроїв.
Швидкість обертання шпинделя – кількість обертів шпинделя жорсткого диска у хвилину. От цього параметра в значній мірі залежать час доступу й швидкість передачі даних.
Кількість операцій вводу-виводу в секунду – у сучасних дисків це близько 50 операцій у секунду при довільному доступі до накопичувача й близько 100 операцій у секунду при послідовному доступі.
Пристрій читання міні-дисків (дискет, FDD) ємністю 1,2 чи 1,44 Мбайт тощо і рушій компакт-дисків (CD-ROM) ємністю 600 Мбайт чи 4 Гбайт. Постійний диск ще називають твердим диском, чи вінчестером. На ньому зберігається операційна система, прикладні програми і файли користувача. Міні-диски (дискети), а також твердий диск можна змінювати. З'явилися аналоги дискет, як мають ємність 100–200 Мбайт.
Тверді диски обслуговуються контролерами. Контролери вставляються у материнську плату і з'єднуються з дисководами багатожильними плоскими кабелями.
Звукова плата або звукова карта – дозволяє працювати зі звуком на комп'ютері. У цю годину звукові карти бувають убудованими в материнську плату, як окремі плати розширення і як зовнішні пристрої. Найперше завдання звуково плати – обробляти цифровий звук.
2.5 Вибір периферійного обладнання
Периферійні або зовнішні пристрої – це пристрої, розміщені поза системним блоком і задіяні на певному етапі обробки інформації. Передусім – це пристрої фіксації вихідних результатів: принтери, плотери, модеми, сканери і т. д. Поняття «периферійні пристрої» досить умовне. До їх числа може віднести, наприклад, накопичувач на компакт-дисках, якщо він виконаний у вигляд самостійного блоку і приєднується спеціальним кабелем до зовнішнього рознімного з'єднання системного блока.
Призначення і класифікація периферійного обладнання
Вхідними пристроями можуть бути: клавіатура, дискова система, миша, модеми, мікрофон; вихідними – дисплей, принтер, дискова система, модеми, звукові системи, інші пристрої. З більшістю цих пристроїв обмін даними відбувається в цифровому форматі.
Головним пристроєм вводу більшості комп'ютерних систем є клавіатура. Оскільки нині найчастіше використовується 101 клавіша клавіатура, розглянемо детальніше.
На клавіатурі можна вирізнити такі основн групи клавіш:
· Функціональні;
· Символьні і керуючі;
· Цифрова клавіатура;
· Спеціальні і допоміжні.
Маніпулятор миша, звичайно просто миша або мишка – один із пристроїв уведення, що забезпечують зручний інтерфейс користувача з комп'ютером.
Миша сприймає своє переміщення в робочій площині й передає цю нформацію комп'ютеру. Програма, що працює на комп'ютері, у відповідь на переміщення миші робить на екрані дія, що відповідає напрямку й відстані цього переміщення. У віконних інтерфейсах за допомогою миші користувач управляє мишачим курсором маніпулятором елементами інтерфейсу.
На додаток до детектора переміщення миша має від однієї до трьох або більше кнопок, а також додаткові елементи керування – колеса прокручування, джойстики, трекболы й клавіші, дія яких звичайно зв'язується з поточним положенням курсору.
Існують наступні типи мишей:
· механічні миші;
· оптичні миші;
· лазерні миші;
· бездротові миші.
Пристрої виводу інформації
Монітор пристрій відображення візуальної інформації.
Монітор варто віднести до самого довгоживучому або консервативному компоненту в комп'ютерній системі з погляду заміни й модифікації. Дійсно, багато хто роблять модернізацію материнської плати, вінчестера, нарощують пам'ять, установлюють додаткові пристрої, однак монітор зміняється вкрай рідко через чималу вартість.
Саме за допомогою монітора ми сприймаємо всю візуальну інформацію від комп'ютера. Від якості й безпеки монітора прямо залежить ваше здоров'я – насамперед зір.
