Дипломная работа: Ефективне управління виробництвом

Показник темпів зростання виробництва чистої (товарної) продукції використовується з метою аналізу динаміки виробництва. Валова продукція – це вартість усієї зробленої продукції і виконаних робіт, включаючи незавершене виробництво. Виражається, як правило, в порівнянних цінах. Товарна продукція – відрізняється від валової тим, що в неї не включають залишки незавершеного виробництва і внутрішньогосподарський оборот. Виражається вона в оптових цінах, що діють у звітному році. По своєму складу на багатьох підприємствах валова продукція збігається з товарною, якщо немає внутрішньогосподарського обороту і незавершеного виробництва.

Темпи зростання обсягу чистої (товарної) продукц розраховуються по формулі:

 ,          (1)

де Тi – обсяг чистої продукції в i-м періоді, грн.; Тб – обсяг чистої продукції в базовому періоді, грн.

Таким чином, темпи зростання обсягу чистої продукц складають:

Jв = 17987/17204 = 1,046 = 104,6%.

У нашому випадку, за 2000 р. у порівнянні з 1999 р. обсяг виробництва товарної продукції збільшився на 4,6%. Це значить, що обсяг товарно продукції в 2000 р. у порівнянні з 1999 р. збільшився на 783 тис. грн.

Показник витрати на 1 грн. товарної продукції, показник виробництва чистої продукції на 1 грн. витрат

Витрати підприємства на вироблення продукції складаються з наступних елементів витрат:

-    матеріальні витрати (сировина й матеріали, покупні комплектуючі вироби й напівфабрикати, електроенергія, теплоенергія й ін.);

-    витрати на оплату праці;

-    відрахування на соціальні потреби;

-    амортизація основних засобів;

-    інші витрати (знос нематеріальних активів, орендна плата, обов'язков страхові платежі, податки, що включаються в собівартість продукції, відрахування в позабюджетні фонди й ін.)

Показник витрат на 1 грн. товарної продукції – важливий узагальнюючий показник собівартості продукції, котрий вигідний тим, що, по-перше, дуже універсальний, по-друге, наочно показує прямий зв'язок між собівартістю й прибутком. Обчислюється він відношенням загальної суми витрат на виробництво й реалізацію продукції до вартості зробленої товарної продукції в діючих цінах:

 ,          (2)

де, Ст – собівартість продукції, Т – обсяг чистої продукції в i-м періоді, грн.;.

Отже, витрати на 1 грн. товарної продукції в 1999 р. склали:

УЗ = 13525/17204 = 0,786 грн., тобто 79 коп.,

а в 2000 р.: УЗ = 14105/17987 = 0,784 грн., тобто 78 коп.

Таким чином, підприємство ВАТ «Ударний» у 2000 р. витратило на 1 грн. товарної продукції 78 коп., що говорить про зменшення витрат, тому що в 1999 р. даний показник складав 79 коп.

У показнику витрати на 1 грн. товарної продукції, концентруються всі поточні витрати виробництва, викликані виробленням реалізацією всієї товарної продукції – основної і неосновної, порівнянно непорівнянної. Різниця між 1 грн. товарної продукції і витратами на неї показу величину прибутку, отриману підприємством з кожної гривні товарної продукції. Рівень цих витрат відбиває також рівень організації виробництва.

Зворотний показник витратам на 1 грн. товарної продукції, показник виробництва чистої продукції на 1 грн. витрат:

 ,          (3)

де, Т – обсяг чистої продукції в i-м періоді, грн.; Ст – собівартість продукції.

Отже, показник виробництва чистої продукції на 1 грн. витрат складає:

Пч = 17204\13525 = 1,272 грн., - 1999 р.

Пч = 17987\14105 = 1,275 грн., - 2000 р.

Таким чином, ми бачимо, що незначно цей показник покращився в порівнянні з 1999 р., що свідчить про гарний рівень організації виробництва.

Загальна рентабельність і її зростання, факторний аналіз рентабельності виробництва винзаводу

У цьому розділі ми приділимо особливу увагу дослідженню показника загальної рентабельності підприємства, а також розглянемо фактори і вивчимо міри впливу кожного з них на підсумковий показник рентабельності підприємства (див. Додаток 3).

Загальна рентабельність виробництва – один із найважливіших якісних показників економічної ефективност виробництва. У ньому узагальнюється діяльність підприємства, що виражається в співвідношенні використовуваних ресурсів виробництва (засобів виробництва) отриманого ефекту. У цьому змісті рентабельність представляє модифікацію коефіцієнта економічної ефективності.

