Дипломная работа: Ліквідація субектів підприємницької діяльності
Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно (ч. 3 ст. 112 ЦК).
Особою, відповідальною за погашення податкових зобов'язань або податкового боргу платника податків у разі ліквідації останнього, є (згідно з п. 8.5 Інструкції про порядок обліку платників податків):
- стосовно платника податків, який ліквідується, - ліквідаційна комісія або інший орган, що проводить ліквідацію;
- стосовно фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності - така фізична особа;
- стосовно кооперативів, кредитних спілок, товариств співвласників житла або інших колективних господарств - їх члени (пайовики) солідарно;
- стосовно інвестиційних фондів - інвестиційна компанія, що здійснює управління таким інвестиційним фондом.
Вважаються погашеними вимоги:
|
Ліквідація підприємств |
Ліквідація банків |
Банкрутство |
|
- Незадоволені у зв'язку з недостатністю майна* |
- Не заявлені вчасно |
- Не заявлені вчасно |
У випадках, передбачених законом, при недостатності майна юридичної особи майнову відповідальність можуть нести його засновники (наприклад, субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями юрособи несуть повн учасники командитного товариства, учасники повного товариства і товариства з додатковою відповідальністю).
ГК (ч. 4 ст. 91) встановив особливості розподілу майна господарського товариства після його ліквідації:
- кошти, що належать господарському товариству, зокрема від продажу його майна у разі ліквідації, розподіляються між учасниками товариства в шестимісячний строк після опублікування інформації про його ліквідацію;
- майно, передане товариству його засновниками або учасниками в користування, повертається у натуральній формі без винагороди;
- у разі виникнення спорів щодо виплати заборгованост товариства його кошти не підлягають розподілу між учасниками товариства до вирішення цього спору або до отримання кредиторами відповідних гарантій погашення заборгованості (ч. 3 ст. 21 Закону про госптовариства).
Якщо вартість майна юридичної особи виявиться недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому Законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом (ч. 3 ст. 110 ЦК).
Банкрутство
Це визнана господарським судом неможливість боржника відновити свою платоспроможність і задовольнити визнані судом вимоги кредиторів тільки через застосування ліквідаційної процедури.
Виходячи з норм статті 211 ГК засновники (учасники) суб'єкта підприємництва, власник майна, органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень зобов'язані вживати своєчасних заходів із запобігання його банкрутству.
Власники майна державного (комунального) або приватного підприємства, засновники (учасники) суб'єкта підприємництва, який виявився неплатоспроможним боржником, кредитори та інші особи можуть надати йому фінансову допомогу в розмірі, достатньому для погашення його зобов'язань перед кредиторами, включаючи зобов'язання із сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), відновлення платоспроможності цього суб'єкта (тобто провести так звану досудову санацію).
Якщо ж усі вжиті заходи не допомогли, боржник зіткнеться з процедурою банкрутства.
I. ПОРУШЕННЯ СПРАВИ
1.1. ЗАЯВА
Заяву про порушення справи про банкрутство може подати кредитор, що має докази безспірної простроченої протягом 3 місяців кредиторської заборгованості в розмірі не менше 300 мінімальних розмірів зарплати (МРЗ).
Заява подається до господарського суду за місцезнаходженням боржника. Вимоги до письмової заяви про порушення справи про банкрутство містяться в ст. 7 Закону про банкрутство. Також заява повинна відповідати вимогам, зазначеним у статті 54 Господарського процесуального кодексу України.
Для звернення до суду необхідно сплатити державне мито, яке становить 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - пп. "б" п. 2 ст. 3 Декрету КМУ "Про державне мито", а також витрати на нформаційно-технічне забезпечення судового процесу, що складає 118 грн. згідно з постановою КМУ "Про затвердження Порядку оплати витрат з нформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів" від 21.12.2005 р. N 1258.
Кредитор - стосовно приватних підприємців справу про банкрутство не можуть порушити кредитори за вимогами особистого характеру (аліменти, відшкодування шкоди, заподіяної життю і здоров'ю, тощо), проте вони мають право заявляти свої вимоги в процесі провадження справи про банкрутство.
Докази - неоплачені виставлені рахунки, постанова про повернення виконавчого документа у зв'язку з відсутністю у боржника майна.
Безспірна - заборгованість, визнана боржником, судом, підтверджена виконавчим написом нотаріуса.
Кредитори, що мають заборгованість, не визнану жодною з указаних вище осіб, ініціювати банкрутство боржника не можуть.
Зустрічаються випадки, коли після порушення справи про банкрутство боржник відкликає свої відповіді на претензії з визнанням вимог кредиторів як помилково визнаних. Такі "варіанти" приймаються судом, якщо боржник може підтвердити, що ніякої заборгованості перед кредитором у нього фактично не снує.