Сучасні монітори бувають 3х типів:
· ЕПТ монітори – на основі електронно-променевої трубки (по-англійському CRT – cathode ray tube)
· РК – рідкокристалічні монітори (по-англійському LCD – liquid crystal display)
У персональних комп'ютерах застосовуються найрізноманітніші схеми формування звукових сигналів – від простих до складних. Стандартно з ПЕОМ поставляється проста схема, що складається з чотирьох мікросхем і динаміка. Динаміком управляє драйвер реле, він посилює вхідн цифрові сигнали і подає в динамік.
Для вводу-виводу даних використовуються різноманітні типи ПП: накопичувачі на гнучких дисках (дискети), накопичувачі на жорстких дисках (вінчестер), стрічкові, магнитооптичні, CD-ROM, DVD-ROM.
Пристрої, що запам'ятовують
В даний час використовуються накопичувач на гнучких дисках (5. 25'' або 3. 5''). У залежності від щільності запису мність 5. 25'' дисків може бути 360 Кбайт, 1.2 Мбайт, 3. 5'' – 720 Кбайт і 1.2 Мбайт. Ємність накопичувачів на жорстких дисках складає від 20 Мбайт до декількох Гбайт., а також флеш-пам'ять з різними об’ємами пам’яті.
CD-ROM, DVD-ROM є, в основному, адаптацією компакт-дисків цифрових систем, що аудиозаписують. Обсяг даних, збережених на одному диску CD ROM, складає 650 Мбайт., а DVD-ROM 4–9 ГБайт.
Друкувальні пристрої, графобудівники
Для виводу результатів роботи використовують принтери. В даний час використовується чотири принципових схеми нанесення зображення на папір: матричний, струйний, лазерний, термопереносу.
Матричн друкувальні пристрої.
Коли говорять про матричні принтери, звичайно мають на увазі пристрої ударної дії, наприклад усім відомі моделі Epson, Star і Microlin.
Струйн принтери.
Відносяться до безударних друкувальних пристроїв. Дані пристрої працюють практично безшумно. Струйні чорнильні принтери відносяться до класу послідовних матричних безударних друкувальних пристроїв. Вони ж у свою чергу підрозділяються на пристрої безупинної і дискретної дії.
Лазерн LED – принтери.
У лазерних принтерах використовується электрографічний засіб створення зображення приблизно такий же, як і в ксероксах.
Крім лазерних існують LED – принтери, що одержали свою назву через те, що напівпровідниковий лазер у них був замінено «гребінкою» дрібних світлодіодів.
Плотери.
Пристрій, що дозволяє подавати виведені з комп'ютера дані у виді малюнка або графіка на папері, називають звичайно графобудівником, або плоттером.
Сканер – це пристрій, який дає змогу вводити в комп'ютер чорно-біле або кольорове зображення, прочитувати графічну та текстову інформацію. Сканер використовують у випадкові, коли виникає потреба ввести в комп'ютер із наявного оригіналу текст і/або графічне зображення для його подальшого оброблення (редагування і т. д.).
Основні технічні характеристики сканерів:
· Роздільна здатність. Сканер розглядає любий об'єкт як набір окремих точок (пікселів). Щільність пікселів (кількість на одиницю площі) називається роздільною здатністю сканера і вимірюється у dpi (dots per inch – точок на дюйм).
· Глибина представлення кольорів. При перетворенн оригіналу у цифрову форму, зберігаються дані про кожний піксел зображення. Більшість сучасних кольорових сканерів підтримує глибину кольору 24 розряди.
· Область сканування. Максимальний розмір зображення, що сканується. Ручні сканери – до 105 мм, барабанні, планшетн сканери.
· Швидкість сканування. Немає стандартної методики, що визнача продуктивність сканера.
Модем – це пристрій призначений для під'єднання комп'ютера до звичайно телефонної лінії. Назва походить від скорочення двох слів – Модуляція та Демодуляція. За конструктивним виконанням модеми бувають вбудованими і зовнішніми (підключаються через один із комунікаційних портів, маючи окремий корпус і власний блок живлення).