Визначаючи рентабельність виробництва на будь-якому рівні господарювання, необхідно одержуваний ефект зіставити з виробничими витратами, що можуть бути поточними й одноразовими (у тому числі капітальними).

Поточні витрати являють собою кошти, що витрачаються підприємством на виробництво й реалізацію продукції, виступають у виді повної собівартості й покриваються виторгом від реалізац продукції. Одноразові (у тому числі капітальні) витрати упредметнюються в основних й оборотних виробничих фондах, що покриваються за рахунок прибавочного продукту, створюваного протягом багатьох виробничих циклів.

Загальна рентабельність виробництва на підприємстві (R,%) визначається по формулі:

 ,          (4)

 ,              (5)

де П – сума балансового прибутку від промислово діяльності, грн.; Ф – середньорічна вартість основних виробничих фондів, грн; О середньорічна вартість оборотних коштів, грн.; А – середньорічна вартість виробничих фондів, грн.

Отже, загальна рентабельність підприємства ВАТ «Ударний» становить:

1999 – 133,8%, тому що 3660\2736 = 1,3377;  1,3377 · 100 = 133,8.

2000 – 129,9%, тому що 3624\2790 = 1,2989;  1,2989 · 100 = 129,9.

Зміна рентабельност виробництва в порівнянні з базисним періодом залежить від багатьох факторів. Тому становить інтерес вивчення міри впливу кожного з них на підсумковий показник.

Можна запропонувати наступний варіант аналізу впливу багатьох факторів на динаміку загальної рентабельност виробництва. Вихідні дані і літерні позначення показників, використовувані при аналізі, представлені в Додатку 2 (Вихідні дані для аналізу виробничої діяльності ВАТ «Ударний»), показники 1 – 14.

Запишемо рівняння рентабельності і перетворимо його:

                       1  2   3   4    5    6     7      8   9

З отриманих у формулі дробових виражень перший співмножник виступає як розрахунковий показник і являє собою індекс відхилення обсягу реалізованої продукції від валової. Він буде тим ближче до одиниці, чим менше розходяться розміри перехідних залишків продукції на складах із банківськими розрахунками на початок і кінець періоду. Інші дробові вираження мають визначений економічний зміст.

Так, рівень річно продуктивності праці в розрахунку на одного середньооблікового робітника позначений добутком трьох співмножників, з яких перший являє собою средньогодинний виробіток за рік (2), інший – середню тривалість зміни на одного робітника, що характеризує щільність використання робочого дня (3), і третій – середню кількість робочих днів на одного робітника за рік, що говорить про ступінь використання календарного робочого часу (4). Якщо отриманий добуток помножити на показник питомої ваги середньорічної чисельності робітників у середньорічній чисельност промислово-виробничого персоналу (5), то визначимо річну продуктивність праці в розрахунку на одного працюючого. Цей показник за інших рівних умов буде тим вище, ніж більша питома вага робітників у загальній чисельност промислово-виробничого персоналу.

У дужках дробове вираження (6) характеризує індекс відхилення балансового прибутку від прибутку, одержуваної в результаті реалізації промислової продукції. Якщо остання диним джерелом формування балансового прибутку, то цей індекс буде дорівнювати одиниці. Величина відхилення від одиниці відіб'є доходи або збитки, одержуван від непромислового господарства, а також позареалізаційної діяльності промислового підприємства.

З отриманого числа віднімається відносна величина, що характеризує витрати на 1 грн. реалізовано продукції (7). Якщо представити:

то за умови, коли розмір Ср\Р буде відповідати витратам на 1 грн. товарної продукції, використовуваним при розрахунку динаміки собівартості продукції.

Для підприємства ВАТ «Ударний», витрати на 1 грн. товарної й реалізованої продукції збігаються або відрізняються друг від друга дуже незначно. Тому замість витрат на 1 грн. реалізованої продукції можна використовувати витрати на 1 грн. товарно продукції.

Останнє вираження в дужках включає озброєність праці основними виробничими фондами (8) і оборотними коштами (9).

Сума їх характеризу озброєність праці виробничими фондами (А\Ч = Ф\Ч + О\Ч), що має тенденцію до збільшення при удосконалюванні структури показників, що складаються. Під впливом науково-технічного прогресу частка озброєності праці основними виробничими фондами по темпах зростає швидше, ніж другий показник, і одночасно підвищується питома вага активної частини й вартості виробничих фондів.

Останнє просліджується, якщо вираження (8) представити у вигляді Ф\Фа · Фа\Ч.