Прострочена - термін виконання зобов'язання настав не менше як за 3 місяці до подання заяви, але заборгованість погашена не була.
3 місяці - для фермерських господарств такий термін прирівнюється до 6-ти місяців.
У випадку, якщо боржник фактично припинив свою діяльність, відсутній і визначити його місцезнаходження неможливо, заява може бути подана незалежно від настання терміну виконання зобов'язань.
Заборгованість - заява кредитора може ґрунтуватися на об'єднаній заборгованості (окрім заборгованості, повністю забезпечено заставою) боржника за різними зобов'язаннями перед цим кредитором, а також на об'єднаних вимогах кредиторів до одного боржника (необхідні підписи всіх кредиторів).
У випадку, якщо боржник фактично припинив свою діяльність, відсутній і визначити його місцезнаходження неможливо, заява може бути подана незалежно від розміру вимог кредитора.
Цей мінімальний розмір не обов'язковий, коли заяву про порушення справи про банкрутство подає власне боржник.
Боржником, щодо якого може бути порушено справу про банкрутство, є суб'єкт підприємницької діяльності - фізична або юридична особа.
Казенні підприємства не є суб'єктами банкрутства (ч. 3 ст. 209 ГК).
Можливе заявлення вимог, що витікають із зобов'язань у натурі, за умови визначення їх в грошовому еквіваленті відповідного зобов'язання (наприклад, у розмірі вартості продукції, що підлягає поставці).
Якщо вимога виражена в іноземній валюті, її необхідно конвертувати в національну валюту України за курсом НБУ на дату подання вимоги до господарського суду.
Порушення справи вигідне для кредитора якщо не можливістю повернути заборгованість, то хоча б можливістю юридично зафіксувати безнадійну кредиторську заборгованість для правильного її відображення в бухгалтерському та податковому обліку і мінімізації податків.
У разі неплатоспроможності (неможливості задовольнити всі вимоги кредиторів у повному обсязі) боржник протягом місяця зобов'язаний самостійно звернутися до господарського суду для порушення справи про банкрутство (ч. 5 ст. 7 Закону про банкрутство). Інакше:
- якщо факт неплатоспроможності виявлено в процедурі ліквідац підприємства, то власник майна (уповноважена ним особа), керівник боржника, голова ліквідаційної комісії (ліквідатор) несуть солідарну відповідальність за незадоволеними вимогами щодо грошових і податкових зобов'язань;
- при приховуванні стійкої неплатоспроможності при завданні цим великої матеріальної шкоди* кредиторам можливе переслідування боржника в кримінальному порядку (ст. 220 КК).
* Матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у п'ятсот більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що менше ніж сума заборгованості, за наявності якої законом надається право кредиторам порушувати справу про банкрутство.
Якщо заяву про порушення справи подає сам боржник, йому необхідно одночасно із заявою надати план санації.
1.2. ПОРУШЕННЯ СПРАВИ
Протягом 5 днів з моменту надходження заяви про порушення справи про банкрутство господарський суд вирішує його подальшу долю: приймає заяву, відмовляє в прийнятті заяви (ч. 2 ст. 8 Закону про банкрутство) або поверта заяву без розгляду (ст. 9 Закону про банкрутство).
Якщо заяву залишено без розгляду, господарський суд вирішу питання про порушення провадження у справі про банкрутство за заявою іншого кредитора у порядку календарної черговості надходження цієї заяви до господарського суду.
Заявник може також відкликати свою заяву (ст. 10 Закону про банкрутство).
Не пізніше дати проведення підготовчого засідання (30 днів з моменту прийняття заяви про порушення справи), про яку сторонам повідомляється в ухвалі госпсуду про порушення провадження у справі, боржник повинен надати відзив суду і заявнику на заяву про порушення справи про банкрутство.
Вимоги до такого відзиву сформульовані в ч. 3 ст. 11 Закону про банкрутство. Відсутність відзиву боржника не припиняє провадження у справі, проте слід пам'ятати, що згідно з п. 5 ст. 83 ГПК господарський суд ма право стягнути в дохід державного бюджету з винної сторони штраф у розмірі до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.
Одночасно з прийняттям заяви про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця господарський суд накладає арешт на його майно.
За клопотанням приватного підприємця-боржника майно (частка майна) може бути звільнене з-під арешту у разі укладення договору доручення або іншого забезпечення виконання зобов'язання громадянина-підприємця третіми особами.
Згідно з ч. 3 ст. 212 ГК з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство реорганізація юридичної особи - боржника власником (уповноваженим ним органом), а також передача майна боржника до статутного фонду допускаються тільки у випадках і порядку, передбачених законом.
У справах, де суб'єктами банкрутства виступають юридичні особи, заходи забезпечення позову застосовуються тільки за клопотанням сторін, учасників провадження або за власною ініціативою суду у справі про банкрутство.
При отриманні органами державної податкової служби інформації про порушення справи про банкрутство платника податків органом державної податково служби приймається рішення про проведення позапланової виїзної перевірки таких платників податків (п. 8.2 Інструкції про порядок обліку платників податків).
1.3. АРБІТРАЖНИЙ КЕРУЮЧИЙ
З метою забезпечення майнових інтересів кредиторів в ухвал господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство або в ухвалі, прийнятій на підготовчому засіданні, вказується про введення процедури розпорядження майном боржника і призначається розпорядник майна (ч. 1 ст. 13 Закону про банкрутство) - особа, що має відповідну ліцензію і не зацікавлена стосовно боржника або кредиторів, що здійснює функції розпорядника і керуючого майном боржника.
Кредитори мають право запропонувати суду свою кандидатуру розпорядника майном.
Розпорядник майном діє на стадії порушення справи про банкрутство. Згодом він може бути призначений також керуючим санацією або ліквідатором підприємства.
Виходячи із значущості фігури арбітражного керуючого (його основн повноваження сформульовані в чч. 8, 9, 11 - 13 ст. 13, чч. 5, 6, 10, 11 ст. 17, ст. 25 Закону про банкрутство) його кандидатура (керуючого санацією, ліквідатора) остаточно визначається комітетом кредиторів (який згідно з ч. 2 ст. 210 ГК створюється у разі, якщо до одного боржника мають грошові вимоги одночасно два або більше кредиторів). Рішення приймається більшістю голосів (кредитори мають кількість голосів, пропорційну сумі вимог кредиторів, включених до реєстру вимог, кратній 1000 грн.). У зв'язку з цим існу небезпека, що деякі "несумлінні" кредитори організовуватимуть масове скуповування боргів до проведення відповідних зборів.
Необхідно відзначити також, що оплата праці арбітражного керуючого, як правило, здійснюється за рахунок кредиторів. Кредитори також мають право виплачувати арбітражному керуючому додаткову винагороду, у зв'язку з чим небезпека того, що арбітражний керуючий більше "симпатизуватиме" фінансуючій його "руці", не виключається.
На випадок завдання шкоди боржнику і кредиторам діяльність арбітражного керуючого підлягає обов'язковому страхуванню (ч. 7 ст. 31 Закону про банкрутство). Порядок такого обов'язкового страхування повинен визначатися окремим законом.
Арбітражний керуючий - ліквідатор діє звичайно в справах, у яких суб'єктом банкрутства виступають юридичні особи. У справах про банкрутство приватних підприємців арбітражного керуючого замінює державний виконавець. Арбітражний керуючий може брати участь у справах про визнання громадянина-підприємця банкрутом як ліквідатор у випадках, коли існу необхідність управління нерухомим майном або цінним рухомим майном (ч. 7 ст. 48 Закону про банкрутство).
1.4. ЗАХОДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
А) Загальні заходи забезпечення
Господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників провадження у справі про банкрутство або за своєю ініціативою вжити заходів із забезпечення вимог кредиторів.
Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або за власною ініціативою може заборонити укладати без згоди арбітражного керуючого угоди, а також зобов'язати боржника передати цінні папери, валютн цінності, інше майно на зберігання третім особам або вжити інших заходів для збереження майна.
Б) Усунення керівника
За клопотанням сторін, учасників провадження у справі про банкрутство або розпорядника майна, яке містить відомості про перешкоджання керівником боржника діям розпорядника майна, а також про здійснення керівником боржника дій, що порушують права і законні інтереси боржника та кредиторів, господарський суд має право усунути керівника боржника з посади і покласти виконання його обов'язків на розпорядника майна.
В) Мораторій
Одночасно з порушенням справи про банкрутство з метою збереження ліквідаційної (конкурсної) маси боржника ухвалою суду вводиться мораторій - припинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань із сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, направлених на забезпечення виконання цих зобов'язань і зобов'язань із сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію, окрім вимог щодо:
- заробітної плати;
- авторських винагород;
- аліментних зобов'язань;
- відшкодування шкоди, заподіяної життю або здоров'ю.
Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справ про банкрутство. Дія мораторію не розповсюджується на задоволення вимог кредиторів, яке здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 Закону про банкрутство, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі у порядку черговості.
Відсутність нарахування фінансових санкцій за невиконання грошових зобов'язань, припинення нарахування пені за податковими зобов'язаннями, заборона стягнення за виконавчими документами (ч. 4 ст. 12 Закону про банкрутство) в процесі мораторію часто привертають "несумлінних банкрутів", фіктивність неплатоспроможності яких переслідується в кримінальному порядку (ст. 218 КК). Встановивши факт фіктивного банкрутства, тобто фактичну платоспроможність боржника, суд відмовляє боржнику в задоволенн заяви про визнання банкрутом і застосовує санкції, передбачені законом (ч. 2 ст. 215 ГК).