У цьому випадку Ф\Фа буде ндексом підвищення середньорічної вартості основних фондів над її активною частиною (чим менше це перевищення, тим прогресивніша структура основних фондів), а Фа\Ч – показником озброєності праці активною частиною основних фондів.

Аналіз рентабельност виробництва з використанням показника чистої продукції може бути проведений на основі рівняння:

                          1   2   3   4   5     6     7   8

де З – сума заробітної плати промислово-виробничого персоналу тис. грн.

Перший співмножник показу середньогодинний виробіток за рік по чистій продукції; шостий – відобража витрати заробітної плати на 1 грн. обсягу чистої продукції.

На основі вихідних даних по виведеній формулі розраховують показники за рік у зіставленні з планом або за ряд років. Потім, одержавши відносні величини, що відбивають динаміку взаємозалежних показників, визначають міру впливу кожного з фактора на зміну загальної рентабельності виробництва підприємства.

Рентабельність виробництва підвищується при випереджальних темпах росту продуктивності праці в порівнянн зі збільшенням фондоозброєності праці виробничими фондами, при зниженн собівартості продукції, а також підвищенні прибутку за рахунок додаткових джерел. У свою чергу зростання продуктивності праці залежить від збільшення середньогодинного виробітку робітника, ступеня використання робочого дня календарного часу за рік і ін.

Результати факторного аналізу загальної рентабельності підприємства зведені в таблиці: «Факторний аналіз рентабельності виробництва винзаводу» (див. Додаток 3).

2.2.2 Показники ефективності використання праці

Показники продуктивності праці, темп росту продуктивності праці

До групи показників ефективності використання живої праці можна віднести наступні:

-    темп зростання продуктивності праці;

-    частка приросту обсягу виробництва в результаті зростання продуктивності праці;

-    відносна економія живої праці.

Продуктивність праці – показник ефективності використання ресурсів праці, трудового фактора. Продуктивність праці виміряється кількістю продукції в натуральному або грошовому вираженні, виробленою одним працівником за певний, фіксований час (година, день, місяць, рік).

Підвищення продуктивност праці – об'єктивний економічний закон розвитку людського суспільства. У процес праці жива праця використовує результати минулої, упредметненої праці (предмети й засоби праці) для виробництва нових продуктів.

Продуктивність живої прац це здатність живої праці виробляти в одиницю часу певну кількість продукції.

Показники продуктивності праці:

1.  Виробіток:

 ,          (6)

де Ч – чисельність працівників, Т – обсяг продукції, Зт – витрати праці.

2.  Трудомісткість:

   чи   ,          (7)

У залежності від прийнятої одиниці виміру праці будуть виходити різні показники: на одну людину, на один людино-день, годину, на 1 грн. витрат праці.

Показники динаміки продуктивності праці – індекси продуктивності праці:

а) індивідуальні індекси (по якому-небудь продукту):

 ,          (8)

б) загальні індекси – у цілому по виробництву:

 ,          (9)

 - (по формулі середнього індексу),          (10)

 ,          (11)

де Id – індекс структурних зрушень;

 ,          (12)

де , a .

Продуктивність праці – основний фактор зростання ефективност виробництва. Підвищення її означає зростання інтенсивності виробництва, тобто зменшення витрат праці (часу) на виробництво одиниці продукції.

Темпи зростання продуктивності праці розраховуються по формулах:

 ,   і             (13)

де Wi – продуктивність праці в розрахунковому періоді, грн.\чол.; WБ – продуктивність праці в базовому періоді, грн.\чол.; Ч – кількість виробничого персоналу, чол.

Так, показник продуктивност праці на винзаводі ВАТ «Ударний» становить:

 грн.\чол.                                          1998 р.

 грн.\чол.                                          1999 р.

 грн.\чол.                                           2000 р.

Темп зростання продуктивності праці на підприємстві:

                           1999 р.

                          2000 р.

Таким чином, динаміка продуктивності праці на винзаводі ВАТ «Ударний» свідчить про підвищення даного показника, тобто з 67,7 у 1997 р., до 73,8 у 1999 р. і до 81,0 у 2000 р., а темп зростання продуктивності праці склав 109,1% і 109,7% у 1999 р. і в 2000 р. відповідно.

Показник частки приросту обсягу виробництва в результаті зростання продуктивності праці

Показник частки приросту продукції в результаті підвищення продуктивності праці, безсумнівно, повинен бути віднесений до показників, що характеризують ефективність виробництва, тому що він виражає збільшення випуску продукції з меншими витратами праці.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11